Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/11027/2021
м. Київ Справа № 758/8842/20
16 вересня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Верес Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рощина Івана Геннадійовича на ухвали Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду та про відмову у стягненні витрат на правову допомогу, постановлені під головуванням судді Захарчук С.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини,-
28 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 03 вересня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб під час якого у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка- ОСОБА_3 .
Посилалась на те, що на протязі останніх трьох років сімейні стосунки між нею та відповідачем погіршились, що призвело до припинення шлюбних відносин з 13 квітня 2020 року.
Вказує на те, що відповідач агресивно ставиться до неї та доньки, нехтує сімейними цінностями та є ініціатором сварок.
Зазначає, що після тривалих економічних та психологічних знущань, погроз та морального тиску на неї та дитину з боку відповідача подружжя не веде спільного господарства та не проживають сумісно. На її думку подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає.
З огляду на вище викладене, просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем 03 вересня 2004 року та визначити місце проживання дитини з матір'ю.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року роз'єднано кілька поєднаних в одному провадженні позовних вимог, виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. Призначено підготовче засідання на 06 листопада 2020 року.
25 листопада 2020 року позивачем ОСОБА_2 було подано заяву про залишення позову без розгляду. В обґрунтування заявленого клопотання зазначала, що її дочка ОСОБА_3 досягла 14 річного віку і на підставі п. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України виявила бажання проживати разом з нею, а тому, відповідно до вимог ст. 257 ЦПК України, просила суд залишити її позовну заяву про визначення місця проживання дитини без розгляду.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року заяву ОСОБА_2 про залишення без розгляду її позовної заяви до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини задоволено.
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини залишено без розгляду.
06 листопада 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Рощин Іван Геннадійович подав клопотання про компенсацію відповідачу витрат пов'язаних з розглядом справи.
На обґрунтування заявленого клопотання зазначав, що 23 квітня 2020 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги, згідно з яким ОСОБА_1 сплатив вартість наданих послуг у розмірі 4 862, 50 грн., що підтверджується копією платіжного доручення.
З огляду на вище викладене, просив суд у разі закриття провадження у справі стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 862, 00 грн.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року у задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рощина Івана Геннадійовича про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини відмовлено.
Не погоджуючись з такими ухвалами суду першої інстанції, 25 червня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Рощин Іван Геннадійович подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року про відмову у стягненні витрат на правову допомогу просить скасувати та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 862 грн. 50 коп.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувані ухвали суду першої інстанції є незаконними.
В частині оскарження ухвали Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду зазначає, що позивачка звернулась до суду першої інстанції із заявою про залишення позову без розгляду вже після подання представником відповідача заяви про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Вважає, що суд першої інстанції вибірково оцінив процесуальні документи, подані сторонами у справі, та порушив хронологічний порядок вирішення по суті поданих до суду процесуальних документів, оскільки заява про закриття провадження у справі від 06 листопада 2020 року повинна бути розглянута судом в порядку черговості надходження до суду- першою.
В частині оскарження ухвали Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року про відмову у стягненні витрат на правову допомогу зазначає, що позивач звернулась до суду з позовом до відповідача за відсутності предмету спору, оскільки дитині сторін ОСОБА_3 на момент звернення до суду вже виповнилось чотирнадцять років, вона проживала з позивачкою і сама могла визначати місце свого проживання з одним із батьків, отже спору щодо місця проживання дитини у сторін не було. Тому вважає звернення позивачки до суду з позовом про визначення місця проживання дитини необґрунтованими діями та зловживанням права на звернення до суду.
Звертає увагу, що судом першої інстанції не враховані доводи, викладені у заяві представника відповідача про закриття провадження у справі від 06 листопада 2020 року.
Зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Вказує на те, що стороною позивача не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу та не надано доказів на підтвердження їх не співмірності.
Окрім того зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат відповідача на правову допомогу, суд першої інстанції не врахував наданих представником відповідача доказі понесення відповідачем вказаних витрат , а саме: копії детального опису робіт від 06 липня 2020 року, копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордеру на надання правової допомоги від 27 квітня 2020 року та меморіального ордеру № К1105FG719 від 05 листопада 2020 року, що підтверджує оплату гонорару та інших витрат пов'язаних із наданням правової допомоги.
31 серпня 2021 року позивач ОСОБА_2 подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначала, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Просила суд відмовити у задоволені апеляційної скарги представника відповідача та залишити оскаржувані ухвали суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Рощин Іван Геннадійович підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи судом повідомлена, просила розглядати справу у її відсутності, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності позивачки.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача , вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 06 листопада 2020 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Рощиним Іваном Геннадійовичем було подано клопотання про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи та заяву про закриття провадження у справі.
25 листопада 2020 року від позивачки ОСОБА_2 надійшла заява про залишення позову без розгляду.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року було задоволено заяву позивачки про залишення її позовної заяви до ОСОБА_1 про визнання місця проживання дитини без розгляду.
Задовольняючи зазначену заяву, суд першої інстанції посилався на те, що позивачка подала заяву про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті, отже є підстави для її задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Протокольною ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06 листопада 2020 року клопотання позивача та представника відповідача було задоволено та закрито підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду по суті на 04 грудня 2020 року о 08 год. 30 хв.
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про залишення її позову без розгляду 25 листопада 2020 року, тобто, до початку розгляду справи по суті.
З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність визначеної п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України підстави для залишення позову без розгляду.
Відмовляючи у задоволені заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рощина Івана Геннадійовича про стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції посилався на те, що представником відповідача не надано доказів на підтвердження необґрунтованих дій позивача, не зазначено, які саме необґрунтовані дії позивача були нею здійснені в ході розгляду справи.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обгрунтованим та законним, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 5 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу (ч. 6 ст. 142 ЦПК України).
Згідно ч.9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, зі змісту частини 5 статті 142 ЦПК України вбачається, що про залишення позову без розгляду у справі виноситься ухвала, в якій може бути вирішене питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов у вказаній редакції ЦПК України, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
Добросовісні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Таким чином, необхідною умовою для застосування частини 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження, тощо. При цьому відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.
Саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, яке передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, за яких можна вважати дії позивача необґрунтованими та такими, що призвели до безпідставного понесення витрат відповідачем, так само матеріалами справи не підтверджується і зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини, які вже виповнилось 14 років, а тому спір між сторонами щодо визначення місця проживання дитини був відсутній, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначенням місця проживання дитини. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року було роз'єднано кілька поєднаних в одному провадженні вимог, виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
Позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав та сам по собі факт її звернення до суду з позовом не можесвідчити про необґрунтованість її дій, як позивача у справі.
Доводи апеляційної представника відповідача про те, що позивачкою не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу та не надано доказів на підтвердження їх не співмірності, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки таке клопотання позивачкою заявлялось 25 листопада 2020 року,а ч.5 ст. 142 ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача, а вказана обставина відповідачем не доведена.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвали Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду та про відмову у стягненні витрат на правову допомогу постановлені з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рощина Івана Геннадійовича.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Рощина Івана Геннадійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду залишити без змін.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року про відмову у стягненні витрат на правову допомогу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.
Головуючий: Судді: