Справа № 420/1002/21
14 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд: «мовою оригіналу та пунктуацією позивача»:
- усунути протиправну відмову і бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати згідно із Законами України ЗУ-1058 та ЗУ-2050 компенсації з урахуванням індексу інфляції - по боргам («А»), («Б»), («Є») та («І») - тому що виплачені вони були з протиправною затримкою на 6-7 років - і аналогічно правової позиції 2018 року Одеського окружного адміністративного суду по справі №520/9024/17.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити позивачу компенсацію по всім цім боргам з урахуванням індексу інфляції на її рахунок № НОМЕР_1 в Банку «Південний», вказаний в її заяві, та на який їм були нараховані її виплати раніше.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що пенсійним органом систематично не виплачувалась їй пенсія у належному розміру, з огляду на що в подальшому відповідачем було зроблено неодноразово перерахунки пенсії ОСОБА_1 та сплачено заборгованість за 6-7 років. Водночас відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», не було здійснено нарахування та виплати ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів через затримку виплати пенсії.
Ухвалою суду від 15.03.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області був повернутий позивачу.
Не погодившись з вищезазначеною ухвалою позивачем було подано апеляційну скаргу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2021 року, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року про повернення адміністративного позову було скасовано та направлено адміністративну справу №420/1002/21 до суду 1-ї інстанції для продовження розгляду.
Адміністративна справа №420/1002/21 надійшла з П'ятого апеляційного адміністративного суду до Одеського окружного адміністративного суду 29.06.2021 року.
Ухвалою суду від 05.07.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
03.09.2021 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що згідно ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини одів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. При цьому під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Оскільки сума утвореної доплати виникла на підставі рішення суду та має разовий характер, у позивача відсутнє право на отримання компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Суд зазначає про те, що суддя Білостоцький О.В. з 09.08.2021 року перебував у відпустці, в зв'язку з чим справу розглянуто в перший день після виходу судді на роботу.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 03.05.2017 року по справі №520/607/17 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси від 19.12.2014 року №7644 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з грудня 2014 року.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року по справі №520/607/17 було часткового задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Змінено постанову Київського районного суду м. Одеси від 03 травня 2017 року, виклавши 3 абзац її резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одесі призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 22.01.2011 року». В іншій частині постанову Київського районного суду м. Одеси від 03 травня 2017 року залишено без змін.
Як вбачається з листа Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 11.08.2017 року №306/Ц-01 (а.с. 6) ОСОБА_1 на виконання вищезазначених судових рішень було здійснено призначення пенсії за віком з 22.01.2011 року. Розмір пенсії з 22.01.2011 року становив 753,08 грн., а з 01.05.2017 року - 1077, 08 грн. Доплата за період з 22.01.2011 року по 31.08.2017 року становить 76000,25 грн. та буде виплачена у вересні 2017 року.
Відповідно до листа Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 17.01.2018 року №9/Ц-01 (а.с. 7) пенсійним органом було проведене уточнення до розрахунку пенсії позивача у зв'язку з отриманням акту перевірки заробітної плати. Так розмір пенсії з 01.12.2014 року становить 1096,92 грн. Доплата в результаті проведеного перерахунку пенсії за період з 01.12.2014 року по 31.01.2018 року становить 3763,86 грн. та буде виплачена в плановий період лютого 2018 року.
Згідно листа Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 07.05.2018 року №187/Ц-01 (а.с. 8) вбачається, що на виконання розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 10.04.2018 року пенсійним органом було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 22.01.2011 року з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, видану КПНЗ «Дитяча музична школа №7 м. Одеси» №112 від 12.08.2014 року. Розмір пенсії з 01.05.2018 року становить 1561,78 грн. Доплата в результаті проведеного перерахунку пенсії за період з 22.01.2011 року по 30.04.2018 року становить 1948,60 грн. та нарахована до виплати в плановий виплатний період травня 2018 року.
Відповідно до листа Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 20.08.2018 року №973/025 (а.с. 9) вбачається, що позивачу було здійснено перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року №327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення». Доплата в результаті проведеного перерахунку за період з 01.05.2012 року по 30.09.2017 року становить 6500,00 грн. та нарахована до виплати в плановий виплатний період вересня 2018 року.
Також судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» відбулася реорганізація Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі 10.09.2019 року припинено.
З огляду на вищезазначене позивач 06.10.2020 року звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просила нарахувати та сплатити їй суму компенсації втрати частини доходів зокрема (але не виключно) за періоди з 22.01.2011 року по 31.08.2017 року у сумі 76000, 25 грн., з 01.12.2014 року по 31.01.2018 року у сумі 3763,86 грн., з 22.01.2011 року по 30.04.2018 року у сумі 1948,60 грн., з 01.05.2012 року по 30.09.2017 року у сумі 6500,00 грн. (а.с. 10).
16.11.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №10823-10663/Ц-02/8-1500/20 (а.с. 10) відмовило позивачу у задоволенні її заяви. Зазначені обставини слугували підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом в адміністративній справі №420/1002/21.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши адміністративний позов, відзив ГУ ПФУ в Одеській області, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9 липня 2003 року, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав для компенсації позивачу втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати регулюються правовими нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III від 19 жовтня 2000 року (далі - Закон №2050) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону України №2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно із п.п. 3, 4 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно з положеннями ст.ст. 3, 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
Таким чином, дія зазначених нормативних положень поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати особі передбаченої статтею 46 Закону №1058-IV, статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 року по справі №522/9778/16-а, від 15.08.2019 року по справі №674/24/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року по справі №759/9631/17.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Згідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5 Порядку № 159).
Відповідно до пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, коштів Пенсійного фонду.
Отже, нормативно передбачено різні джерела виплати компенсації. Щодо Пенсійного фонду України, то компенсації можуть виплачуватися як за рахунок коштів самого Фонду, так і за рахунок коштів, що спрямовуються на ці цілі з бюджету.
При цьому, правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Слід також зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Такі кошти спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Разом з тим, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Так, з матеріалів адміністративної справи вбачається що відповідачем систематично робилися перерахунки пенсії позивача за минулі роки в результаті як судового оскарження позивачем рішення пенсійного органу, так і внаслідок перевірок вищестоящим органом Пенсійного фонду матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , а також особистих звернень позивача здійснити їй перерахунок пенсії, врахувавши ті чи інші нормативно-правові акти, які не були враховані пенсійним органом одразу при призначенні (перерахунку) пенсії.
При цьому учасниками справи не заперечується, що доплата за період з 22.01.2011 року по 31.08.2017 року у сумі 76000,25 грн. була виплачена позивачу лише у вересні 2017 року, за період з 01.12.2014 року по 31.01.2018 року у сумі 3763,86 грн. у лютому 2018 року, за період з 22.01.2011 року по 30.04.2018 року у сумі 1948,60 грн. у травні 2018 року та за період з 01.05.2012 року по 30.09.2017 року у сумі 6500,00 грн. у вересні 2018 року.
Суд зазначає, що згідно із загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
З огляду на вищевикладене, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 22.01.2011 року по 31.08.2017 року у сумі 76000,25 грн., з 01.12.2014 року по 31.01.2018 року у сумі 3763,86 грн., з 22.01.2011 року по 30.04.2018 року у сумі 1948,60 грн. та з 01.05.2012 року по 30.09.2017 року у сумі 6500,00 грн.
При цьому, суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що доплати до пенсій не є доходом в розумінні ЗУ №2050-ІІІ, а мають характер одноразової виплати, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку підвищення до пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі. Тому, на думку суду, вказана сума є доходом, визначеним ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На підставі вищезазначеного, для належного та ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 22.01.2011 року по 31.08.2017 року у сумі 76000,25 грн., з 01.12.2014 року по 31.01.2018 року у сумі 3763,86 грн., з 22.01.2011 року по 30.04.2018 року у сумі 1948,60 грн. та з 01.05.2012 року по 30.09.2017 року у сумі 6500,00 грн.
Водночас суд зауважує, що вимога позивача щодо виплати їй компенсації на рахунок № НОМЕР_1 в Банку «Південний» вказаний в заяві, та на який їй були нараховані виплати раніше, задоволенню не підлягає, оскільки стосується порядку виконання судового рішення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанціями про сплату судового збору від 25.09.2020 року та від 04.03.2021 року.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору у розмірі 908,00 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправними дії, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 22.01.2011 року по 31.08.2017 року у сумі 76000,25 грн., з 01.12.2014 року по 31.01.2018 року у сумі 3763,86 грн., з 22.01.2011 року по 30.04.2018 року у сумі 1948,60 грн. та з 01.05.2012 року по 30.09.2017 року у сумі 6500,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 22.01.2011 року по 31.08.2017 року у сумі 76000,25 грн., з 01.12.2014 року по 31.01.2018 року у сумі 3763,86 грн., з 22.01.2011 року по 30.04.2018 року у сумі 1948,60 грн. та з 01.05.2012 року по 30.09.2017 року у сумі 6500,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя О.В. Білостоцький