21 вересня 2021 р.Справа № 610/1669/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Старшого лейтенанта поліції командира взводу №1 роти №2 батальону №1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Морозова Сергія Олександровича на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 14.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Тімонова В.М., вул. Леніна, 87, м. Балаклія, Балакліївський, Харківська, 64200, повний текст складено 14.07.21 року по справі № 610/1669/21
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції , Старшого лейтенанта поліції командира взводу №1 роти №2 батальону №1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Морозова Сергія Олександровича
про скасування постанови про накладення адміністративного нагляду,
У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-1, УПП ДПП в Харківській обл.), командира взводу 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Морозова Сергія Олександровича (далі - відповідач-2, Морозов С.О.), в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО18 № 626074 від 26.05.2021, якою на нього накладено штраф за ч. 8 ст. 121, ч.1 ст. 126 КУпАП у сумі 8500,00 грн;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення .
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 14.07.2021 позов задоволено частково.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО18 № 626074 від 26.05.2021, про накладення на ОСОБА_1 штрафу за ч. 8 ст. 121, ч.1 ст. 126 КУпАП у сумі 8500,00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 надіслано на новий розгляд до УПП ДПП в Харківській обл.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з'ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просив суд скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує фактично аналогічними доводами, що наведені ним у відзиві на позов.
Також посилався на те, що ОСОБА_2 було дотримано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а оскаржувану постанову винесено відповідно до норм чинного законодавства.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
03.09.2021 ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в судове засідання.
Згідно ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце були повідомленні належним чином відповідно до положень ст. 268 КАС України.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів , на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а судове рішення слід змінити з мотивів його прийняття.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорено сторонами.
26.05.2021 постановою командира взводу 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Морозова С.О. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО18 № 626074 від 26.05.2021, накладено на ОСОБА_1 штраф за ч. 8 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП у сумі 8500,00 грн. Згідно фабули зазначеної постанови ОСОБА_1 26.05.2021 о 18.10 год. у м. Харкові по пр-ту Льва Ландау керував транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України, порушено строк його тимчасового ввезення на територію України строком до 1-го року. Згідно ІПНП транспортний засіб ввезено 09.10.2018 ОСОБА_3 , транспортним засобом користувався ОСОБА_1 , який не ввозив його на митну територію України, чим порушено вимоги ст. 380 Митного кодексу України та ст.ст. 16, 31 Закону України «Про дорожній рух» та не мав при собі полісу обов'язкового страхування, чим порушив п.п. «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 8 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно з наданою відповідачем інформацією з Інформаційного порталу Національної поліції України (підсистема Митниця) транспортний засіб OPEL ZAFIRA, номерний знак НОМЕР_1 , було ввезено на територію України 09.10.2018 через пункт пропуску «Платонове-Гоянул Ноу», терміном до 1 року особою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючий частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем-1 не надано доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача ним виконані вимоги ст.ст. 268, 280 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із того, що згідно з п. 8 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою забезпечення права на захист та запобіганню безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Як встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції позивач зазначив про розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем без участі фахівця в галузі права, незважаючи на те, що ним було заявлено таке клопотання.
Згідно ст. 279 КУпАП, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначені правові норми та не надання відповідачем доказів щодо дотримання прав позивача на захист, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у ході судового розгляду справи не доведено дотримання прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП, а отже і процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Дані висновки узгоджується з висновками висловленими Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 по справі №524/9827/16-а, які суд, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує при вирішенні спірних правовідносин.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, як на підставу задоволення позову також послався на доказ наданий до суду позивачем, а саме на оптичний диск з відеозаписом зробленим позивачем під час розгляду адміністративної справи відповідачем.
Стосовно зазначеної підстави, для задоволення позову колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем до суду першої інстанції подано оптичний диск з місця події.
Частиною 1 статті 99 КАС України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Колегія суддів зазначає, що надані позивачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора.
Як встановлено колегією суддів, шляхом огляду змісту оптичного диску, на відеозаписах відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.
Оцінюючи наданий позивачем до суду першої інстанції відеозапис відповідно до положень ст. 90 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про недопустимість даного доказу та неможливості його врахування під час ухвалення судового рішення.
Судом першої інстанції зазначено, що з наданого позивачем відеозапису встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що повідомив інспектора УПП, однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає зміні, шляхом виключення з його мотивувальної частини вищеозначеного судження суду.
Щодо направлення судом першої інстанції справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції колегія суддів зазначає.
Приписами ст. 293 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено
Таким чином, як п. 2 ч. 1 ст. 293 КУпАП так і п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України визначає право суду надіслати на новий розгляд до компетентного органу.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність направлення судом першої інстанції справи на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.
Посилання апелянта на те, що позивачем не заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із залученням адвоката, вважає необґрунтованими з підстав , наведених вище.
Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО18 № 626074 від 26.05.2021 і доводи апеляційної скарги висновків колегії суддів не спростовують.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного, керуючись п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 317 КАС України, колегія суддів змінює судове рішення, шляхом виключення із його мотивувальної частини висновок суду щодо наявності у відповідачів обов'язку фактично по працевлаштуванню позивача.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Старшого лейтенанта поліції командира взводу №1 роти №2 батальону №1 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Морозова Сергія Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 14.07.2021 по справі № 610/1669/21 змінити, шляхом виключення із мотивувальної частини судового рішення висновок суду про належність як доказу оптичного диску з відеозаписом наданого позивачем. .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено 21.09.2021 року