Справа № 431/5031/20
Провадження № 22-ц/810/672/21
23 вересня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Лозко Ю.П., Карташова О.Ю.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Банк Форвард», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард»
на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 18 червня 2021 року, ухваленого Старобільським районним судом Луганської області у складі: судді Ткач О.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Банк Форвард» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2020 року Акціонерне товариство «Банк Форвард» (далі - АТ «Банк Форвард», Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 22010,32 грн, який мотивувало тим, що 31.07.2012 року між ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є позивач, та відповідачкою було укладено Договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 .
31.07.2012 року відповідачка підписала Заяву № 98810675, в п. 1 якої міститься пропозиція (оферта) про укладення договору про надання та використання платіжної картки. Банк 31.07.2012 року акцептував (прийняв) пропозицію (оферту), викладену в заяві ОСОБА_1 , і уклав з нею Договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 , шляхом відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 та випустив на ім'я відповідачки платіжну картку.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачкою умов Договору, в останньої станом на 01 грудня 2020 року виникла заборгованість перед АТ «Банк Форвард» в розмірі 22010,32 грн, з яких: заборгованість за договором - 20327,85 грн; 3% річних - 1682,47 грн, що свідчить про невиконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
27 січня 2018 року та 07 серпня 2020 АТ «Банк Форвард» направило відповідачці Заключний Рахунок-виписку із вимогою погасити заборгованість за Договором в сумі 20327,85 грн, яка відповідачкою не погашена.
Тому Банк просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за Договором про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 в сумі 22010,32 грн, а також судові витрати по справі.
Від відповідачки надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти Банку в добровільному порядку повернуті в повному обсязі.
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 18 червня 2021 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Банк Форвард» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі АТ «Банк Форвард» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи.
Доводами апеляційної скарги є те, що відповідачкою було підписано заяву при укладенні договору, чим остання підтвердила свою згоду на те, що вказана заява разом з Умовами по картках, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання та використання платіжної картки, що у відповідності до вимог ст. 639, 642, 207 ЦК України відповідає письмовій формі договору. Підписанням вказаної заяви, відповідачка погодила, що повністю згодна з вказаними Умовами, розуміє їх зміст та зобов'язується їх виконувати.
Тому є підстави для застосування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 по справі № 751/10114/16-ц та від 08.11.2019 у справі №646/5735/14-ц.
Відповідачка не відмовилася від договору про надання та використання платіжної картки №98810675, а користувалася кредитними коштами та погашала заборгованість.
Згідно наданої Банком заключної вимоги Банк скористався своїм правом дострокової вимоги погашення кредиту, яку відповідачка мала виконати до 27.02.2018, тому перебіг позовної давності починається з 28.02.2018.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_1 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачкою Банк дотримався вимог, передбачених ст. 634 ЦК України, та засад цивільного судочинства щодо захисту прав споживача у кредитних правовідносинах, відсутні докази того, що саме ці Витяг та Умови з огляду на їх мінливий характер розуміла відповідачка та ознайомилася з ними і погодила їх у своїй заяві позичальника від 31.07.2012, і відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами; вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених зокрема ст. 1048 ЦК України, позивач не пред'явив.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22010,32 грн, тобто ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100 = 210200 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді суму надання грошових коштів у виді встановленого кредитного ліміту на картку, погодили сплату відсотків за користування кредитними коштами, а надані документи позивачем є суперечливими та не підтверджують виникнення спірної заборгованості.
Судом встановлено, що 31 липня 2012 року відповідачка звернулась з заявою про відкриття поточного рахунку, випуск платіжної картки та встановлення ліміту по ній до ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником всіх прав та обов'язків якого стало АТ «Банк Форвард» відповідно до Статуту АТ «Банк Форвард».
Частинами 1, 2 статті 83 ЦПК передбачено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Акціонерним товариством «Банк Форвард» при зверненні до суду першої інстанції на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, надано: заяву № 98810675 від 31 липня 2012 року, Умови надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Руский Стандарт», Тарифи по продуктах Кредитная карта Фокстрот MasterCard Unembossed АРСЕНАЛ (Украина), розрахунок заборгованості, виписку про рух коштів, які додані до позовної заяви та інше.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Статтею 89 ЦПК передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проте, судом першої інстанції не виконані вимоги статті 89 ЦПК України, не з'ясовані всі обставини справи, на які посилався позивач в позовній заяві, та не досліджені всі надані позивачем до позовної заяви докази.
З урахуванням викладеного, даючи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції дослідити вказані докази.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
31 липня 2012 року відповідачка підписала Заяву № 98810675, в п. 1 якої міститься пропозиція (оферта) про укладення договору про надання та використання платіжної картки. 31 липня 2012 ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», акцептував (прийняв) пропозицію (оферту), викладену в заяві ОСОБА_1 , і уклав з нею Договір про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 шляхом відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 та випустив на ім'я відповідачки платіжну картку. Погоджена ставка по кредитному ліміту - 55% річних (а.с. 5).
З наданої банком виписки по особовим рахункам № НОМЕР_2 вбачається, що відповідачка неодноразово здійснювала операції як щодо зняття готівки з карткового рахунку, здійснення покупок, так і частково погашала заборгованість по кредиту, у тому разі і по процентах.
Внаслідок здійснення банком у відповідності до ст. 1069 ЦК України кредитування рахунку згідно виписки по рахунку у відповідачки виникла заборгованість перед банком.
Зазначене підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідачки, згідно якого станом на 01 грудня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Банк Форвард» становить 22010,32 грн, з яких: заборгованість за договором 20327,85 грн, яка складається з 19777,97 грн - сума основного боргу та 549,88 грн - сума нарахованих процентів за користування Кредитом, в т.ч. несплачених раніше; 3% річних - 1682,47 грн.
Як свідчить відзив відповідачки на позовну заяву та на апеляційну скаргу, нею фактично не оспорюється укладення між сторонами кредитного договору та користування кредитними коштами, проте її заперечення зводяться до невизнання погодження сторонами суттєвих умов договору - зокрема, сплату відсотків за користування кредитними коштами та строк дії кредитного договору, оскільки відсутні докази того, що саме надані позивачем Витяг з Умов надання та обслуговування платіжних карток ПАТ «Банк Русский Стандарт» та Тарифи по продуктах розуміла відповідачка з огляду на їх мінливий характер та повну залежність від волі позикодавця.
Тому колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість доводів апеляційної скарги в частині укладення між сторонами кредитного договору на умовах строковості та зворотності та оплати у вигляді відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.
Посилання відповідачки на те, що строк дії кредитного договору лише до червня 2014 року в межах виданої їй позивачем картки, не заслуговує на увагу, оскільки згідно наданої позивачем виписки по рахунку вбачається отримання відповідачкою кредитних коштів після вказаної дати, у тому разі і в 2016 році за кредитним договором № 98810675 від 31.07.2012 (а.с. 45).
Одночасно колегія суддів погоджує посилання відповідачки про необхідність застосування до виниклих спірних правовідносин висновків, зроблених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, що Витяг та Умови та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, якщо вони не визнаються відповідачем та не містять його підпису, то їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.
Проте, вказане не спростовує укладення між сторонами кредитного договору на вищезазначених умовах та обов'язок сторін виконувати взяті на себе зобов'язання за цим договором.
Матеріалами справи підтверджено направлення 27 січня 2018 року та 07 серпня 2020 АТ «Банк Форвард» відповідачці Заключного Рахунку-виписки із вимогою погасити заборгованість за Договором в сумі 20327,85 грн, їх отримання відповідачкою і непогашення цієї заборгованості у запропонований Банком строк до 27.02.2018. Вказане свідчить про зміну позивачем строку виконання зобов'язання у розумінні частини другої статті 1050 ЦК України.
Відповідачкою вказані обставини не спростовано.
Заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про помилковість висновків суду про відмову у задоволенні позову про стягнення 3% річних з огляду на відсутність доказів підписання відповідачкою Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Банк Русский Стандарт», оскільки суд залишив поза увагою, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Наведене залишилось поза увагою суду, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання та використання платіжної картки № 98810675 від 31 липня 2012 року за період з 28.02.2018 по 01.12.2020 у розмірі 20327,85 х 3% х 1007 (кількість днів) / 365 = 1682,47 грн.
Апеляційний суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним Договором та нарахованих 3% річних на суму боргу є належним доказом у справі і не спростований останньою, при цьому іншого розрахунку відповідачкою суду не надано.
Наведена невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідно до вимог пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості за договором про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 в розмірі 22010,32 грн, з яких: заборгованість за договором - 20327,85 грн; 3% річних -1682,47 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» підлягає стягненню сума судового збору за подання позовної заяви позивачем (2102 грн) та за подання апеляційної скарги (3153 грн), загалом 5255 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Форвард» задовольнити.
Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 18 червня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Банк Форвард» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ 34186061, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105) заборгованість за договором про надання та використання платіжної картки № НОМЕР_1 в сумі 22010,32 грн, з яких: заборгованість за договором - 20327,85 грн; 3% річних - 1682,47 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ 34186061, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського,105) судовий збір у розмірі 5255 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Дата складення повного тексту постанови - 23 вересня 2021 року.
Судді: