Справа № 22-3529 Головуючий у 1 інстанції Прокопчук Т.С. 2010 р. Суддя-доповідач:Ломейко В.О.
“17” червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Ломейка В.О.
суддів: Полякова О.З.
Прокопенка О.Л.
При секретарі: Остащенко О.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зміну формулювання звільнення, стягнення заборгованості по зарплаті, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок та видачу трудової книжки, моральної шкоди,-
26 березня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зміну формулювання звільнення, стягнення заборгованості по зарплаті, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок та видачу трудової книжки, моральної шкоди.
В позові зазначено, що ОСОБА_3 працював в ПАТ КБ «ПриватБанк» з 6.06.2006 року по 14.12.2007 року на посаді спеціаліста, 14.12.2007 року переведений на посаду начальника Київського відділення ЗРУ ПАТ КБ ПриватБанк». У зв'язку з порушенням вимог трудового законодавства 18.02.2009 року звільнений з роботи на підставі ст.41 п.2 КЗпП України, оскільки в день звільнення хворів. У зв'язку вище зазначеним, просить суд скасувати п.2 наказу № ZAKL-2009/1-1061 від 18.02.2009 року про звільнення, зобов'язавши відповідача звільнити його 27.02.2009 року за власним бажанням, видати належно оформлену трудову книжку, стягнути на його користь заборгованість по зарплаті, середній заробіток за несвоєчасну видачу трудової книжки, і моральну шкоду.
В ході розгляду справи неодноразово уточнював позовні вимоги, остаточно просить поновити його на посаді начальника Київського відділення ЗРУ ПАТ КБ «ПриватБанк», скасувати п.2 наказу № ZAKL-2009/1-1061 від 18.02.2009 року про його звільнення, зобов'язати відповідача внести в трудову книжку відповідний запис, стягнути на його користь з ПАТ КБ «ПриватБанк» середній заробіток а час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.02.2009 року по 18.09.2009 року в сумі 32339гр.72коп., за період з 18.09.2009 року по 18.02.2010 року в сумі 23099гр.72коп., моральну шкоду в сумі 5000гр.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 28 лютого 2009 року по 18 вересня 2009 року в сумі 20 944грн. 26 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в сумі 209 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн., на загальну суму 329 грн.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_3 посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі на рішення суду ПАТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог ОСОБА_3 та апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи позивачу в поновлені на роботі суд першої інстанції виходив з того, що позивач, з яким укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, як керівник Київського відділення ЗРУ ПАТ КБ ПриватБанк», допустив порушення вимог конфіденційності паролей доступа в ПК Приват-48, що призвело до спричинення шкоди банку та з цих підстав втрати довіри до позивача.
Відповідно до п.2 ст. 41 Кодексу законів про працю України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
З матеріалів справи вбачається, що з 14.12.2007 року позивач працював керуючим Київського відділення ЗРУ ПАТ КБ ПриватБанк».
Наказом від 18.02.2009 року позивач звільнений з роботи на підставі ст.41 п.2 КЗпП України, у зв'язку з втратою довір'я.
В своєму позові про поновлення на роботі, позивач зазначає, що звільнення його з підстав втрати довір'я незаконним, оскільки він безпосередньо не обслуговував грошові кошти або товарні цінності.
Виходячи із роз'яснень, даних у п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" , звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ст. 41 КЗпП України ) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстав для втрати до нього довір'я.
Підставою для звільнення можуть вважатися не будь-які проступки зазначених працівників, а тільки умисне або необережне вчинення ними дій, що могло викликати втрату довір"я до них як осіб, яким можна ввірити матеріальні цінності, тобто вині дії, вчинені при виконанні працівником функціональних обов"язків.
Проте, доводи позивача судом першої інстанції не перевірено та не з*ясовано саме його винні дії вчинені при виконанні функціональних обов"язків.
В матеріалах справи взагалі відсутня посадова інструкція позивача, з якої можливо зробити висновок про її дотримання чи порушення позивачем і на її порушення відповідач в своєму наказі про звільнення не посилається, чи безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності при тому, що позивач посилається на те що його з нею не ознайомили.
З матеріалів справи вбачається, що в провину позивачеві покладено дії працівника банку ОСОБА_4, яка вироком суду від 02.11.2009року засуджена за розтрату майна банку, але чи була вона підпорядкована позивачу, чи ніс він за неї відповідальність судом першої інстанції також не з*ясовано.
Згідно рішення суду першої інстанції з відповідача на користь позивача стягнуто в суму 20 944грн. 26 коп, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені.
Відповідно до п. 8 ст. 134 КЗпП України , п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" , п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної установі у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівнику часу вимушеного прогулу, покладається на службову особу, за наказом якої звільнення працівника здійснено з порушенням закону. При цьому винна в незаконному звільненні особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини установі.
Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Пленум Верховного Суду України у п. 33 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.
На порушення вимог ст. 237 КЗпП України судом не залучено до участі в справі, в порядку ст.36 ЦПК України, в якості третьої особи посадову особу, що підписала наказ про звільнення позивача з роботи.
Вказані вимоги закону судом не виконано та постановлено рішення, яким зачіпаються інтереси особи, яка не була притягнута до участі у справі, що відповідно до ст. ст. 303 ч.3, 311 п.4ч.1 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду з виходом за межі доводів апеляційних скарг та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки рішення суду в цій справі, може вплинути на її права та обов'язки щодо відшкодування шкоди підприємству у зв'язку з оплатою вимушеного прогулу.
Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скарги ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2010 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд іншим складом суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :
Справа № 22-3529 Головуючий у 1 інстанції Прокопчук Т.С. 2010 р. Суддя-доповідач:Ломейко В.О.
Вступна та резолютивна частини
“17” червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Ломейка В.О.
суддів: Полякова О.З.
Прокопенка О.Л.
При секретарі: Остащенко О.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зміну формулювання звільнення, стягнення заборгованості по зарплаті, середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок та видачу трудової книжки, моральної шкоди,-
Керуючись ст.ст.209, 218, 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скарги ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приват-Банк» задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.04.2010 року у цій справі скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд іншим складом суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :