15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 390/1377/15-ц
провадження № 61-13395св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року у складі судді Гершкул І. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Єгорової С. М., Письменного О. А.,
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у сумі 50 000 доларів США зі сплатою 13 % річних на строк до 16 квітня 2033 року.
На підставі договору іпотеки від 17 квітня 2008 року ОСОБА_1 в іпотеку банку передала житловий будинок на АДРЕСА_1 на забезпечення виконання умов кредитного договору.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов'язань станом на 02 липня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 48 200 доларів США, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 45 332,60 доларів США, термінові проценти - 491,11 доларів США, прострочені проценти - 2 376,36 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 27 883,79 гривень і пеня за несвоєчасну сплату процентів - 7 821,18 гривень, яку банк просив стягнути на свою користь.
У серпні 2015 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про захист прав споживача, визнання кредитного договору і договору іпотеки недійсними, скасування запису про обтяження майна і зобов'язання вчинити дії.
На обґрунтування своїх вимог зазначала, що ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» не мав повноважень на видачу фізичним особам кредитів у іноземній валюті; перед укладенням кредитного договору їй не повідомлено усю інформацію щодо кредитування, передбачену Законом України «Про захист прав споживачів», та не попереджено про покладення на неї відповідальності за валютні ризики; банк не ознайомив її з дійсною реальною процентною ставкою і абсолютним значенням подорожчання кредиту.
Посилаючись на те, що умови кредитного договору є несправедливими і він укладений під впливом обману з боку банку, просила визнати цей договір недійсним, визнати недійсним укладений на його забезпечення договір іпотеки від 17 квітня 2008 року, виключити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження іпотекою будинку на АДРЕСА_1 , а також зобов'язати ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» повернути їй усе отримане у порядку виконання недійсного правочину.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року позов ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2008 року у розмірі 48 200,07 доларів США, з яких: прострочена заборгованість - 45 332,60 доларів США, термінові проценти - 491,11 доларів США, прострочені проценти - 2 376,36 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 27 883,79 гривень і пеня за несвоєчасну сплату процентів - 7 821,18 гривень.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанцій дійшов висновку про доведеність факту порушення ОСОБА_1 зобов'язань з повернення отриманого кредиту, що призвело до виникнення у неї заборгованості у зазначеному банком розмірі.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору ознайомилася із усією необхідною інформацією, погодилася з його умовами, підписала договір і тривалий час виконувала його умови, тому відсутні визначені цивільним законодавством і Законом України «Про захист прав споживачів» правові підстави для визнання кредитного договору і укладеного у його забезпечення договору іпотеки недійсними.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2017 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року скасовано і ухвалено рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним кредитний договір від 17 квітня 2008 року № 55108С1, укладений між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним договір іпотеки від 17 квітня 2008 року, укладений між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 .
Стягнуто з ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на користь ОСОБА_1 535,92 гривень на відшкодування судового збору та 10 800 гривень - на відшкодування витрат на проведення судово-економічної експертизи.
Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При направленні справи на новий апеляційний розгляд Верховний Суд зазначив, що суду необхідно встановити, чи є заниження показників реальної процентної ставки за кредитом і абсолютного значення подорожчання кредиту наслідком самостійного обрання ОСОБА_1 страховиків із високими тарифами, яким є порядок внесення страхових платежів і за рахунок яких коштів вони оплачуються; чи свідчить узгоджений сторонами у договорі порядок зарахування платежів у рахунок погашення кредиту про істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків.
При новому апеляційному розгляді справи постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2020 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року змінено в частині стягнення заборгованості.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2008 року у сумі 46 963,68 дол. США та 4 889,50 грн, із яких: прострочена заборгованість - 45 332,60 дол. США, термінові відсотки - 508,97 дол. США, прострочені відсотки - 1 122,71 дол. США, а також пеню за кредитом - 1 969,19 грн і пеню за відсотками - 2 920,31 грн.
В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення кредитної заборгованості, апеляційний суд виходив із того, що у банку відсутнє право нараховувати проценти та штрафні санкції після пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В частині вирішення зустрічного позову апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду та вважав його таким в цій частині, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
04 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19), від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц; постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не врахували, що станом на день укладення кредитного договору банк не мав повноважень з надання споживчого кредиту в іноземній валюті. Крім того, суди ухвалили судові рішення, врахувавши неналежні докази без дослідження їх оригіналів.
ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» подало відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2015 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2020 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області справу № 390/1377/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року справу № 390/1377/15-ц призначено до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року справу № 496/3134/19 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійсним кредитного договору за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Колегія суддів вважала, що передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з урахуванням таких аспектів розгляду справ про визнання недійсним кредитного договору у частині встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування» (стягнення заборгованості за такими договорами), що свідчить про виключність цієї правової проблеми, зокрема, необхідність визначення: (а) чи можливе встановлення комісії згідно Закону України «Про споживче кредитування»; (б) чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна/нікчемна/оспорювана.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 справу № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) прийнято та призначено до розгляду.
Правовідносини, спір з приводу яких вирішується у цій справі, є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у справі № 496/3134/19.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 390/1377/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, зобов'язання вчинити дії до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною, і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун