15 вересня 2021 року м. Київ
Справа № 753/10439/19
Провадження: № 22-ц/824/12345/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Пікуль А.А., Левенця Б.Б.,
секретар Івасенко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Пошелюзного Сергія В'ячеславовича в інтересах ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Мицик Ю.С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності та стягнення грошових коштів,
В травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, обґрунтувавши його тим, що 16 червня 2001 року між ним та відповідачкою ОСОБА_3 (прізвище до реєстрації шлюбу) було укладено шлюб. Від шлюбу вони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .31 грудня 2010 року між ним, позивачем, та ОСОБА_7 було укладеного договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира була його особистою приватною власністю, оскільки придбана за його власні кошти. Вартість продажу даної квартири склала 504 411,90 грн (62 500 доларів США).Частину вказаних коштів від продажу даної квартири в розмірі 40 000,00 доларів США він, позивач, 05 січня 2011 року розмістив на власний депозитний рахунок в ПАТ «Сбербанк». Іншу частину грошових коштів від продажу вказаної квартири в розмірі 22 500 доларів США разом з його особистими коштами в розмірі 2 000 доларів США в січні 2011 року він передав відповідачці, яка внесла їх на депозитний рахунок в АТ «Укрсиббанк», відкритий на своє ім'я. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 липня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року, шлюб між ним та відповідачкою було розірвано. Відповідачка отримала в банку грошові кошти в сумі 25 114,08 доларів США, натомість ці кошти залишались у її володінні, в той час коли їх власником був він, ОСОБА_1 . Вказані обставини, на його, позивача, думку свідчать про порушення його права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеними коштами.Вважав, що наявні правові підстави для визнання за ним права особистої приватної власності та стягнення з відповідачки грошових коштів в сумі 25 000,00 доларів США, оскільки квартира АДРЕСА_1 була придбана за його особисті кошти та є його особистою власністю, оскільки він працював та здійснював підприємницьку діяльність, в результаті чого отримував доходи.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Пошелюзний С.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що після продажу квартири АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 24 500,00 доларів США були відразу внесені на депозитний рахунок відповідачки,а сам рахунок був відкритий в банку за день до продажу квартири, що свідчить про те, що на вказаний депозитний рахунок відповідачкою були внесені кошти саме від реалізації квартири, а не її особисті кошти. Окрім того, кошти в сумі 25 000,00 доларів США, які відповідачка зняла з депозитного рахунку, не були йому передані для покупки майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , а фінансування за договором купівлі-продажу майнових прав, який був укладений між позивачем та АТ ХК «Київміськбуд», здійснювалось за особисті кошти позивача, оскільки сторони на той час не проживали однією сім'єю. Тобто, висновок суду про те, що відповідач передала кошти позивачу для оплати вартості майнових прав на квартиру є такими, що не підтверджуються будь-якими доказами.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 28 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Кондратенко Т.О. в інтересах ОСОБА_3 заперечувала проти апеляційної скарги та зазначила, що ані позовна заява позивача, ані його апеляційна скарга не містять належних та допустимих доказів, які б підтвердили той факт, що у відповідачки знаходяться кошти позивача. Окрім того, на придбання квартири АДРЕСА_1 батько відповідачки ОСОБА_8 надав 6 000,00 доларів США. З метою поліпшення житлових умов подружжям було прийнято рішення продати вказану квартиру та придбати більшу за площею. Тому відразу після укладення договору купівлі-продажу майнових прав №16-140/к1136 між АТ КХ «Київміськбуд» та позивачем, відповідачка зняла всю суму коштів, яка знаходилася на її рахунку в банку, та передала їх позивачу для оплати вартості квартири. Тобто, кошти, які перебували на депозитному рахунку відповідача у АТ «УкрСиббанк», були витрачені ще у 2011 році на придбання спільної сумісної власності - квартири АДРЕСА_3 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Пошелюзний С.В. підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просили її задовольнити.
Адвокат Кондратенко Т.О. в інтересах ОСОБА_3 заперечувала проти апеляційної скарги, просила рішення суду першої станції залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вислухавши пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 16.06.2001 між сторонами було укладено шлюб, який в подальшому було розірвано рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04.07.2018 року.
15.09.2011 року між АТ ХК «Київміськбуд» (Компанія) та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 16-140/к1136, відповідно до якого компанія продала, а ОСОБА_1 придбав майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , на умовах визначених договором.
Право власності на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано за ОСОБА_1 19.03.2012 року.
На даний час квартира АДРЕСА_3 є предметом розгляду в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю, що розглядається Подільським районним судом м. Києва.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що грошові кошти, що знаходилися у банку на відповідному рахунку, відкритому на ім'я відповідачки, були зняті нею у період шлюбу, а тому відсутні підстави для їх стягнення, оскільки позивач не довів, що вони використані не для задоволення потреб сім'ї, а на інші потреби.
Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто, статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.
Відповідно до статті 65 СК України, дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'активному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як правильно встановлено судом першої інстанції грошові кошти, отримані позивачем внаслідок продажу квартири АДРЕСА_1 , були ним передані відповідачці та розміщені нею на банківському рахунку, у період шлюбу.
Вказані кошти були зняті відповідачкою з банківського рахунку також у період шлюбу.
Будь-яких доказів на підтвердження того факту, що вказані кошти після їх зняття з банківського рахунку були використані відповідачкою не в інтересах сім'ї матеріали справи не містять. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідачки вказаних коштів і на момент припинення між сторонами шлюбних відносин.
Посилання скаржника на те, що квартира АДРЕСА_1 була придана за власні кошти позивача, оскільки останній працював на посаді директора ТОВ «Слобода» та отримував достатній для купівлі квартири дохід, в той час, як відповідачка навчалася та не працювала, не підтверджені жодними доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що після продажу вищевказаної квартири грошові кошти в сумі 24 500,00 доларів США були відразу внесені на депозитний рахунок відповідачки, а сам рахунок був відкритий в банку за день до продажу квартири, не спростовує презумцію спільності права власності та не доводить факту належності грошових коштів на праві особистої власності як позивачу, так і відповідачці.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідачки грошових коштів та визнання за позивачем права особистої приватної власності на ці кошти.
Однак, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що після зняття коштів з депозитного рахунку відповідачка передала їх позивачу для оплати вартості майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 відповідно до договору купівлі-продажу майнових прав № 16-140/к1136, укладеного 15.09.2011 року між ОСОБА_1 та АТ ХК «Київміськбуд», оскільки пояснення відповідачки з цього приводу, що надані суду першої інстанції, не мають доказового значення.
Встановлення вказаної обставини виходить за межі предмету доказування у цій справі, оскільки в рамках даної справи доказуванню підлягають лише обставини щодо наявності чи відсутності у сторін права особистої приватної власності на грошові кошти, які є предметом спору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Суд першої інстанції по суті спору дійшов правильного висновку про відмову в позові, проте допустився порушень норм процесуального права вийшовши за межі доказування, внаслідок чого, невірно встановивфактичні обставини у справі, а тому рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Пошелюзного Сергія В'ячеславовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2021 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді А.А. Пікуль
Б.Б. Левенець