19 серпня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
перекладача ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18.01.2021 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартоющодо підозрюваного ОСОБА_6 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор зазначав, що висновок слідчого судді щодо відсутності підстав для застосування запобіжного заходу не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та особі підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора ОСОБА_5 , який просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100020005028 від 08.12.2020 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. З ст. 289, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 357 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. З ст. 27, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 189 КК України.
Згідно даних клопотання та долучених до нього матеріалів, 30.12.2020 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру в організації вчинення незаконного позбавлення волі та викрадення людини з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіюванням йому фізичних страждань, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 146 КК України, та в організації вимоги передачі чужого майна, з погрозою вбивства, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 189 КК України.
15.01.2021 старший слідчий відділу особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції міста Києва ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просив застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без внесення застави, строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18.01.2021 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого, з тих підстав, що зазначені слідчим в обґрунтування поданого ним клопотання у кримінальному провадженні № 12020100020005028 ризики непроцесуальної поведінки ОСОБА_6 є необгрунтованими, оскільки останній на день звернення до слідчого судді з клопотанням про застосування до нього запобіжного заходу, перебуває під вартою в іншому кримінальному провадженні, тобто не має реальної можливості вчинити наведені у клопотанні дії.
З такими висновками колегія суддів погоджується.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Як убачається із оскаржуваної ухвали, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 189 КК України.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 189 КК України, з чим погоджується колегія суддів.
Крім того, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливості ОСОБА_6 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, знищити речі та документи, що мають значення для встановлення обставин вчинення інкримінованих злочинів, продовження злочинної діяльності, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність існування вказаних ризиків з огляду на те, що на час розгляду клопотання підозрюваний утримується під вартою у межах іншого судового провадження.
Так, як убачається із наявного у матеріалах судового провадження листа слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_15 від 04.01.2021 № 27/125/56-2021, у провадженні СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12020100100006973 від 26.10.2020 за ч. 1 ст. 115 КК України за підозрою ОСОБА_6 , відносно якого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 26.01.2021 /том 1, а.с. 240/.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого.
Доводи апеляційної скарги прокурора не спростовують правильність висновків слідчого судді.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2021 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3