Головуючий І інстанції: Старосєльцева О.В.
24 вересня 2021 р. Справа № 520/6814/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/6814/21
за позовом ОСОБА_1
до Військова частина НОМЕР_1
про визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ,які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом на 01 січня 2020 року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2020 року, з урахуванням проведених виплат,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом на 01 січня 2020 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2020 року, з урахуванням проведених виплат
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 заяву про поновлення строку звернення до суду - залишено без задоволення, позов - повернуто заявникові, роз'яснено позивачу, що повернення позову не позбавляє особу права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних підстав, оскільки про здійснення розрахунку компенсації вартості неотриманого речового майна за цінами станом на дату виникнення права на речове майно, він дізнався з листа відповідача від 18.03.2021 року №703/Л-11/2687 та з доданих до нього документів, який отримав поштою 23.03.2021 року. Апелянтом зазначено, що до цього часу він не знав про неправильне нарахування відповідачем компенсації вартості речового майна та про що йому також не повідомлялось.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи встановлено, що 19.04.2021 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2021р. позов було залишено без руху у зв'язку із зверненням особи до суду поза межами процесуального строку та необхідністю подання заяви про поновлення строків звернення до суду.
На виконання вимог згаданої ухвали суду заявником було надано заяву про поновлення строків звернення до суду, в якій вказано, що про здійснення розрахунку компенсації вартості неотриманого речового майна за цінами станом на дату виникнення права на речове майно, він дізнався з листа відповідача від 18.03.2021 року №703/Л-11/2687 та з доданих до нього документів, який отримав поштою 23.03.2021 року. Заявником зазначено, що до цього часу він не знав про неправильне нарахування відповідачем компенсації вартості речового майна та про що йому також не повідомлялось.
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, зокрема, заявлено вимоги, що стосуються виплати компенсації за неотримане речове майно, строк звернення до суду з якими складає один місяць. Зазначив, що викладені позивачем у клопотанні про поновлення строку обставини не є такими, що перешкоджали вчасному зверненню до суду та не є поважними підставами для поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки не обізнаність щодо неправильного нарахування компенсації вартості речового майна при остаточному розрахунку при звільненні не є тією обставиною, яка є об'єктивно непереборною та не залежить від волевиявлення особи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 року у справі № 809/1087/17, від 22.11.2018 року у справі № 815/91/18.
Так, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, спірні відносини пов'язані з проходженням позивачем публічної служби (військової служби), зокрема з приводу виплати компенсації за неотримане речове майно, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії, застосуванню підлягають саме положення ч. 5 ст. 122 КАС України, як норми спеціального процесуального закону.
Тобто, у цій категорії справ, законодавець визнав, що строк в один місяць є достатнім для звернення до суду за захистом свої прав, якщо особа вважає, що під час її прийняття на публічну службу, проходження, звільнення з публічної служби, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушено її права, свободи чи законні інтереси.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.05.2021 року у справі №380/5093/20.
Судовим розглядом встановлено, що спірні відносини склались з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років, станом не на 01 січня 2020 року.
До суду заявник звернувся лише 19.04.2021р., шляхом надсилання позову поштою.
В заяві про поновлення строку звернення до суду, заявник посилається на те, що про неправильний розрахунок він дізнався з листа відповідача від 18.03.2021 року №703/Л-11/2687 та з доданих до нього документів, а до цього часу він не знав про неправильне нарахування компенсації вартості речового майна та про що йому також не повідомлялось.
Колегія суддів звертає увагу, що за змістом ч.1 ст.122 і ч.1 ст.123 КАС України пропущений процесуальний строк може бути поновлений виключно за умови поважності причини пропуску та відсутності ознаки присікальності (преклюзивності).
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.».
Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, не можуть бути визнані поважними, оскільки не обізнаність щодо неправильного нарахування компенсації вартості речового майна при остаточному розрахунку при звільненні не є тією обставиною, яка є об'єктивно непереборною та не залежить від волевиявлення особи.
У своїй заяві позивач сам зазначає про нарахування 15.06.2020 року та 23.07.2020 року заробітної плати після його звільнення.
Проте, до відповідача з приводу нарахування компенсації вартості речового майна позивач звернувся лише в березні 2021 року, майже через 8 місяців після проведення з ним остаточного розрахунку при звільненні.
При цьому, позивачем не надано до суду жодних доказів того, що ж йому перешкоджало звернутися до відповідача з зазначеного питання протягом цих 8 місяців після звільнення.
Таким чином, належних доказів поважності причин пропуску строку, які не дозволяли позивачу подати позовну заяву у встановлений законом строк без невиправданих зволікань, до суду не надано.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , оскільки ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року є законною та обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 по справі № 520/6814/21 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко