вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" серпня 2021 р. Справа№ 910/11881/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Козир Т.П.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 17.08.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 31.03.2021 (повний текст рішення складено 22.04.2021)
у справі №910/11881/18 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання частково недійсним пункту договору,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про визнання частково недійсним пункту 6.1 договору №16-421-Н купівлі продажу природного газу від 28.10.2016, а саме:
- текст пункту 6.1 договору абзацу 3: "... і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують 5 денний строк";
- текст пункту 6.1 договору абз.6 повністю: "Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев'яноста) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 (Офіційний вісник України, 2005 p., №2, ст.88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев'яностого) дня який відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк";
- текст пункту 6.1 договору абз.7 повністю: "Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту".
- текст пункту 6.1 договору абз.8 повністю: "Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що, укладаючи спірний договір на визначених у пункті 6.1 умовах, враховуючи механізм виділення та перерахування коштів, встановлений законодавчими актами України щодо пільг та субсидій, сторони завідомо розуміли неможливість виконання та проведення розрахунків за природний газ на суму, наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій у строки, встановлені вказаним договором, тобто оспорюваний правочин не спрямований на створення правових наслідків, обумовлених ним, і є фіктивним (в частині п.6.1), у зв'язку з чим зазначений п.6.1 договору №16-421-Н купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 підлягає визнанню недійсним в частині згідно ст.ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України.
У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що позивач вчинив цілий ряд дій, що свідчать про схвалення та прийняття правочину до виконання (підписав акти-приймання передачі природного газу, оплатив спожитий природний газ за спірним договором). Відповідач вказував, що господарський суд має право визнати недійсною лише частину договору (за наявності підстав для цього) виключно тоді, якщо обставини справи свідчать про можливість укладення договору і без включення недійсної частини, а умови договору, що встановлюють строк та порядок розрахунку є однією з істотних умов, що унеможливлює укладання договору без даної частини, у зв'язку з чим законні підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/11881/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що оспорюваний ним п.6.1 договору у визначеній позивачем частині суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також не доведено того факту, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. За висновками суду, спірні положення п.6.1 договору не суперечать актам цивільного законодавства, і скріплення договору підписами та печатками уповноважених осіб сторін, а також виконання умов цього договору шляхом прийняття природного газу, здійснення оплати за отриманий товар на умовах визначених даним правочином, свідчить про погодження та прийняття усіх умов оспорюваного договору, а отже даний пункт договору в оспорюваній частині не може розцінюватися як фіктивний.
Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення від 31.03.2021 у справі №910/11881/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві. При цьому, скаржник зазначав, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не надано належної правової оцінки тому, що ТОВ "Київоблгаз Збут" не міг відмовитись від укладання договору, виходячи з наступного:
а) договір укладався на виконання вимог постанови КМУ №758 від 01.10.2015 року, якою на Товариство були покладені «спеціальні обов'язки»;
б) у разі не підписання спірного договору, позивач не виконав би свого обов'язку щодо забезпечення побутових споживачів Київської області природним газом, оскільки Положенням заборонено укладати договір купівлі-продажу природного газу для потреб населення з іншою юридичною особою, крім ТОВ "Київоблгаз Збут";
в) відповідно до Кодексу газотранспортної системи (надалі - Кодекс), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за №2493 кожний постачальник природного газу повинен подати номінацію на наступний місяць поставки. Номінація повинна бути підтверджена оптовим постачальником природного газу (відповідно до вимог Положення - АТ "НАК "Нафтогаз України"). Наслідком не підтвердження номінації - є визнання всього обсягу спожитого побутовими споживачами природного газу негативним небалансом, за який Товариство повинно було розрахуватись як за послуги балансування, надані йому оператором ГТС (глав 3-4 Розділу XIV Кодексу ГТС) з коефіцієнтом 1,2, тобто придбати його з 20% націнкою до ринкової вартості. Враховуючи розмір торгової надбавки до покупної ціни ТОВ "Київоблгаз Збут" гарантовано б отримав збитки, оскільки розмір торгової надбавки Товариства був би суттєво меншим від 20% націнки негативних небалансів;
г) оператор ГРМ в установленому законодавством порядку мав всі підстави припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкти споживачів позивача на підставі відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживачів (Підпункт 2 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494). Враховуючи вищевикладене, з метою уникнення потенційного підвищення соціальної напруги, уникнення хаосу на ринку постачання природного газу для побутових споживачів під час опалювального сезону, ТОВ "Київоблгаз Збут" був змушений укласти договір на запропонованих АТ "НАК "Нафтогаз України" умовах.
Також скаржник вказував, що судом першої інстанції не враховано, що на момент укладання договору позивач і відповідач керувалися спеціальними нормативно-правовими актами, якими встановлений деталізований механізм проведення розрахунків в частині фінансування пільг і субсидій в оплату за спожитий природний газ, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, Наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 №55/57/43, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, та наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 №493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію. Таким чином, відносини з відшкодування місцевими бюджетами надавачам послуг вартості спожитого пільговиками та субсидіантами природного газу за рахунок субвенцій із державного бюджету, які в подальшому мають бути перераховані ТОВ "Київоблгаз Збут" на рахунок ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відповідно до установленого Порядку №20 регулюються бюджетним законодавством, є для ТОВ "Київоблгаз Збут" непередбачуваними та такими, на які ТОВ "Київоблгаз Збут" не впливає. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу Держави, шляхом прийняття, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону про Державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище постанову КМУ №20 від 11.01.2005. Отже, на думку позивача, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки. З огляду на викладене, позивач вважає, що оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів; дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки правовідносини, що регулюються нормами відповідного законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає право на отримання бюджетного відшкодування. Таким чином, визначені в п. 6.1. договору умови проведення розрахунків між ТОВ "Київоблгаз Збут" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є такими, що заздалегідь виключають можливість сторін впливати на їх виконання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/11881/18; призначено апеляційну скаргу до розгляду.
В судове засідання апеляційної інстанції представник позивача не з'явився.
16.08.2021 через канцелярію суду від представника позивача - адвоката Тітова І.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю забезпечення в судове засідання явки представника, посилаючись на встановлення на території України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, та встановлення на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" обмеженого режиму роботи працівників товариства у віддаленому/дистанційному за місцем проживання/перебування працівника до 31.08.2021.
Колегією суддів відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Однією з таких підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, визначено першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час та місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.12.2020 №1236, зі змінами, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 до 31.08.2021 на території України установлено карантин, продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та відповідно до п.п. 8 п. 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому, суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Шульга проти України»).
Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі «Скордіно проти Італії»). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах «Скордіно проти Італії», «Сюрмелі проти Німеччини»).
Колегія суддів вважає, що зазначені у клопотанні обставини не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги у справі. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач не був позбавлений права звернутися до суду, у відповідності до ст. 197 ГПК України, з заявою про забезпечення проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів із застосуванням сервісу easycon.com.ua, про що, зокрема, було повідомлено в ухвалі суду від 07.07.2021.
За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
28.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут", як покупцем, та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавцем, укладено договір №16-421-Н купівлі-продажу природного газу, у відповідності до пунктів 1.1., 1.2 якого продавець зобов'язується передати покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору; природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
Продавець передає покупцеві 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом 1 308 000, 00 тис.куб.м, у т.ч. за місяцями: жовтень - 108 000, 00; листопад - 165 000, 00; грудень - 255 000, 00; січень - 300 000, 00; лютий - 270 000, 00; березень - 210 000, 00 (п.2.1 договору).
Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі (п. 3.2 договору).
Ціна за 100 куб. метрів природного газу, який передається за цим договором, без урахування податку на додатну вартість у розмірі 20 відсотків, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов'язками (включно) становить 4946, 30 гривень за 1000 куб. метрів природного газу, крім того податок на додану вартість (п. 5.1 договору).
У разі зміни ціни природного газу або порядку її визначення (п. 5.1 договору) нова ціна застосовується сторонами під час складання актів приймання - передачі природного газу та проведення розрахунків за цим договором з моменту набрання чинності відповідним рішенням КМУ (п. 5.2 договору).
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 (Офіційний вісник України, 2005 р., №2, ст.88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.
Вартість фактично переданого газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев'яноста) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 (Офіційний вісник України, 2005 p., №2, ст.88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев'яностого) дня який відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5-денний строк.
Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.
Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.
Згідно п.11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 жовтня 2016 року, і діє в частині продажу природного газу до 30.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору продавцем було передано, а покупцем прийнято у жовтні 2016 р. природний газ обсягом 76 274, 730 тис.куб.м на суму 452 733 236, 40 грн; у листопаді 2016 р. природний газ обсягом 127 003, 216 тис.куб.м на суму 753 835 208, 76 грн; у грудні 2016 р. природний газ обсягом 166 375, 689 тис.куб.м на суму 987 532 884, 60 грн; у січні 2017 р. природний газ обсягом 188 269, 023 тис.куб.м на суму 1 117 482 082, 15 грн; у лютому 2017 р. природний газ обсягом 162 758, 559 тис.куб.м на суму 966 063 192, 46 грн; у березні 2017 р. природний газ обсягом 107 445, 375 тис.куб.м на суму 637 748 470, 03 грн.
Зазначений обсяг переданого природного газу був повністю оплачений позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах виписками банку з рахунку відповідача за період з жовтня 2016 р. по березень 2017 р.
Предметом позову є визнання частково недійсним пункту6.1 Договору № 16-421-Н купівлі продажу природного газу від 28.10.2016, а саме:
- текст пункту 6.1 договору абзацу 3: "... і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують 5 денний строк";
- текст пункту 6.1 договору абз.6 повністю: "Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев'яноста) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 (Офіційний вісник України, 2005 p., №2, ст.88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев'яностого) дня який відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк";
- текст пункту 6.1 договору абз.7 повністю: "Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту".
- текст пункту 6.1 договору абз.8 повністю: "Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що, укладаючи спірний договір на визначених у пункті 6.1 умовах, враховуючи механізм виділення та перерахування коштів, встановлений законодавчими актами України щодо пільг та субсидій, сторони завідомо розуміли неможливість виконання та проведення розрахунків за природний газ на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій у строки, встановлені вказаним договором, тобто оспорюваний правочин не спрямований на створення правових наслідків, обумовлених ним, і є фіктивним (в частині п.6.1), у зв'язку з чим зазначений п.6.1 договору №16-421- Н від купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016 підлягає визнанню недійсним в частині згідно ст.ст. 203, 215, 234 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За приписами ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України (у редакції, станом на дату укладення договору) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Фіктивний правочин (ст. 234 Цивільного кодексу України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та положень Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Частиною 7 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Колегією суддів встановлено, що за умовами укладеного сторонами договору №16-421-Н купівлі-продажу природного газу відповідач зобов'язався передати позивачу в у 2016 - 2017 роках природний газ, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити вартість такого природного газу. При укладенні договору сторонами було погоджено предмет договору, порядок та умови передачі, порядок обліку газу, ціну, порядок та умови проведення розрахунків, відповідальність сторін та інші умови відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, при укладенні спірного договору, сторони були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши оспорюваний договір купівлі-продажу природного газу №16-421-Н від 28.10.2016, а тому всі умови спірного договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.
Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини 2-3).
Отже, якщо сторонами договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо предмету, ціни, строку виконання зобов'язання, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, умови оспорюваного договору щодо порядку проведення розрахунків не суперечать вимогам діючого законодавства України.
Крім того, як встановлено вище, що на виконання умов договору відповідач передав, а позивач, в свою чергу, прийняв та оплатив природний газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, копіями банківських виписок, інформацією про сальдо та операціями по підприємству - позивачу за період з жовтня 2016 р. по березень 2017 р., копії яких наявні в матеріалах справи. Наведене свідчить про прийняття позивачем умов договору та подальше його схвалення шляхом оплати поставленого природного газу.
Отже, за висновками суду, спірні положення п.6.1 договору не суперечать актам цивільного законодавства, і скріплення договору підписами та печатками уповноважених осіб сторін, а також виконання умов цього договору шляхом прийняття природного газу, здійснення оплати за отриманий товар на умовах, визначених даним правочином, свідчить про погодження та прийняття усіх умов оспорюваного договору, а отже даний пункт договору в оспорюваній частині не може розцінюватися як фіктивний.
При цьому позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що оспорюваний ним п.6.1 договору у визначеній позивачем частині суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також не доведено того факту, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не було доведено суду наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання частково недійсним п.6.1 договору № 16-421-Н купівлі-продажу природного газу від 28.10.2016, укладеного між сторонами, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/11881/18 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи №910/11881/18 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 13.09.2021 після виходу з відпустки головуючого судді Коробенка Г.П., суддів Кравчука Г.А., Козир Т.П.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Т.П. Козир
Г.А. Кравчук