вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" серпня 2021 р. Справа№ 910/17643/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 17.08.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 24.06.2020 (складання та підписання повного тексту рішення 07.07.2020)
у справі №910/17643/19 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"
про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 2.306.368,21 грн,
Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 2.306.368,21 грн, з яких 1992672,50 грн здійсненої оплати за товар та 313695,71 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу від 10.04.2019 №1104НО, а саме: відповідачем порушено умови вказаного договору щодо надання устаткування, визначеного таким договором, в розпорядження позивача; зміст та порядок підписання акта приймання-передачі устаткування від 14.05.2019 не відповідають умовам договору купівлі-продажу від 10.04.2019 №1104НО; відповідачем порушено умови вказаного договору щодо поставки покупцю устаткування, яке б відповідало комплектності та технічним характеристикам, зазначеним у специфікаціях та у самому договорі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Приватному сільськогосподарському підприємству "Полісся" бетонозмішувача згідно з актом приймання-передачі, а позивачем прийнято вказане устаткування без будь-яких зауважень щодо його комплектації та технічних характеристик; позивачем не доведено наявність факту порушення відповідачем як постачальником умов спірного договору, наявність якого, виходячи з системною аналізу статті 651 Цивільного кодексу України, може бути підставою для розірвання спірного правочину в судовому порядку; у зв'язку з відсутністю підстав для розірвання спірного договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача сплачених за товар коштів та пені задоволенню не підлягають.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 та ухвалити нове, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся".
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд не з'ясував обставини щодо некомплектності устаткування та пред'явлення вимог позивача до відповідача про повернення грошових коштів у зв'язку з відмовою від договору;
- суд першої інстанції не з'ясував обставини, з якими пов'язується виконання відповідачем зобов'язань за договором та не застосував положення пункту 1.4. договору яким встановлено, коли постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки устаткування;
- судом проігноровано всі письмові докази, подані позивачем, які підтверджують невиконання відповідачем зобов'язань за договором.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Постановою Північного апеляційного господарського суду (у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.) від 09.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідачем не було належним чином виконано обов'язок з передачі покупцю бетонозмішувача згідно з актом приймання-передачі, зміст та порядок підписання якого не відповідають умовам Договору, а сам акт не засвідчує дійсність викладених у ньому обставин; відповідач, порушивши умови Договору, фактично позбавив позивача того, на що останній розраховував при укладенні Договору, що є істотним порушенням відповідачем умов такого договору, тому вимога позивача про розірвання спірного договору є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню; на дату звернення позивача до суду з даним позовом відповідач свої зобов'язання з поставки товару відповідно до Договору належним чином не виконав, грошові кошти, сплачені позивачем за товар не повернув, тому враховуючи, що сплата коштів позивачем доведена, то вимога позивача про повернення суми оплати товару у розмірі 1992672,50 грн та вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 313695,71 грн, відповідно до наданого позивачем розрахунку, який є арифметично правильним, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Постановою Верховного Суду від 15.06.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі №910/17643/19; справу №910/17643/19 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі №910/17643/19, суд касаційної інстанції виходив з наступного:
- судом апеляційної інстанції не встановлено, що позивачу завдана будь-яка шкода, розмір якої не дозволяє йому отримати очікуване при укладенні Договору, а також те, що позивач не може використати та не використовує результати Договору;
- судом апеляційної інстанції не враховано, що виходячи зі змісту частини четвертої статті 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. При цьому, якщо договором було передбачено інші зобов'язання сторін, наприклад щодо передання іншого майна, сплати коштів, які не було виконано, то в разі розірвання договору такі зобов'язання припиняються на майбутнє. Якщо ж зобов'язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 Цивільного кодексу України);
- судом апеляційної інстанції не було надано будь-якої оцінки доводам відповідача щодо набуття позивачем у власність переданого на виконання умов Договору Устаткування, яке в подальшому передано у заставу банку, та не перевірено чи заявлена у цій справі поведінка позивача суперечить принципу добросовісності, чи його дії свідчать про суперечливу поведінку та чи відповідають його попередній позиції щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором;
- судом апеляційної інстанції не було надано будь-якої оцінки доводам відповідача щодо належного виконання ним умов Договору, що підтверджується актом приймання-передачі устаткування від 14.05.2020, який підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками сторін, у якому (пункт 2) зазначено, що сторони за взаємною угодою підтверджують, що устаткування на момент його приймання-передачі відповідає характеристикам, зазначеним в специфікації до Договору;
- судом апеляційної інстанції залишено поза увагою умови пункту 2.5 Договору, яким визначено, що право власності на устаткування переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі устаткування на складі постачальника.
- висновки суду апеляційної інстанції про те, що акт приймання-передачі устаткування від 14.05.2019 підписано в приміщенні Базового відділення (м. Чернігів) Акціонерного товариства "РАФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", зроблені на підставі листа Акціонерного товариства "РАФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" вих. № Д1-В73/61/403-1 від 07.11.2019, здійснені судом апеляційної інстанції з порушенням приписів статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом апеляційної інстанції не досліджувалось чи є лист Акціонерного товариства "РАФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" вих. № Д1-В73/61/403-1 від 07.11.2019 належним, допустимим, достовірним та вірогідним доказом на спростування обставин, викладених у акті приймання-передачі устаткування від 14.05.2019, погодженого сторонами без зауважень.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" у справі №910/17643/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Коробенко Г.П. судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коробенка Г.П., суддів: Козир Т.П., Кравчука Г.А.; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.08.2021.
В судове засідання апеляційної інстанції 17.08.2021 представники позивача, третьої особи не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача, третьої особи.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 17.08.2021 представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
10 квітня 2019 року між Приватним сільськогосподарським підприємством "Полісся", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик", як постачальником, укладеного договір купівлі-продажу №1104НО (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність (поставити) покупцю пересувний бетонозмішувач з самозавантаженням для змішування бетонорозчину, що був у використанні, марки Dieci F7000 Remixer, серійний номер D6490398, 2017 року випуску (надалі - Устаткування); колісна формула: 4x4, об'єм міксера 5 куб. м - 1 шт.; конструкція Устаткування складається з шасі та робочого обладнання, спеціально підігнані один до одного, що в сукупності утворюють єдиний механічний агрегат.
Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування, кількість, ціна і технічні характеристики Устаткування визначаються у специфікації № 1 до Договору (додаток № 1), що узгоджена та підписана сторонами і становить у такому вигляді невід'ємну частину Договору.
Відповідно до пункту 1.4 Договору постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки Устаткування, в момент вручення/передачі Устаткування покупцеві та підписання сторонами видаткової накладної, акта приймання-передачі товару. Видаткова накладна та акт приймання-передачі Устаткування підписується повноважними представниками постачальника та покупця.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що поставка Устаткування згідно зі специфікацією відбувається протягом 15 робочих днів з моменту надходження до постачальника коштів внаслідок здійснення покупцем оплати, передбаченої пунктом 3.5.1 Договору.
Відповідно до пункту 2.4 Договору передача по якості Устаткування сторонами здійснюється шляхом підписання ними акта приймання-передачі Устаткування на складі постачальника. Поставка здійснюється на умовах DDP (Інкотермс-2010) місце поставки: склад постачальника, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Бережанська, 15; передача устаткування можлива за умови оплати покупцем 100% вартості Устаткування після підписання сторонами видаткової накладної.
Право власності на Устаткування переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Устаткування на складі постачальника (п. 2.5 Договору).
У пункті 2.6 Договору сторони погодили, що ризик випадкової втрати або пошкодження Устаткування переходить до покупця в момент виконання обов'язку постачальником передачі Устаткування покупцеві відповідно до умов Договору та підписання сторонами видаткової накладної.
Пунктами 3.1, 3.2 Договору передбачено, що вартість (ціна) Устаткування становить 2018275,00 грн. На дату укладення Договору ціна у перерахунку на Євро з урахуванням ПДВ становить 66500 Євро згідно з безготівковим курсом продажу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", що склався на дату підписання Договору, а саме 3035 гривень за 100 Євро. Вартість (ціна) є попередньою і може змінюватися постачальником у випадку зміни курсу гривні до Євро (безготівковий курс продажу), що зафіксований на момент оплати за даними ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" згідно із сайтом. У такому випадку вартість товару перераховуюється і така зміна ціни не передбачає внесення змін до Договору, але передбачає підписання сторонами нової специфікації на партію продукції.
Відповідно до пункту 3.3 Договору оплата за Устаткування здійснюється покупцем у національній валюті України - гривні, у безготівковій формі по реквізитах, вказаних в розділі 9 Договору за курсом та умовах, що вказана в пункті 3.2 Договору, відповідно до рахунку, що надається постачальником.
Пунктом 3.5.1 Договору передбачено, що в термін 1 банківський день з дати підписання Договору покупець сплачує постачальнику 30% від загальної вартості (ціни) Устаткування платежем в гривні (еквівалент Євро) відповідно до умов Договору та рахунку, що надається постачальником.
Згідно з пунктом 3.5.2 Договору друга частина (залишок вартості) - 70% від загальної вартості (ціни) Устаткування сплачується покупцем платежем в гривні (еквівалент Євро) за рахунок кредитних коштів, наданих АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" протягом 15 робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі Устаткування, надання АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" реєстраційних документів на Устаткування (у випадку, якщо Устаткування підлягає реєстрації) відповідно до умов Договору та рахунку, що надається постачальником.
Відповідно до пункту 5.2 Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та діючим законодавством України.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що в разі порушення постачальником строків поставки Устаткування, він сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості Устаткування за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 8.3 Договору цей Договір може бути розірваний за згодою сторін, оформленій у встановленому чинним законодавством України порядку.
Колегією суддів встановлено, що 10 квітня 2019 року постачальник виставив покупцю рахунок № 40 на оплату вартості (ціни) Устаткування у розмірі 605482,50 грн, у тому числі ПДВ - 100913,75 грн, який покупцем оплачено, що підтверджується платіжним дорученням від 10.04.2019 №555 та банківською випискою від 27.11.2019.
14 травня 2019 року сторонами підписано специфікацію №2 до Договору, в якій вартість (ціна) Устаткування була визначена у розмірі 1983362,50 грн, у тому числі ПДВ 330560,42 грн.
На виконання умов Договору постачальник передав, а покупець прийняв Устаткування, що підтверджується актом приймання-передачі устаткування від 14.05.2020 до Договору, який підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками сторін у місті Київ.
Вказаним актом підтверджується, зокрема, факт передачі постачальником та прийняття покупцем устаткування відповідно до умов Договору, а саме: пересувний бетонозмішувач з самозавантаженням для змішування бетонорозчину, що був у використанні, марки Dieci F7000 Remixer, серійний номер D6490398, 2017 року випуску, вартістю 1968400 грн, у тому числі ПДВ - 328066,67 грн; належний стан Устаткування в момент передачі та придатність його до експлуатації; відповідність Устаткування на момент його приймання-передачі характеристикам, зазначеним в специфікації до Договору.
24 травня 2019 року постачальник виставив покупцю рахунок №57 на оплату вартості (ціни) Устаткування у розмірі 1387190,00 грн, у тому числі ПДВ - 231198,33 грн, який покупцем оплачено, що підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2019 №660 та банківською випискою від 27.11.2019.
Всього покупцем сплачено постачальнику загальну вартість (ціну) Устаткування у розмірі 1992672,50 грн.
05 червня 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" звернулося з листом №52 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" з вимогою про направлення представника для спільної перевірки бетонозмішувача з самозавантаженням для змішування бетонорозчину, що був у використанні, марки Dieci F7000 Remixer на території Фермерського господарства "Швед Микола Дмитрович" та складання акту про недоліки.
23 липня 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" додатково претензію №57, в якій вимагало доукомплектувати Устаткування системою самозавантаження, усунути виявлені недоліки та забезпечити проведення процедури приймання-передачі Устаткування або повернути сплачені грошові кошти.
12 листопада 2019 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Полісся" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" досудову претензію-вимогу № 1752, у якій повідомляло про відмову покупця від Договору, необхідність повернення сплачених за Устаткування грошових коштів та компенсацію всіх понесених витрат.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" не виконало та у відповіді на претензію від 22.11.2019 зазначило про наміри мирно врегулювати спірні правовідносини.
На підтвердження відсутності комплектності Устаткування позивач надав наступні письмові докази: відповідь відповідача на претензії за вих. № 1906 від 19.06.2019 та вих. № 1906 від 09.07.2019; акт від 28.11.2019, наданий відповідачем; акт огляду бетонозмішувача Died F7000 REMIXER від 29.10.2020; акт дефектовки від 15.10.2019, складений офіційним дилером компанії "Dieci" в Україні Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Темп"; експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-658 від 10.12.2019.
Предметом даного спору є вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик" про розірвання договору купівлі-продажу від 10.04.2019 №1104НО, укладеного між Приватним сільськогосподарським підприємством "Полісся" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротехлогістик"; стягнення 1992672,50 грн здійсненої оплати за товар та 313695,71 грн пені.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладений сторонами договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Як встановлено вище, позивачем перераховано на рахунок відповідача суму вартості товару (Устаткування) у загальному розмірі 1992672,50 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією платіжних доручень №555 від 10.04.2019 та №660 від 24.05.2019.
При цьому, актом приймання-передачі устаткування від 14.05.2020 до договору купівлі-продажу №1104 від 10.04.2019 підтверджується факт передачі постачальником та прийняття покупцем за якістю устаткування відповідно до умов Договору, а саме: пересувний бетонозмішувач з самозавантаженням для змішування бетонорозчину, що був у використанні, марки Dieci F7000 Remixer, серійний номер D6490398, 2017 року випуску. Вказаний акт підписаний постачальником та покупцем, а також скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, зокрема, сторонами підтверджено належний стан обладнання в момент передачі та придатність його до експлуатації. Факт підписання вказаного акту обома сторонами не заперечувався.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що із змісту вказаного акту вбачається, що акт приймання-передачі устаткування від 14.05.2020 підписаний сторонами у м. Києві, що відповідає умовам пункту 2.4 Договору, у відповідності до якого поставка здійснюється на умовах DDP (Інкотермс-2010) місце поставки: склад постачальника, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Бережанська, 15.
Отже, вищевикладені обставини спростовують доводи позивача про те, що зміст та порядок підписання Акту приймання-передачі устаткування за якістю від 14.05.2019 не відповідають умовам Договору, а сам акт не засвідчує викладених у ньому обставин.
Також недоведеними є обставини щодо підписання директором Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" Залязою Г.І. вищевказаного акту в приміщенні Акціонерного товариства "РАФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" за адресою: м. Чернігів, пр. Перемоги, 21, про що зазначено в листі Акціонерного товариства "РАФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" вих. № Д1-В73/61/403-1 від 07.11.2019, на який посилається позивач в позовній заяві, а тому вказаний лист не є належним, допустимим доказом на спростування обставин, викладених у акті приймання-передачі устаткування від 14.05.2019, підписаного сторонами без зауважень.
З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем було належним чином виконано свій обов'язок з передачі Приватному сільськогосподарському підприємству "Полісся" бетонозмішувача згідно акту приймання-передачі, а позивачем, в свою чергу, прийнято вказане устаткування без будь-яких зауважень щодо його комплектації та відповідності технічним характеристикам, зазначеним у специфікаціях та у самому договорі.
Звертаючись до суду з позовом ПСП "Полісся" заявляє вимогу про розірвання договору купівлі-продажу №1104 НО від 10.04.2019 із підстав істотного, за твердженням позивача, порушення відповідачем умов вказаного договору.
За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, що кореспондується з приписами статті 188 Господарського кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотного порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Натомість, позивачем не доведено завдання Приватному сільськогосподарському підприємству "Полісся" будь-якої шкоди, розмір якої не дозволяє йому отримати очікуване при укладенні Договору, а також те, що позивач не може використати та не використовує результати Договору.
Як встановлено судом, в якості підстав для розірвання спірного Договору позивач вказує, на істотне порушення ТОВ "Євротехлогістик" умови Договору щодо передавання Устаткування в розпорядження Покупцю та щодо поставки покупцю Устаткування, яке б відповідало комплектності та технічним характеристикам, зазначених у Специфікаціях та Договорі.
Проте, судом за матеріалами справи не встановлено та позивачем не доведено наявність факту порушення відповідачем як постачальником умов спірного Договору, наявність якого, виходячи з системною аналізу ст. 651 Цивільного кодексу України, може бути підставою для розірвання спірного правочину в судовому порядку.
Також колегія суддів звертає увагу на положення статті 653 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України).
Положеннями частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що за загальним правилом, частина 4 статті 653 Цивільного кодексу України не передбачає для сторони договору права, у разі зміни або розірвання договору, вимагати від свого контрагента повернення виконаного за зобов'язанням. На відміну від визнання договору недійсним, розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання.
Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Тому, на відміну від визнання судом недійсним оспорюваного договору, розірвання судом договору створює правові наслідки лише на майбутнє, зокрема за певних умов і можливість вимагати повернення того, що було виконано під час дії договору.
Отже, частину 4 статті 653 Цивільного кодексу України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. При цьому, якщо договором було передбачено інші зобов'язання сторін, наприклад щодо передання іншого майна, сплати коштів, які не було виконано, то в разі розірвання договору такі зобов'язання припиняються на майбутнє. Якщо ж зобов'язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 Цивільного кодексу України).
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №916/3904/19.
Як встановлено вище, на виконання умов Договору постачальник передав, а покупець прийняв Устаткування, що підтверджується актом приймання-передачі устаткування від 14.05.2020 до Договору, який підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками сторін, що свідчить про відсутність обставин невиконання відповідачем умов Договору; покупцем сплачено постачальнику загальну вартість (ціну) Устаткування у розмірі 1992672,50 грн.
Крім того, відповідач, під час розгляду даної справи, як у першій інстанції, так і в апеляційній інстанції, зазначав про те, що передане на виконання умов Договору Устаткування було набуте позивачем у власність та передано у заставу банку.
Дані обставини вказують на те, що поведінка позивача суперечить принципу добросовісності, його дії свідчать про суперечливу поведінку та невідповідність цих дій його попередній позиції щодо виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Полісся" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 у справі №910/17643/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи №910/17643/19 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 13.09.2021 після виходу з відпустки головуючого судді Коробенка Г.П., суддів Кравчука Г.А., Козир Т.П.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир