15 вересня 2021 року м. Київ
Справа № 757/14263/19-ц
Провадження: № 22-ц/824/12422/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Пікуль А.А., Левенця Б.Б.,
секретар Івасенко І.А.
розглянувши апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Писанця В.А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про розірвання договору банківського вкладу, стягнення суми вкладу та відсотків,
В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 лютого 2007 року між нею та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір про депозитний вклад «Копилка дітям» № SAMDN10000011660702. Згідно цього договору, позивачка передала, а відповідач прийняв грошові кошти в сумі 10 568,58 грн. на термін 12 місяців + 1 день, тобто до 19 лютого 2008 року зі сплатою 13,75 % річних з пролонгацією відповідно до п. 6 цього договору. Крім того, нею, позивачкою, було збільшено суму вкладу на 1 500,00 грн. 05 березня 2019 року вона звернулась до банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору від 19 лютого 2007 року та повернення їй депозитних коштів, на що отримала відмову. Вважала таку відмову банку в поверненні суми депозитного вкладу незаконною та необґрунтованою, а дії відповідача такими, що порушують її права, посилаючись на ст. 1060 ЦК України, згідно якої банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Просила розірвати договір про депозитний вклад та стягнути з відповідача 75 677,92 грн, з яких сума основного боргу 12 068,58 грн, сума нарахованих відсотків 55 501,17 грн, сума безпідставно стягнутих відповідачем з депозитного рахунку коштів 6 215,66 грн та сума пені 8 108,34 грн відповідно др. вимог ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір про депозитний вклад «Копилка дітям» № SAMDN10000011660702 від 19 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк».
Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 12 068,58 грн, нараховані проценти в сумі 55 501,17 грн, безпідставно стягнутих коштів та суму пені у розмірі 8 108,34 грн. та судовий збір в сумі 768,40 грн.
Не погодившись з таким судовим рішенням, Крилова О.Л. в інтересах АТ КБ «Приватбанк» 05 червня 2020 року направила апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалите нове про відмову в задоволення позовних вимог.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суми стягнення з АТ КБ «Приватбанк» не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, відповідачем не було надано виписку за рахунком, з якої було б видно рух коштів та відповідні нарахування за депозитним договором. Вказувала, що суд першої інстанції наведених фактичних обставин не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 29 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечила проти апеляційної скарги та зазначила, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, договір банківського вкладу, копія банківської виписки, копія заяви про дострокову видачу коштів та докази одержання банком вказаної заяви. Виписка, на яку, посилається скаржник, відповідно до ст. 207 ЦК України та правил АТ КБ «Приват банк» посвідчена факсимільною копією печатки та підпису відповідальної особи. Просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні адвокат Хитрова Л.В. в інтересах АТ КБ «Приват банк» підтримала апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просила її задовольнити.
ОСОБА_1 та її адвокат Шилков В.О. заперечували проти апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Як убачається із матеріалів справи, 19 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено договір № SAMDN10000011660702 про депозитний вклад «Копилка дітям».
Згідно п. 1 цього Договору, позивачка передала, а відповідач прийняв грошові кошти в сумі 8 568,58 грн. на термін 12 місяців + 1 день, тобто до 19 лютого 2008 року зі сплатою 13,75 % річних з пролонгацією відповідно до п. 6 цього Договору.
Згідно п. 6 договору, у разі, якщо у термін не пізніше дня закінчення терміну вкладу вкладник не заявив банку про відмову від продовження терміну вкладу (письмово у відділенні банку або за телефоном клієнтської підтримки (0562) 390 000 або 8 800 500 00 30), договір автоматично вважається продовженим ще на один термін, зазначений у п. 1 цього договору. Договір продовжується неодноразово без появи вкладника в банку. При цьому вирахування нового терміну вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього терміну вкладу.
Позивачем було збільшено суму вкладу на 1 500,00 грн.
Порядок дострокового повернення вкладу визначений ст. 1060 ЦК України, а також п. 2 договору банківського вкладу № SAMDN10000011660702.
Відповідно до п. 2 договору вкладник має право звернутись до банку з письмовою заявою про повернення суми вкладу або його частини до закінчення строку розміщення вкладу, а банк зобов'язується задовольнити таку вимогу з урахуванням п.п. 2 та 4 договору.
05 березня 2019 року та 11 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до банку із заявами про дострокове повернення суми депозиту, яка отримані банком 13 та 14 березня відповідно, однак, 15 березня 2019 року їй було відмовлено у видачі депозиту з підстав того, що на її овердрафтовому рахунку є заборгованість (а.с. 18-26).
Пунктом 3 Договору передбачені положення про те, що у випадку розірвання договору за ініціативою отримувача з урахуванням умов п. 5 цього договору та пред'явення ним свого паспорта та ідентифікаційного коду фізичної особи - платника податку отримувачу видається сума вкладу і проценти, нараховані відповідно до умов цього договору, за фактичний термін користування вкладом. У випадку участі у кредитних програмах Приватбанку за письмовим узгодженням з банком дострокове повернення вкладу здійснюється з виплатою процентів в повному обсязі за фактичний термін розміщення коштів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обгрунтованості та доведеності позовних вимог.
Перевіряючи такий висновок суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
У рішенні у справі «Zolotas проти Греції (№ 2)» Європейський суд з прав людини вказав: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунка може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової визначеності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави».
Відмовляючи повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною.
Відповідно до ч. 3 с. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
За положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із принципу, що доказування покладається на того, хто стверджує, а не на того, хто заперечує, можна дійти висновку, що сторона позивача повинна доводи обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, а сторона відповідача - обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.
Принципи змагальності та диспозитивності відображають основні властивості цивільного судочинства, які реалізуються у тому, що збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони, а суд оцінює надані сторонам матеріали.
Позивачкою надано суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту укладення з банком договору банківського вкладу, звернення до банку з вимогою щодо отримання вкладу та відмови банку у вчиненні таких дій, зокрема, копії: договору банківського вкладу від 19.02.2007 року, виписки від 11.03.2019 року, заяви про дострокову видачу коштів, фіскальних чеків, акту про відмову від повернення депозитного вкладу, які банком у встановленому законом порядку не спростовані.
Копія виписки по рахунку ОСОБА_1 посвідчена факсимільною копією печатки та підпису та завірена належним чином у відповідності до вимог процесуального закону, а тому доводи апеляційної скарги щодо недоведеності заявлених позовних вимог колегія суддів відхиляє.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
За наведених обставин та наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми вкладу в розмірі 12 068,58грн та відсотків у розмірі 55 501,17 грн, оскільки між сторонами укладено договірбанківського вкладу, позивачказвернуласьдо банкуз вимогою повернути вклад, проте ця вимога виконана не була.
Однак, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про стягнення безпідставно стягнутих з депозитного рахунку коштів у розмірі 6 215,66 грн.
З матеріалів справи, зокрема, наданої суду апеляційної інстанції виписки по депозитному рахунку позивачки, убачається, що кошти у розмірі 6 215,66 грн визначені як утримання податку з нарахованих за депозитним договором процентів, тобто, вказані кошти не є такими, що безпідставно стягнуті банком з депозитного рахунку, а відтак вимоги ОСОБА_1 про їх стягнення є такими, що задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що сума коштів, яка підлягає стягненню з банку не може включати в себе утримані податки у розмірі 6 215,66 грн, підлягає зменшенню розмір пені, стягнутий з банку на підставі ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, з 8 108, 34 грн до 7 362,42 грн.
Суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини у справі, не надав належної оцінки наданим сторонами доказам, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених підстав, колегія суддів доходить висновку про скасування рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно утриманих банком коштів з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові. У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені підлягає зміні шляхом зменшення суми пені, яка підлягає стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , з 8 108, 34 грн до 7 362,42 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно утриманих банком коштів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року в частині стягнення пені змінити, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , з 8 108, 34 грн до 7 362,42 (семи тисяч триста шістдесяти двох) грн. 42 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2021 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді А.А. Пікуль
Б.Б. Левенець