справа№380/5842/21
22 вересня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Карп'як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії ,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10 код ЄДРПОУ - 13814885) в якому просить суд:
« 1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована, у розмірі передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 05.05.2018 по 02.07.2019 р.р.;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 05.05.2018 по 02.07.р.р., як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована;
3. Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у відповідності до ст.58 ЗУ Про пенсійне забезпечення, починаючи з 05.05.2018 по 02.07.2019р.
4. Зобовязати Управління пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок стажу роботи згідно ст.58 ЗУ Про пенсійне забезпечення починаючи з 05.05.2018 по 02.07.2019р., як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована.».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, відповідач протиправно, з порушення вимог п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 15.05.1992 року, з наступними змінами і доповненнями, відмовив позивачу у проведенні перерахунку стажу та виплаті підвищення пенсії як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій з період з 05.05.2018 року по 02.07.2019 роки.
12.07.2021 за вх. № 49532 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній не погодився з позовними вимогами у повному обсязі. Зазначив, що позивачу призначено підвищення до пенсії, як реабілітованій, з 01.09.2008 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654. Пенсійне забезпечення ОСОБА_1 здійснюється правильно згідно з чинним законодавством. У зв'язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою суду від 20 квітня 2021 позовну заяву залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. На виконання ухвали суду від 20.04.2021 року позивач подала заяву від 06.05.2021 року про виправлення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 24 травня .2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Згідно з архівною довідкою, виданою Головним управлінням МВС України у Львівській області від 29.07.2019 № 372 (а.с. 10), громадяни ОСОБА_2 , 1907 р.н., ОСОБА_3 , 1914 р.н., ОСОБА_4 , 1942 р.н., ОСОБА_5 , 1943 р.н., ОСОБА_1 , 1946 р.н., ОСОБА_7 , 1950 р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 із села Новини (хутора Романики) Яворівського (Немирівського) району Львівської області за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 12.09.1951, були виселені на спецпоселення з конфіскацією майна в Тюменську область, по політичних мотивах, як члени сім'ї посібника учасникам ОУН, звідки звільнені - 14.11.1956. Відповідно до ст. 3 Закону України від 17.04.1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи були реабілітовані (згідно копії довідки про реабілітацію від 23.07.1997).
Відповідно до свідоцтва про одруження, виданого 07.09.1967 після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище чоловіка - ОСОБА_1 .
Львівською обласною радою 14.02.2019 видано ОСОБА_1 посвідчення № НОМЕР_2 , відповідно до якого позивачка має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, у справі № 1.380.2019.005008, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та невиплати їй підвищення пенсії, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі, передбаченому ст. 47 та п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з ст. 47, п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 20.08.2019, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області(вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі за час перебування у засланні, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій відповідно до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із змінами внесеними Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 № 2325-VІІІ. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок стажу роботи згідно з ст. 58 Закону України «Про пенсійне страхування», як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована. У задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
ГУ ПФУ у Львівській області листом від 22.03.2021 року №2989-1965/К-52/8-1300/21 повідомив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року у справі №1.380.2019.005008, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області з 13.02.2020 року проведено перерахунок підвищення пенсії в розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком згідно із ст.47, п. «г» ч.1 ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій. На виконання судового рішення за період з 20.08.2019 по 23.01.2020 роки нараховано доплату в сумі 3852,14 грн., яка внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Відповідач зазначає, що вищезазначеним судовим рішенням зобов'язань щодо проведення перерахунку пенсії з 05.05.2018 року на нього не покладено.
Вважаючи відмову протиправною позивач звернувся до суду.
Предметом спору у даній справі є оцінка наявності чи відсутності підстав для перерахунку позивачу, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зарахування часу виселення на спецпоселення у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій відповідно до статті 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.05.2018 по 02.07.2019 роки.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (в редакції, чинній на час реабілітації позивача) необхідно вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 вказаного Закону.
Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:
- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958 і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28.10.1989 «Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14.04.1989 «Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР»;
- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу України;
- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.
Дія вказаної статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 № 962-XII (далі - Закон України № 962-XII) реабілітованими визнаються особи: які до 24.08.1991 були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 вказаного Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів; стосовно яких до 24.08.1991 були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення; які до 24.08.1991 були арештовані, перебували під вартою і яким було пред'явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 вказаного Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину; стосовно яких до 24.08.1991 за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 вказаного Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24.08.1991, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.
Статтею 4 Закону України № 962-XII передбачено, «поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей».
Згідно з пунктом 2.13 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, якою затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон України № 1788-XII) призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 6 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених вказаним Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення". Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності вказаним Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Підпунктом 2 пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16.07.2008 № 654 встановлено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Стаття 28 Закону України № 1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV, застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону України №1058-IV.
Стаття 28 вказаного Закону передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої вказаної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з вказаним Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.102018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а та від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а.
Аналізуючи співвідношення пункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 та пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд виходить з пріоритетності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про пенсійне забезпечення", як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням викладеного, обставини щодо наявності в ОСОБА_1 права на перерахунок підвищення в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно зі статтею 47, пунктом «г» ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та перерахунок стажу роботи згідно зі статтею 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 1.380.2019.005008, яке набрало законної сили, а тому не підлягають доказуванню в межах цієї справи.
Суд встановив, що вказане право виникло у позивача 05.05.2018 після набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 № 2325-VIII, статтею 6 якого знято обмеження з переліку реабілітованих осіб, які, зокрема мають право на підвищення в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно зі статтею 47, пунктом "г" ст.77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та перерахунок стажу роботи згідно зі статтею 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (у редакції до 05.05.2018) передбачав додаткові права лише для реабілітованих осіб, визначених статтею 1 вказаного Закону України, зокрема безпідставно засуджених. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 13.03.2018 №2325-VIII додатково визначено форми репресій, зокрема заслання (пункт 5 частини 1 статті 2) та передбачено наявність додаткових прав не лише для реабілітованих осіб, визначених статтею 1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.1991 №962-XII, а для всіх реабілітованих осіб, визначених вказаним Законом України.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплати їй підвищення пенсії, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у розмірі передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 05.05.2018.
Водночас, суд звертає увагу, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 1.380.2019.005008 відповідач здійснив позивачу перерахунок підвищення в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 20.08.2019, а тому відповідний перерахунок необхідно здійснювати в період з 05.05.2018 по 02.07.2019.
Для ефективного поновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 05.05.2018 по 02.07.2019, як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована.
Щодо проведення перерахунку стажу роботи у потрійному розмірі відповідно до вимог статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суд зазначає таке.
Згідно із статтею 6 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" реабілітованим громадянам відповідно до цього Закону час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи для призначення трудових пенсій.
Відповідно до статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", громадянам, необґрунтовано притягнутим до кримінальної відповідальності, репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та заслання, а також перебування на примусовому лікуванні зараховується до стажу у потрійному розмірі.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення.
Отже, законодавством передбачено зарахування стажу перебування в засланні особі, яка була виселена на спецпоселення і в подальшому реабілітована в потрійному розмірі.
Як встановлено судом, що ОСОБА_1 була примусово переміщена з обов'язковим переселенням в спецпоселення, тобто відповідно до статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» перебувала у засланні.
Обставини щодо наявності в ОСОБА_1 , права на перерахунок стажу роботи згідно ст. 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій, встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 1.380.2019.005008, яке набрало законної сили, а тому не підлягають доказуванню в межах цієї справи.
Водночас, суд звертає увагу, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2019 у справі № 1.380.2019.005008 відповідач здійснив з 20.08.2019 позивачу перерахунок стажу роботи згідно ст. 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітованій з урахуванням раніше виплачених сум, а тому відповідний перерахунок необхідно здійснювати в період з 05.05.2018 по 02.07.2019.
Для ефективного поновлення прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи ОСОБА_1 як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій (заслання) відповідно до ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 05.05.2018 по 02.07.2019 та відповідно про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок стажу роботи відповідно до ст. 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 05.05.2018 по 02.07.2019.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - задоволити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом реабілітована, у розмірі передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період з 05.05.2018 по 02.07.2019 р.р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення пенсії в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 05.05.2018 по 02.07.2019 р.р. з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку стажу роботи ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій у відповідності до ст.58 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 05.05.2018 по 02.07.2019р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок стажу роботи згідно ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" починаючи з 05.05.2018 по 02.07.2019р.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань ( ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд.10) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1816,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22 вересня 2021 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна