25 травня 2010 р. № 30/270
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача - Шерстньова О.С.,
відповідача- не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ЗАТ "УАСК "Аска-Життя"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.02.2010
у справі№30/270
за позовом ЗАТ "УАСК "Аска-Життя"
доПАТ "Родовід Банк"
про визнання недійсним договору застави майнових прав від 30.11.2007
встановив:
Рішенням господарського суду м.Києва від 15.09.2009 (суддя Ващенко Т.М.), позов задоволено -на підставі ст.ст.203,207,215 ЦК України визнано недійсним договір застави майнових прав від 30.11.2007 №22.1/532-З.2-07 як такий, що укладений від імені заставодавця (ЗАТ "УАСК "Аска-Життя") не уповноваженою на це особою, а саме посадовою особою товариства (в.о. Голови правління Сосісом О.Є.) без дозволу наглядової ради товариства, як того вимагає підпункт 14 пункту 17.11 Статуту ЗАТ "УАСК "Аска-Життя".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 (судді: Кондес Л.О., Коршун Н.М., Нєсвєтова Н.М.) рішення скасовано, в позові відмовлено з огляду на подальше схвалення заставодавцем спірного правочину, вчиненого його представником з перевищенням повноважень, а також з тих мотивів, що статутні обмеження повноважень виконавчого органу ЗАТ "УАСК "Аска-Життя" стосуються укладення договорів застави майна товариства на суму 1 млн. грн. і вище, а не договорів застави майнових прав.
ЗАТ "УАСК "Аска-Життя" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, первісне рішення залишити в силі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, а саме ст.ст.203,207 ЦК України та ст.ст.13,14 Закону України "Про заставу". Зокрема, скаржник вважає, що в п.17.11 Статуту ЗАТ "УАСК "Аска-Життя" йдеться про угоди щодо застави майна товариства на суму вище 1 млн. грн., а згідно умов спірного договору в заставу передавалося саме майно, тобто належні заставодавцю грошові кошти, що знаходяться на депозитному банківському рахунку.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
Між Закритим акціонерним товариством “Українська акціонерна страхова компанія “Аска-Життя” (Заставодавець) та Відкритим акціонерним товариством “Родовід Банк” (Заставодержатель), правонаступником якого є відповідач - Публічне акціонерне товариство “Родовід Банк”, було укладено договір застави майнових прав від 30.11.2007 №22.1/532-З.2-07 (далі - договір застави).
Відповідно до п.1.1 договору застави у забезпечення виконання зобов'язань Боржника перед Заставодержателем за Кредитним договором, Заставодавець передає, а Заставодержатель приймає у заставу Права на отримання банківського вкладу в сумі 1700000 грн., що належать Заставодавцю та знаходяться на депозитному рахунку №26527501000011 у ВАТ “Родовід Банк”, згідно з договором строкового банківського вкладу №79.1/113-Д-07. Договір застави було укладено на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ “Центр фінансової та правової безпеки” (Боржник) перед Заставодержателем за кредитним договором №22.1/532-КЛТ-07 від 30.11.2007.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України).
Апеляційний суд вважає необґрунтованим позов про визнання недійсним договору застави майнових прав №22.1/532-З.2-07 від 30.11.2007 на підставі підпункту 14 п.17.11 розділу 17 Статуту ЗАТ “УАСК ”Аска-Життя”, а саме, щодо необхідності надання Наглядовою радою товариства дозволу Голові Правління товариства на укладення товариством угод щодо застави майна товариства на суму 1000000 (один мільйон) гривень, оскільки в заставу передавалися майнові права, а не майно.
З положень Закону України “Про заставу”, вбачається, що зазначений закон не ототожнює дані поняття, а, навпаки, їх розділяє.
Зокрема, згідно зі ст.4 Закону України “Про заставу” предметом застави можуть бути майно та майнові права. Застава майнових прав регулюється окремим розділом V Закону України “Про заставу”, який встановлює та передбачає особливості правового регулювання для цього виду застави.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що Статутом ЗАТ “УАСК “Аска-Життя” не передбачено, що до компетенції Наглядової ради товариства відноситься надання дозволу Голові Правління ЗАТ “УАСК “Аска-Життя” на укладення договорів застави, згідно яких в заставу передаються майнові права товариства. Отже, у відповідності до п.18.5 розділу 18 Статуту ЗАТ “УАСК “Аска-Життя” виконуючий обов'язки Голови Правління ЗАТ “УАСК “Аска-Життя” Сосіс О.Й. мав право самостійно приймати рішення про вчинення (підписання, укладення) спірного договору застави майнових прав.
Окрім того, якщо припустити, що на укладення спірного договору застави Головою Правління ЗАТ УАСК “АСКА-ЖИТТЯ” необхідно було б надання дозволу Наглядової ради ЗАТ УАСК “АСКА-ЖИТТЯ”, то суд першої інстанції навіть не розглянув можливості подальшого схвалення спірного договору зі сторони ЗАТ УАСК “АСКА-ЖИТТЯ” на основі фінансово-господарської звітності підприємства, звіту ревізійної комісії товариства та звіту по результатах аудиторської перевірки акціонерного товариства, яке полягає в наступному:
Подальше схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма телейтапограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.ч.1,7 ст.49 Закону України “Про господарські товариства” контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс.
Отже, виходячи з наведеного, у разі погодження даних висновків керівництвом позивача, договір застави має бути відображений у цих висновках, таким чином, Наглядова рада товариства погодила укладення договору застави, а в іншому випадку вищий орган позивача (загальні збори акціонерів) не зміг би затвердити річний баланс товариства.
Колегія погоджується з висновками суду з огляду на таке.
На спірні договірні правовідносини поширюється дія ч.1 ст.241 ЦК України, згідно якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Стаття 241 ЦК України не обмежує дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Зазначена норма також не встановлює обмежень щодо часу здійснення відповідних дій та не унеможливлює вчинення таких дій після подання позову про визнання правочину недійсним.
Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Очевидно також, що таке схвалення повинно бути до прийняття рішення у справі про визнання правочину недійсним.
Схвалення правочину можливе у різних формах. Зокрема, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі, що в даному випадку на має місця з огляду на відсутність в матеріалах справи конкретних рішень загальних зборів акціонерів чи наглядової ради ЗАТ "УАСК "Аска-Життя" про надання згоди на схвалення спірного правочину.
Однак, таке схвалення можливе і шляхом вчинення конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.
Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов договору застави майнових прав від 30.11.2007 №22.1/532-З.2-07, положень Статуту ЗАТ "УАСК "Аска-Життя" та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано факт подальшого схвалення спірного договору застави, укладеного представником ЗАТ "УАСК "Аска-Життя" з перевищенням повноважень, яке (схвалення) полягає у прийнятті вищим органом позивача (загальні збори акціонерів) рішень про затвердження річних балансів та звітів товариства (за 2007 рік) з врахуванням всіх показників фінансово-господарської діяльності (в тому числі щодо заставлених майнових прав), що свідчить про прийняття спірного правочину до виконання та робить його таким, що створює цивільні права та обов'язки позивача, незважаючи на початкове підписання спірного договору від імені ЗАТ "УАСК "Аска-Життя" особою з перевищенням статутних повноважень (без попереднього дозволу наглядової ради товариства).
Касаційна інстанція враховує, що касаційна скарга позивача не містить жодних заперечень щодо встановлених апеляційним судом фактичних обставин схвалення спірного правочину, а суд першої інстанції при прийнятті первісного рішення вказані обставини взагалі не досліджував.
Водночас, не заслуговують на увагу викладені в доповненні від 15.09.2009 до позовної заяви (а.с.59) доводи позивача про нездійснення з боку наглядової ради товариства будь-яких дій щодо подальшого схвалення спірного договору застави, оскільки, згідно з ч.1 ст.98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства.
Отже, вищий орган товариства вправі приймати рішення і з тих питань, що віднесені до компетенції інших органів товариства (наглядової ради, виконавчого органу тощо). Положення установчих документів, які обмежують це право, застосуванню не підлягають.
Колегія враховує, що вказаної правової позиції дотримується також Верховний Суд України (п.20 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").
Окрім того, апеляційний суд, розмежувавши заставу майна та майнових прав з врахуванням вимог ст.4 та розділу V Закону України "Про заставу", правильно зазначив, що статутні обмеження повноважень виконавчого органу ЗАТ "УАСК "Аска-Життя", передбачені підпунктом 14 пункту 17.11 Статуту ЗАТ "УАСК "Аска-Життя", стосуються лише укладення договорів застави майна товариства на суму 1 млн. грн. і вище, але аж ніяк не спірного договору застави майнових прав, правовідносини щодо якого регулюються окремо.
Колегія відхиляє помилкове твердження скаржника про те, що згідно умов спірного договору в заставу передавалося саме майно, тобто належні заставодавцю грошові кошти, що знаходяться на депозитному банківському рахунку, оскільки, по-перше, вказане твердження суперечить змісту п.1.1 договору застави майнових прав №22.1/532-З.2-07 від 30.11.2007.
По-друге, дане твердження позивача суперечить змісту норм ч.ч.1,2 ст.190 та ст.192 ЦК України, якими майно, майнові права та грошові кошти врегульовані окремо.
Зокрема, згідно з ч.2 ст.190 ЦК України (в редакції від 15.12.2005р., чинній на момент укладення спірного договору) майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Наведене в сукупності переконливо свідчить про наявність достатніх підстав вважати оспорюваний договір схваленим заставодавцем та обумовлену цим відсутність правових підстав для визнання його недійсним.
Касаційна інстанція також не приймає до уваги посилання скаржника на те, що в п.17.11 Статуту ЗАТ "УАСК "Аска-Життя" йдеться про угоди щодо застави майна товариства на суму вище 1 млн. грн., а не про угоди про отримання в заставу майна, оскільки помилкові посилання апеляційного суду з цього приводу в цілому не призвели до прийняття неправильної по суті постанови, а тому і не можуть бути достатньою підставою для її скасування за умови доведеності інших (зазначених вище) підстав для відмови в позові.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.6,8,125,129,150 Конституції України, постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.1996р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", Рішенням Конституційного Суду України від 11.03.2010 №8-рп/2010 та ст.ст.68,1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 у справі №30/270 залишити без змін, а касаційну скаргу ЗАТ "УАСК "Аска-Життя" - без задоволення.
Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду м.Києва від 15.06.2009 у даній справі.
Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун