< Копия >
Іменем України
01.06.10Справа №2а-1219/10/2770
10 год. 06 хв.
каб. №1
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі< колегії суддів >:
головуючого судді - Гавури О.В.;
при секретарі - Плаксіній О.С.,
з участю представників:
позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ладога ЛТД» - Петренко Тетяна Іванівна, довіреність б/н від 14.04.2010р.
відповідача: Територіальної державної інспекції праці у м. Севастополі - Кобзар Оксана Валеріївна, посвідчення № 37 від 24.06.09, довіреність № б/н від 26.05.2010, Откидач Інна Миколаївна, посвідчення № 79 від 01.09.03, довіреність № б/н від 26.05.2010,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ладога ЛТД" < Список > < Позивач в особі > до Територіальної державної інспекції праці у м. Севастополі < Список >< Відповідач в особі >про визнання дій протиправними, скасування припису частково, визнання дії по складанню протоколу протиправними,
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Ладога ЛТД» (далі - ТОВ ВКФ «Ладога ЛТД») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції праці у м. Севастополі про:
- визнання дій головного державного інспектора Територіальної державної інспекції праці в м. Севастополі Кобзар О.В. по проведенню перевірки додержання законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 19.10.2009 ТОВ ВКФ «Ладога ЛТД» протиправними;
- скасування припису Територіальної державної інспекції праці в м. Севастополі № 27-04-26/151-173 від 30.10.2009, складеного за результатами перевірки від 19.10.2009 в частині пунктів 1, 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10,11, 12, 14, 15, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27.
- визнання дії по складанню протоколу №27-04-26/112 від 30.10.2009 по відношенню директора Напалкової О.Ю. про порушення вимог законодавства про працю в частині п.п. 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 протиправними.
Свої вимоги мотивують тим, що перевірка ТОВ ВКФ «Ладога ЛТД» з питань додержання законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 19.10.2009 була проведена з порушенням норм діючого законодавства, чим були порушені права та законні інтереси позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 22.04.2010 відкрито провадження по адміністративній справі, прийнято рішення про проведення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання.
Ухвалою суду від 11.05.2010 підготовче провадження закінчене, справа призначена до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. На задоволенні позовних вимог в частині скасування пунктів 26, 27 припису не наполягала.
Представник відповідача - Територіальної державної інспекції праці у м. Севастополі в попередньому судовому засіданні надала заперечення на адміністративний позов, в яких позовні вимоги не визнала (а.с. ).
Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що перевірка ТОВ ВКФ «Ладога ЛТД» була проведена у відповідності з нормами діючого законодавства, не порушуючи права та законні інтереси підприємства, мала декілька підстав, а саме: носила плановий характер. Крім того, здійснювалася за вимогою прокуратури Гагарінського району м.Севастополя та за скаргою ОСОБА_5
Суд вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши надані докази, розглянув справу за наявними матеріалами та прийшов до наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про колективні договори та угоди» від 24.02.1994 № 4004-XII, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. N 2240-III, Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996, № 393/96-ВР, Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР , Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, Кодексом законів про працю України від 10.12.1971, Положенням про Державний департамент надзору за виконанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 18.01.2003 №50, Наказом Міністерства праці України від 21.03.2003 №72 «Про затвердження Порядку проведення перевірок стану виконання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування».
Відповідно до Наказу Міністерства праці України від 21.03.2003р. №72 про затвердження Порядку проведення перевірок стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування (далі - Порядок), що прийнятий на виконання Положення про Державний департамент надзору за виконанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 18.01.2003 №50.
Відповідно до пункту 2.1. Порядку з метою забезпечення раціональної та ефективної організації державного контролю та нагляду за додержанням законодавства про працю робота посадових осіб Держнаглядпраці та ТДІП здійснюється за принципом планування.
Державний інспектор праці ТДІП (далі - інспектор праці) працює за місячним графіком перевірок підприємств, який є обов'язковою складовою частиною плану роботи. Для складання такого графіка необхідно створити базу даних про підприємства в місті (районі), а саме: перелік підприємств, установ, організацій усіх форм власності (повна назва, юридична адреса, форма власності, прізвище, ім'я та по батькові керівника, чисельність працюючих); перелік фізичних осіб, які використовують найману працю; перелік робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Графіки перевірок підприємств затверджуються начальниками ТДІП - головними державними інспекторами праці Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Перевірки, що проводяться посадовими особами Держнаглядпраці та ТДІП, можна підрозділити на: планові та позапланові; за дорученням керівництва Держнаглядпраці та ТДІП, правоохоронних органів; за пропозиціями установ, організацій; за зверненнями громадян.
Перевірки додержання законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування проводяться тільки за зверненнями громадян та за дорученням керівництва Держнаглядпраці та ТДІП.
Державні інспектори праці мають право безперешкодно в будь-який час без попереднього інформування з пред'явленням службового посвідчення відвідувати для перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування адміністративні і виробничі приміщення роботодавців, робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4.3. Порядку у приписі вказуються порушення відповідно до висновків акта, і в резолютивній частині окремо встановлюється термін усунення кожного із порушень із зазначенням строку письмового повідомлення щодо їх усунення.
Контроль за виконанням припису є обов»язковим у діяльності інспектора праці.
За результатами перевірки виконання припису інспектор праці аналізує виявлені правопорушення з наступним обов»язковим реагуванням - направленням матеріалів до правоохоронних органів, складанням протоколів про адміністративні правопорушення, винесення постанови про накладення штрафу, унесенням власнику подання про притягнення роботодавця до дисциплінарної відповідальності.
Судом встановлено, що 19.10.2009 головним державним інспектором Територіальної державної інспекції праці в м. Севастополі Кобзар О.В., за участю помічника прокурора Гагарінської прокуратури Сопот С.А., старшого державного інспектора у Гагарінському районі м.Севастополя Буденної Г.І. проведена перевірка додержання законодавства про працю, загальнообов»язкове державне соціальне страхування ТОВ ВКФ «Ладога ЛТД», за результатами якої були складені акт перевірки №27-04-26/173 від 19.10.2009, припис №27-04-26/151-173 від 30.10.2009 та протокол №27-04-26/112 від 30.10.2009 (а.с. ).
Матеріалами справи підтверджується, що перевірка підприємства позивача була включена до графіку перевірок Територіальної державної інспекції у м.Севастополі на жовтень 2009 р., який затверджений 01.10.2009, за усним зверненням ОСОБА_5 від 21.09.09 (а.с. ). Дана перевірка в графіку перевірки була зазначена як «рейд», хоча такого виду перевірки Порядок не передбачає. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що вимога прокуратури Гагарінського району м.Севастополя для виділення інспектора для проведення спільної перевірки та скарга ОСОБА_5, надійшли до інспекції 08.10.09 та 12.10.09 відповідно, тобто після затвердження графіку перевірок на жовтень. Переконливих пояснень причини даної розбіжності представник відповідача суду не надав.
Разом з тим, аналізуючи дані недоліки при організації проведення перевірки відповідачем, суд приходить до висновку, що вони не можуть слугувати підставою для задоволення позовної вимоги щодо визнання дій головного інспектора Територіальної державної інспекції праці в м. Севастополі Кобзар О.В. по проведенню перевірки додержання законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 19.10.2009 ТОВ ВКФ «Ладога ЛТД» протиправними.
Перевірка дотримання законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхуванню від 19.10.2009 ТОВ ВКФ «Ладога ЛТД» мала плановий характер (а.с. ), а також була проведена за вимогою прокуратури Гагарінського району м.Севастополя (а.с. ) та за зверненням ОСОБА_5 (а.с. ), тобто була проведена на законних підставах. При проведенні перевірки інспектор Територіальної державної інспекції праці в м. Севастополі мала всі необхідні документи, що передбачені пунктом 2.4 Порядку.
В акті перевірки від 19.10.09 вказано як порушення ст.ст. 12, 14 КЗпП України та ст.ст. 8, 9, 10 Закону України «Про колективні договори та угоди», яке відображене в п.п.1, 2 припису, тобто на підприємстві позивача відсутній колективний договір, та ініциатива однієї із сторін з укладання колективного договору у тримісячний строк після рішення про заснування товариства, проведення колективних переговорів.
Відповідно до статті 4 Конвенції Міжнародної організації праці N 98 «Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів», де це необхідно, вживаються міри, що відповідають умовам країни, з метою сприяння повному розвитку і використанню процедури ведення переговорів на добровільній основі між підприємцями та організаціями підприємців, з однієї сторони, і організаціями трудящих, з іншої сторони, з метою регулювання умов праці шляхом укладення колективних договорів.
Пунктом 1 Рекомендації Міжнародної організації праці N 91 щодо колективних договорів передбачено, що шляхом погодження або через законодавство залежно від умов країни, повинні встановлюватися системи, що відповідають місцевим умовам, для опрацювання, укладення, перегляду та поновлення колективних договорів чи для надання сприяння сторонам у опрацюванні, укладенні, перегляді та поновленні колективних договорів.
Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників визначені Законом України «Про колективні договори і угоди» від 24.02.1994 № 4004-XII (далі - Закон N4004-XII).
Відповідно до статті 1 цього Закону колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.
Згідно з частиною першою статті 3 цього Закону колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом.
Таким чином, чинним законодавством та міжнародними нормами не передбачено положення щодо обов'язковості укладення колективного договору, а передбачається, що колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.
Щодо відповідальності за відсутність колективного договору на підприємстві слід зазначити, що чинним законодавством такої відповідальності не передбачено.
Закон України «Про колективні договори і угоди» передбачає відповідальність за ухилення від участі в переговорах; за порушення і невиконання колективного договору, угоди; за ненадання інформації, необхідної для колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів.
Факти вказані в акті перевірки від 19.10.2009 про порушення ч.3 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», про виплату заробітної плати за час відпустки пізніше ніж триденний строк при відсутності згоди між робітником та роботодавцем про інший строк виплати та про відсутність правил внутрішнього розпорядку (не встановлена робоча неділя, її час, вихідні дні, а також графіки змінності, час початку та кінця роботи, графік відпусток) та які відображені в п.п.5-10 оскаржуваного припису, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються матеріалами справи. Надане представником відповідача повідомлення про перевірку, на зворотній стороні якого вказаний перелік основних документів, необхідних для перевірки, не засвідчений представником позивача, який був присутній при наданні документів, акт та припис під розпис керівнику підприємства в день їх винесення не вручені (а.с.35). Докази надсилання акту та припису керівнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення також відсутні. За таких обставин надані відповідачем докази суд оцінює критично.
Що стосується порушення позивачем вимоги ч.3 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. N 2240-III (далі - Закон N 2240), яке відображене в пункті 11 припису, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 ст. 50 Закону - N 2240 рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).
Комісія із соціального страхування підприємства має право звертатися за необхідності до робочих органів відділень Фонду щодо перевірки правильності видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам підприємства відповідно до абз. 4 п. 2.1 Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 р. N 25 (далі - Положення про комісію).
Згідно зі ст. 28 Закону N 2240 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, як страховик, має право здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам.
Крім того, пунктом 8.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 р. N 455 (далі - Інструкція N 455), передбачено, що контроль за виконанням цієї Інструкції закладами охорони здоров'я усіх відомств здійснюють у межах своєї компетенції Міністерство охорони здоров'я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки та їх об'єднання.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону N 2240 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Якщо за результатами перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності фахівцями Фонду або відповідальними за ЕТН органів охорони здоров'я будуть зроблені висновки про порушення встановленого порядку видачі листків непрацездатності, то комісія із соціального страхування підприємства має право прийняти рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності) відповідно до абз. 2 п. 2.2 та п. 3.1.1 Положення про комісію.
Крім того, необхідно зазначити, що підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності також визначені статтею 36 Закону N 2240. Таким чином, суд погоджується з доводами представників відповідача в частині порушення позивачем ч.3 ст.50 Закону N 2240.
Одним з порушень в приписі відповідач зазначив відсутність журналу реєстрації звернень працівників з питань соціального страхування як звернень громадян у порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації (пункт 12 припису).
Разом з тим, суд зазначає, що дана Інструкція затверджена Постановою КМ України від 14.04.1997 № 348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації» відповідно до ст.13 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996, № 393/96-ВР.
Стаття 12 цього Закону передбачає, що дія Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції.
Тому відсутність даного журналу не можна вважати порушенням трудового законодавства.
Що стосується інших пунктів припису, суд зазначає, що представник позивача не наполягав на їх скасуванні. Підстав для їх скасування судом не вбачається.
Таким чином, виходячи з викладених обставин справи та зі змісту вказаних норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.ст.70, 71 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, доводи представника позивача, суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково, а саме щодо скасування припису Територіальної державної інспекції праці в м.Севастополі № 27-04-26/151-173 від 30.10.2009, складеного за результатами перевірки від 19.10.2009 в частині пунктів 1, 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 15, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 25.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідач діяв, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
В частині позовних вимог про визнання дій по складанню протоколу про адміністративне правопорушення №27-04-26/112 від 30.10.2009 відносно директора Напалкової О.Ю. про порушення вимог законодавства про працю провадження підлягає закриттю за відсутністю юридичних наслідків дії протоколу.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 07.06.2010 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70-71, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати припис Територіальної державної інспекції праці в м. Севастополі № 27-04-26/151-173 від 30.10.2009, складений за результатами перевірки від 19.10.2009 в частині пунктів 1, 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 15, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 25.
3. В задоволенні позовних вимог, щодо визнання дій головного інспектора Територіальної державної інспекції праці в м. Севастополі Кобзар О.В. по проведенню перевірки додержання законодавства про працю, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 19.10.2009 Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Ладога ЛТД» протиправними - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя < підпис > О.В. Гавура
< Суддя >: < підпис > < Суддя >
< З оригіналом згідно >
< Суддя > < підпис > < Суддя >
< Суддя >: < підпис > < Суддя >