27 травня 2010 р. № 9/332-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Подоляк О.А.,
за участю представників: позивача -
відповідача -
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2010 року у справі за позовом ТзОВ "Тателектромаш-сервіс" до ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 327421,78 грн.,
В листопаді 2009 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення 310272 грн. основного боргу за переданий товар, 11959,55 грн. інфляційних та 5190,23 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2009 року (суддя Подобєд І.М.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 310272 грн. основного боргу, 11959,55 грн. збитків від інфляції, 5190,23 грн. 3% річних, судові витрати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2010 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як правильно встановлено судами, 17 червня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір №1168д, згідно умов якого позивач зобов'язувався передати у власність покупця товар -електродвигуни ДЕ-812 90 кВт 750 об/хв, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити цей товар, вартість яких визначається у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.5.1 укладеного договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом виставлення та відкриття акредитиву на користь постачальника. Строк дії акредитиву 70 календарних днів.
На виконання умов укладеного договору позивач передав відповідачеві вказаний товар на загальну суму 310272 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
В порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті переданого позивачем товару не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 310272 грн.
Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 310272 грн. основного боргу за переданий згідно укладеного договору №1168д товар.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також, суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Відповідно до вимог ст. ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2010 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - без задоволення.
Постанова касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
О.Подоляк