Справа № 760/16430/21 суддя в І-й інстанції Українець В.В.
Провадження № 33/824/3896/2021 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ст. 471 МКУ
Іменем України
13 вересня 2021 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 02 липня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , за ст. 471 МК України, -
Згідно протоколу № 1043/10000/21 про порушення митних правил від 04 червня 2021 року на митному посту «Аеропорт Київ» Київської митниці Держмитслужби 04 червня 2021 року о 17 год. 30 хв. під час проведення вибіркового митного контролю на лінії спрощеного митного контролю «зеленого коридору» «ВІДЛІТ» терміналу «А» міжнародного аеропорту «Київ», під час проведення митного контролю було зупинено громадянина України ОСОБА_1 , який відлітав рейсом 7В 321, літаком авіакомпанії «WIZZ AIR» «Київ-Тбіліси». При усному опитуванні було встановлено, що пасажир ОСОБА_1 переміщує готівку, зі слів пасажира в межах дозволеного. Зазначений громадянин був запрошений до оглядової кімнати, під час митного огляду громадянин дістав з валізи всі гроші та перерахував їх. Під час перерахунку готівкових коштів було виявлено суму готівки у розмірі 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) доларів США. Відповідно до наданих пояснень вказаного пасажира, та у зв'язку з відсутністю розмінних монет пропущено через митний кордон громадянину ОСОБА_1 12 100 (дванадцять тисяч сто) доларів США. За цим протоколом про ПМП тимчасово вилучено у громадянина ОСОБА_1 4 400 (чотири тисячі чотириста) доларів США. Номінали валюти та номера купюр зазначені в описі предметів. Пасажир ОСОБА_1 митної декларації не заповнював, з приводу декларування валютних цінностей до інспекторів митниці не звертався, самостійно обрав форму проходження митного контролю - проходження через «зелений коридор», чим засвідчив про відсутність товарів, що підлягають письмовому декларуванню, або підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження. Будь-які документи на переміщення валютних цінностей через митний кордон України у пасажира при перетині зони митного контролю були відсутні. Своїми діями пасажир ОСОБА_1 порушив встановлений Митним кодексом України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, а саме, обравши формою проходження митного контролю - проходження через «зелений коридор», перемістив товари, на які законодавством України встановлені обмеження. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого статтею 471 Митного кодексу України.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 02 липня 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил, відповідальність за які передбачена статтею 471 Митного кодексу України. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 гривень. Повернуто ОСОБА_1 вилучені товари згідно опису предметів до протоколу про порушення митних правил № 1043/10000/21 від 04 червня 2021 року, а саме грошові кошти в сумі 4 400 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Ухвалюючи зазначену постанову, місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , переміщуючи через зону спрощеного митного контролю валютні цінності у розмірі більше 10 000 Євро, вчинив дії, які мають ознаки порушення митних правил, відповідальність за які передбачено ст. 471 МК України. Застосування до ОСОБА_1 конфіскації грошових коштів призведе до накладення на нього індивідуального та надмірного тягарю та буде непропорційним до вчиненого правопорушення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову в частині повернення йому готівки в розмірі 4 400 доларів США через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення відповідно до санкції за ст. 471 Митного кодексу України, а саме накладення штрафу у розмірі 1 700 грн. з конфіскацією обмежених товарів (валютних коштів) - в розмірі 4 400 доларів США.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги Київська митниця Держмитслужби посилається на аналогічні обставини, викладені у протоколі та зазначає, що законодавством України встановлено обмеження на переміщення через митний кордон України валютних цінностей в сумі, яка перевищує 10 000 євро, а тому до правопорушника у відповідності до санкції ст. 471 Митного кодексу України повинно бути застосовано штраф, як основний вид стягнення, та конфіскація безпосереднього предмету правопорушення, як обов'язковий додатковий вид стягнення, визначений санкцією закону, який передбачає відповідальність за порушення вказаних митних правил.
У судовому засіданні Київська митниця Держмитслужби підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Мустіпан О.В. проти задоволення скарги заперечувала.
Заслухавши пояснення представника Київської митниці Держмитслужби, та захисника Мустіпан О.В., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 471 МК України порушення встановленого цим Кодексом порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.
Відповідно до вимог ст. 486 МК України завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Положеннями ст. 489 МК України передбачено, що при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час розгляду даної справи було встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 471 МК України, та оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.
Висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у справі доказами, ОСОБА_1 не оспорюється, а, відтак, не є підставою для апеляційного перегляду в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. При цьому, відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В той же час, згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України» зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску, параграф 78).
Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (пункти 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, пункти 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).
Правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте, із урахуванням обставин даної справи, не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи), а необхідна рівновага не буде забезпечена, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перевозив грошові кошти з метою придбання автомобіля для себе та для батька. На підтвердження зазначених обставин суду було надано копію інвойсу № 07.06.4160 від 07 червня 2021 року щодо придбання ОСОБА_1 автомобіля марки «Hyundai Elantra» за 2968 доларів США, копії квитанцій про попередню оплату за митне оформлення від 11 червня 20201 року, довіреність від ОСОБА_2 на ОСОБА_1 на купівлю транспортного засобу на ім'я ОСОБА_2 та угоди від 07 червня 2021 року, 08 червня 2021 року № 1991997, 1992030, 1992493 щодо придбання автомобілів, копію договору купівлі-продажу гаражного боксу від 16 вересня 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець).
Місцевий суд врахував характер та фактичні обставини вчиненого правопорушення; вірно звернув увагу на відсутність доказів навмисного прагнення ОСОБА_1 обійти митні правила та що кошти в сумі 4 400 доларів США, які підлягають конфіскації, є значною сумою для ОСОБА_1 , отримані з законних джерел та обґрунтовано послався на те, що застосування до ОСОБА_1 конфіскації грошових коштів призведе до накладення на нього індивідуального та надмірного тягарю та буде непропорційним до вчиненого правопорушення.
Висновки місцевого суду щодо наявності підстав для повернення ОСОБА_1 готівки в розмірі 4 400 доларів США доводами апеляційної скарги Київської митниці Держмитслужби не спростовані.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова Солом'янського районного суду міста Києва від 02 липня 2021 року в частині повернення коштів ОСОБА_1 ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не містять підстав для її скасування та висновків суду не спростовують, а, відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
В іншій частині постанова Солом'янського районного суду міста Києва від 02 липня 2021 року не оскаржувалася, а, відтак, апеляційним судом не переглядається.
Керуючись ст. 245, п.1 ч.1 ст. 247, ст. 280, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 02 липня 2021 року в частині повернення ОСОБА_1 готівки в розмірі 4 400 (чотири тисячі чотириста) доларів США залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Фінагеєв