15 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 643/21744/19
провадження № 61-15106св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Харківська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення Московського районного суду міста Харкова від 12 березня 2020 року у складі судді Короткого І. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
24 грудня 2019 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова на умовах перерахування до бюджету м. Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста у розмірі 459 611,72 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач є замовником об'єкта «реконструкція гаражного боксу № НОМЕР_1 в літ. «З-2» на АДРЕСА_1 під кафе», введеного в експлуатацію Декларацією про готовність до експлуатації об'єкта від 16 березня 2018 року № ХК 141180741438.
Вказував, що на дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництва зазначеного об'єкта ОСОБА_1 не виконала покладеного на неї законодавством обов'язку щодо укладання договору про пайову участь та залишила без реагування пропозицію Департаменту від 28 серпня 2018 про його укладення.
Посилаючись на наведене, положення статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09 листопада 2011 року № 804, просив суд визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між ОСОБА_1 та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради у запропонованій їй у досудовому порядку редакції. Днем укладання договору вважати день набрання рішенням суду законної сили.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що з 01 січня 2020 року стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка регулювала цивільні відносини між сторонами та зобов'язувала замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту й укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, втратила чинність.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 березня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 жовтня 2020 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16, постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 339/5564/17, від 26 червня 2020 року у справі № 922/3049/18, від 29 липня 2020 року у справі № 922/4248/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 641/6714/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Введення об'єкта до експлуатації відбувалося у порядок та за процедурою, які діяли у відповідності до норм Закону України № 3038 «Про регулювання містобудівної діяльності».
Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка набрала чинності з 01 січня 2013 року та діяла на час виникнення спірних правовідносин, пов'язаних із введенням об'єкта в експлуатації та реєстрації відповідної Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, передбачала, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
Харківська міська рада подала пояснення, у яких просить касаційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року поновлено Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради строк на касаційне оскарження рішення Московського районного суду міста Харкова від 12 березня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Московського районного суду міста Харкова справу № 643/21744/19 за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Харківська міська рада, про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року справу № 643/21744/19 призначено до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 є замовником об'єкта «реконструкція гаражного боксу № НОМЕР_1 в літ. «З-2» на АДРЕСА_1 під кафе», введеного в експлуатацію Декларацією про готовність до експлуатації об'єкта від 16 березня 2018 року № ХК 141180741438. Однак на дату прийняття в експлуатацію закінченого будівництва зазначеного об'єкта відповідачка не уклала договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.
Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 82 000,00 грн.
28 серпня 2018 року Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради повідомляв відповідачку про необхідність виконання вимог закону та направляв для підписання проект договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, на що остання не погодилась.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Також суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (частина п'ята статті 403 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з таких мотивів.
У справі, яка є предметом перегляду, договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в добровільному порядку сторонами укладений не був, що стало підставою для звернення позивача до суду у грудні 2019 року з вимогами про визнання його укладеним у судовому порядку.
Правові й організаційні основи містобудівної діяльності на час прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію були врегульовані Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема статтею 40.
Так, відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина третя статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Згідно з частиною п'ятою статті 40 Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін (частина дев'ята статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Рішенням Харківської міської ради Харківської області від 22 травня 2013 року № 319 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09 листопада 2011 року № 804 «Про пайову участь замовників у розвиток інфраструктури м. Харкова» затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова у новій редакції (далі - Порядок).
Відповідно до вказаного порядку пайова участь у розвитку інфраструктури м. Харкова є обов'язковою для всіх замовників (фізичних осіб - підприємців, фізичних та юридичних осіб), які мають намір здійснити нове будівництво, реконструкцію, розширення, капітальний ремонт, технічне переоснащення та реставрацію об'єкта містобудування на території м. Харкова, незалежно від форми власності замовника, розташування та функціонального призначення об'єкта будівництва.
Згідно з пунктом 1.3 Порядку замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки в місті Харкові, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Порядком.
Замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом та фінансовим управлінням договорів про пайову участь (пункт 1.2 Порядку).
Залучення замовників до пайової участі здійснюється шляхом укладання договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, які укладаються з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (пункт 1.4 Порядку).
Пайова участь замовника полягає у перерахуванні до бюджету міста Харкова коштів на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова (пункт 1.5 Порядку).
Відповідно до пункту 2.5 Порядку не пізніше ніж за 30 календарних днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію замовник будівництва зобов'язаний звернутися із заявою до Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова. До заяви необхідно додати визначені пунктом 2.6 Порядку документи.
Таким чином, обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту законом покладено саме на замовника такого будівництва.
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18) та у постановах Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 липня 2020 року у справі № 200/20744/17 (провадження № 61-18584св19), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 201/14449/17 (провадження № 61-14290св19), від 16 липня 2021 року у справі № 369/9084/17 (провадження № 61-7051св20),
Водночас, з 01 січня 2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими виключено статтю 40 з Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Тобто, з 01 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.
У статті 58 Конституції України зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У справі, яка переглядається, правовідносини між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради і ОСОБА_1 , як замовником будівництва, виникли до виключення статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та до прийняття і набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що укладення договору про пайову участь згідно з вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», чинному на час виникнення спірних правовідносин і на час звернення позивача з даним позовом, та Порядку є обов'язковим для ОСОБА_1 , як замовника будівництва, проте суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Разом із тим, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 30 липня 2020 року у справі № 909/1143/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 904/4442/19, від 13 січня 2020 року у справі № 922/267/20, від 04 лютого 2021 року у справі № 904/2468/19, від 23 березня 2021 року у справі № 904/454/18 та у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 201/14195/18 (провадження № 61-1717св21) дійшов висновку про те, що якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків.
Відтак суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов'язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає статті 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Правовідносини між органом місцевого самоврядування і замовником будівництва хоч і виникли до внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та до прийняття і набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», однак продовжують тривати і після набрання чинності зазначеним законом, тобто такі правовідносини є триваючими.
Отже, відповідно до частини третьої статті 5 ЦК України з огляду на триваючий характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі та існували станом на дату скасування Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», такі зміни підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Колегія суддів вважає, що необхідно відступити від вказаного правового висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Касаційного цивільного суду у складі Третьої судової палати для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» при вирішенні спору про укладення договору про пайову участь, заявленого до набуття чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якою виключено статтю 40 з Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому справа містить виключну правову проблему, яка потребує вирішення Великою Палатою Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовної практики, оскільки висновки судів касаційної інстанції у наведених вище постановах при однакових фактичних обставинах і подібних правовідносинах зводяться до протилежних висновків.
Вирішення означеної правової проблеми має важливе значення для розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, формування передбачуваних відносин між працівником та роботодавцем.
Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов'язковість, рівність усіх перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Однакове застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до суду.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень. Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються.
З огляду на викладене вище, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вважає, що наявні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30 липня 2020 року у справі №909/1143/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 904/4442/19, від 13 січня 2020 року у справі № 922/267/20, від 04 лютого 2021 року у справі № 904/2468/19, від 23 березня 2021 року у справі № 904/454/18 та у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 201/14195/18 (провадження № 61-1717св21), а саме: застосування статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» при вирішенні спору про укладення договору про пайову участь, за правовідносин, які виникли до набуття чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», якими виключено статтю 40 з Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Передати справу № 643/21744/19 за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Харківська міська рада, про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун