Провадження № 11-кп/821/634/21 Справа № 711/4333/21 Категорія: ст.331 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
21 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурораОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси виділені матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28 липня 2021 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26 вересня 2021 року, включно,
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебувають матеріали кримінального провадження №12021250310001442 від 02.06.2021 р. за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 строком на 60 діб, з підстав наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28 липня 2021 року вказане клопотання прокурора задоволено. Продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України строком на 60 днів, тобто до 26 вересня 2021 року, включно.
Не погоджуючись з вищевказаним рішення суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти законне рішення. Апеляційні вимоги мотивував тим, що слідчий ОСОБА_9 провівши досудове розслідування не встановив і не навів достатніх доказів щодо його підозри у вчиненні інкримінованого правопорушення. Так, слідчий ОСОБА_9 та прокурор ОСОБА_6 вручили йому повідомлення про підозру, але вмотивованого обвинувачення йому не вручили, чим порушили його права та процесуальні дії, а саме ч.2 ст.9 КПК України. Апелянт зазначає, що йому відомо про існування відеозапису, який містить докази, що він, злочин за яким його обвинувачують не скоював, а його вчинила інша особа. Також є талон з місця збуту краденої речі, а саме телевізора де вказана інша особа, а не він - ОСОБА_7 , вважає, що всі докази свідчать про вчинення злочину іншою особою, а не ним. Апелянт просив суд звернути увагу на ті докази та дії, які спростовують його винуватість у вчиненні даного злочину.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційної скарги, прокурора, яка заперечила проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вбачається з ч.3 ст.407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Для забезпечення своєчасної та оперативної перевірки законності та обґрунтованості тримання ОСОБА_7 під вартою, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне провести апеляційний розгляд даного провадження у порядку, передбаченому для оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані в повному обсязі.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про правильність висновків суду першої інстанції про те, що ризики, наведені прокурором є дійсними та триваючими, на даний час не зменшились та виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 на більш м'який, як того просить, виходячи із змісту апеляційної скарги, обвинувачений.
Отже, приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , суд першої інстанції виходив з того, що ризики, які мали місце, до теперішнього часу не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду. Обгрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри визначено на стадії досудового розслідування.
На стадії судового розгляду кримінального провадження на підставі обвинувального акту апеляційний суд позбавлений права вирішувати питання щодо обгрунтованості та доведеності обвинувачення, які повинен вирішити суд першої інстанції по суті висунутого обвинувачення особі, а тому заперечення обвинуваченого ОСОБА_7 проти інкримінованої йому статті, а саме ч.1 ст.187 КУпАП, є неприйнятними, оскільки дане кримінальне провадження розглядається щодо строку тримання під вартою обвинуваченого.
Крім того, перевіркою матеріалів встановлено, що вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16.06.2021 р., ОСОБА_7 визнано винним за ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на три роки, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.187 КК України, ОСОБА_7 вчинив, 14.03.2021 р., за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, не має постійного місця проживання, власного джерела доходів, неодружений, що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зав'язків.
Зазначені обставини, дають достатні підстави вважати про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які зазначені в клопотанні прокурора та оскаржуваній ухвалі суду та неспроможність посилань обвинуваченого про відсутність доказів, якими підтверджувалось існування ризиків, зазначених в клопотанні прокурора.
Наведене свідчить про те, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 має бути продовжений з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам, що свідчить про неможливість запобігання існуючим ризикам у разі відмови у продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого та обрання відносно нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який, оскільки таке рішення не зможе запобігти ризикам, які продовжують існувати на стадії судового розгляду.
Саме продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою як досудового так і судового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду, не здобуто даних, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , які б були безумовною підставою для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 199, 331, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 28 липня 2021 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України строком на 60 днів, тобто до 26 вересня 2021 року, включно - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: