Справа № 420/10439/21
14 вересня 2021 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до органу самоорганізації населення «Петрівчанка», Відділу надання адміністративних послуг Іванівської селищної ради про визнання загальних зборів такими, що не відбулись, визнання протиправним рішення, визнання протиправною та скасування державної реєстрації,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до органу самоорганізації населення «Петрівчанка», Відділу надання адміністративних послуг, в якому позивач просить суд:
- визнати загальні збори членів органу самоорганізації населення «Петрівчанка» від 16 травня 2021 року нелегітимними (неправомочними) та такими, що не відбулися;
- визнати недійсними рішення, що були прийняті 16 травня 2021 року на загальних зборах членів органу самоорганізації населення «Петрівчанка» та оформлені протоколом від 16 травня 2021року;
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію зміни (призначення) керівника органу самоорганізації населення «Петрівчанка», здійсненого на підставі протоколу загальних зборів від 16 травня 2021 року.
В обґрунтування свої позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що орган самоорганізації населення «ПЕТРІВЧАНКА» було створено та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.12.2012 року. При цьому, відповідно до протоколу звітно-виборних зборів від 22.08.2020 року, позивач був обраний на посаду керівника органу самоорганізації населення «Петрівчанка» та працював на зазначеній посаді з 01 вересня 2020 року, що підтверджується протоколом загальних зборів, наказом №73-к від 01.09.2020 року та штатним розкладом осіб, що працюють на постійній основі.
16.05.2021 року ОСОБА_1 випадково дізнався про те, що у зазначений день за ініціативи ОСОБА_2 (колишнього бухгалтера органу самоорганізації населення «Петрівчанка») відбулись загальні збори органу самоорганізації населення «Петрівчанка», на яких його було звільнено із займаної посади.
Разом з тим, позивач зазначає про нелегітимність зазначених зборів та прийняття на підставі них рішень, оскільки про проведення зборів не було повідомлено населення заздалегідь, з огляду на що значна частина жителів не змогла взяти у них участь. Крім того, проведення зазначених зборів було ініційовано не уповноваженою на те особою.
За таких умов ОСОБА_1 вважає, що всі прийняті рішення на зборах 16.05.2021 року, які були оформлені протоколом від 16 травня 2021 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 12.07.2021 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
30.08.2021 року від представника органу самоорганізації населення «Петрівчанка» надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить суд закрити провадження, оскільки рішення про зміну органів управління юридичної особи, зміну керівника, зміну установчого документу юридичної особи, приймаються загальними зборами юридичної особи та безпосередньо впливають на приватноправові інтереси, а також суб'єктивні права юридичної особи. Скасування державної реєстрації відповідних змін не скасовує рішень, прийнятих загальними зборами юридичної особи. Таким чином, вимога про скасування державної реєстрації відповідних змін є похідною від вимоги про скасування рішення загальних зборів юридичної особи.
Отже, у справі №420/10439/21, за твердженням відповідача, присутній приватноправовий інтерес, а сам спір виник щодо організаційних відносин у межах діяльності юридичної особи, тому дана справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Суд зазначає про те, що головуючий у справі суддя Білостоцький О.В. з 09.08.2021 року перебував у відпустці, в зв'язку з чим справу розглянуто в перший робочий день після виходу судді на роботу.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Орган самоорганізації населення «Петрівчанка» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.12.2012 року за №15341020000000559. Засновниками зазначеного органу є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу звітно-виборних зборів до органу самоорганізації населення «Петрівчанка» від 22.08.2020 року ОСОБА_1 була обрано на посаду керівника зазначеного органу.
18 березня 2021 року засновником органу самоорганізації населення «Петрівчанка» ОСОБА_3 було ініційоване звернення із заявою до голови виконавчого комітету Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області щодо легітимності перебування ОСОБА_1 на посаді керівника Органу самоорганізації населення «Петрівчанка».
02 квітня 2021 року листом №02-16/107 Великобуялицька сільська рада Іванівського району Одеської області надала ОСОБА_3 відповідь та зазначила, що для вирішення питання легітимності перебування ОСОБА_1 на посаді керівника Органу самоорганізації населення «Петрівчанка» необхідно скликати засідання членів Органу самоорганізації населення «Петрівчанка», на якому розглянути питання усунення керівника ОСОБА_5 та обрання нового керівника.
05 квітня 2021 року ОСОБА_3 звернулася з листом до інших засновників органу самоорганізації населення «Петрівчанка» ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо висловлення недовіри існуючому керівнику органу самоорганізації населення «Петрівчанка» - ОСОБА_1 , з вимогою проведення загальних зборів у визначений термін з таким порядком денним: 1) звіт діяльності Органу самоорганізації населення «Петрівчанка» за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року; 2) переобрання органу (керівника) Органу самоорганізації населення «Петрівчанка».
09 квітня 2021 року ОСОБА_3 надіслала секретарю Органу самоорганізації населення «Петрівчанка» лист з проханням погодити списки членів Органу самоорганізації населення «Петрівчанка» для проведення загальних зборів та визначити дату, час та місце проведення загальних зборів, а також забезпечити своєчасне доведення до членів Органу самоорганізації населення «Петрівчанка» дату загальних зборів та питання, які на них виносяться.
Проведення звітно-виборчих загальних зборів Органу самоорганізації населення «ПЕТРІВЧАНКА» було призначено на 16 травня 2021 року.
Як вбачається з протоколу звітно-виборних зборів жителів за місцем проживання на території діяльності Органу самоорганізації населення «Петрівчанка» від 16.05.2021 року членами громади було вирішено:
- обрати головою зборів - ОСОБА_2 , а секретарем - ОСОБА_6 ;
- затвердити звіт про діяльність Органу самоорганізації населення «Петрівчанка» та прийняти до відома доповідь ОСОБА_2 ;
- обрати на посаду керівника Органу самоорганізації населення «Петрівчанка» ОСОБА_7 , призначивши її на дану посаду з 18.05.2021 року та звільнити ОСОБА_1 з посади керівника Органу самоорганізації населення «Петрівчанка» з 19.05.2021 року;
- уповноважити на підписання протоколу зборів Органу самоорганізації населення «Петрівчанка» голову та секретаря зборів ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
В подальшому відділом надання адміністративних послуг Іванівської селищної ради на підставі вищезазначених документів було внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та керівником Органу самоорганізації населення «Петрівчанка» вказано ОСОБА_7 .
Водночас, позивач не погоджується із зазначеним реєстраційним записом в Єдиному державному реєстрі щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, а також із протоколом звітно-виборних зборів жителів за місцем проживання на території діяльності Органу самоорганізації населення «Петрівчанка» від 16.05.2021 року та безпосередньо проведення таких зборів, з огляду на що звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/10439/21.
Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд встановив наявність підстав для закриття провадження в даній адміністративній справі, з огляду на наступне.
Так, згідно із положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.п. 1, 2, 7 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір, згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України - це спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 4 частини 2 статті ст. 19 КАС України передбачено що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Тобто, під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звертається особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, а визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 826/9341/17, від 18.09.2019 у справі №810/3711/18, від 18.12.2019 у справі № 826/13961/1.
Статтею 2 Закону України "Про органи самоорганізації населення" визначено, що органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених цим Законом; власні повноваження органу самоорганізації населення - повноваження, надані відповідно до Конституції та законів України сільською, селищною, міською або районною у місті (у разі її створення) радою органу самоорганізації населення під час його утворення; делеговані повноваження органу самоорганізації населення - повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, якими вона додатково наділяє орган самоорганізації населення.
У силу частин 2-3 статті 3 цього Закону органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети. Основними завданнями органів самоорганізації населення є: 1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України; 2) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; 3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про органи самоорганізації населення" у разі реєстрації орган самоорганізації населення набуває статусу юридичної особи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про органи самоорганізації населення" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада може додатково наділяти частиною своїх повноважень орган самоорганізації населення з одночасною передачею йому додаткових коштів, а також матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх виконанням.
Сільська, селищна, міська або районна у місті (у разі її створення) рада не може делегувати органу самоорганізації населення повноваження, віднесені законами України до виключної компетенції місцевої ради.
Таким чином, орган самоорганізації населення як представницький орган входить до системи місцевого самоврядування, наділений певними повноваженнями відповідною радою згідно Конституції та законів України.
Статтею 20 Закону України "Про органи самоорганізації населення" передбачено, що орган самоорганізації населення з питань, віднесених до його повноважень, може приймати рішення організаційно-розпорядчого характеру. Рішення органу самоорганізації населення, що не відповідають чинному законодавству або прийняті з питань, не віднесених до його повноважень, зупиняються відповідною сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі її створення) радою з одночасним зверненням до суду про скасування такого рішення.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи основною метою діяльності відповідача є покращення рівня життя населення, захист прав та законних інтересів громадян.
Разом з цим, рішення стосовно обрання нового складу органу самоорганізації населення, не випливають із здійснення цим органом своїх функцій та не виникають у зв'язку із здійсненням цим суб'єктом владних управлінських функцій.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 20 квітня 2021 року по справі №520/4139/17.
На підставі вищезазначеного, враховуючи те що відповідач в даних відносинах не має статусу суб'єкта владних повноважень, не здійснює владні управлінські функції, спір між сторонами не є публічно-правовим, тому його не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Також суд зауважує, що вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації, встановлені ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 року №755-IV державний реєстратор здійснює перевірку поданих документів з огляду на зазначені вимоги Закону та, відповідно до ст. 25 вказаного Закону, визначає наявність підстав для зупинення розгляду документів або відмови в державній реєстрації. Такі підстави передбачені ст.ст. 27 і 28 цього Закону.
Отже, на державного реєстратора не може бути покладено обов'язку здійснювати перевірку дотримання учасниками юридичної особи інших вимог законодавства України та положень статуту підприємства, ніж ті, що передбачені вказаним Законом.
Відповідно ч.ч.3, 4 ст. 35 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", засновники (учасники) юридичної особи несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, а також за відповідність перекладу тексту документів у випадках, визначених пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону. Особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.
Таким чином можна зробити висновок, що державний реєстратор відповідно до норм Закону здійснює формальний контроль та перевіряє відповідність поданих документів вимогам, встановленим Законом. Відповідальність за перевірку саме змісту поданих документів, дотримання закону під час прийняття відповідних рішень учасниками товариства і укладених за їх участю правочинів державний реєстратор не несе.
Звернувшись до суду адміністративної юрисдикції, позивач намагається шляхом скасування відповідних реєстраційних дій державного реєстратора відновити попереднє становище, яке існувало до здійснення спірних записів в Єдиному державному реєстрі.
При цьому суд звертає увагу, що позовні вимоги щодо скасування реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором, не можуть бути розглянуті окремо від інших вимог, які стосуються законності прийняття рішень про внесення відповідних змін до установчих документів, які підлягають державній реєстрації.
З огляду на те, що спірні правовідносини фактично пов'язані з корпоративними правами, що пов'язані із зміною керівника юридичної особи, та які виникли між членом та самою юридичною особою, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з корпоративних відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Вирішуючи питання про належність спору до юрисдикції адміністративних судів, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладені у постанові від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а, від 22.08.2018 у справі №805/4505/16-а, а також висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 18.06.2020 року у справі №480/1714/19, від 21.05.2020 року у справі №826/16196/18, від 05.05.2020 року у справі №120/248/19-а.
Велика Палата Верховного Суду в подібних правовідносинах дійшла висновку, що оскарження реєстраційних дій, у тому числі щодо зміни засновників товариства, зумовлене необхідністю захисту корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, а тому виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом
У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом, встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії" зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищезазначеного, з огляду на судову практику Великої Палати Верховного Суду, наведене правове регулювання, підстави позову та додані докази, суд доходить висновку, що спір в даній адміністративній справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та повинен вирішуватись за правилами господарського судочинства господарським судом, а тому є необхідність закриття провадження в адміністративній справі №420/10439/21 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
З огляду на вищезазначене, судом в межах адміністративної справи №420/10439/21 не розглядається клопотання позивача про заміну відповідача у справі, а саме Відділу надання адміністративних послуг Іванівської селищної ради на правонаступника - Березівську районну державну адміністрацію «Центру надання адміністративних послуг», оскільки таке клопотання повинно бути вирішено уповноваженим на те судом при розгляді по суті спірних правовідносин.
Згідно з ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
У відповідності з ч. 2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Судом встановлено, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., що підтверджується копією квитанції від 15.06.2021 року та у сумі 2724,00 грн. що підтверджується копією квитанції від 30.06.2021 року.
На підставі вищезазначеного, враховуючи висновок про необхідність закриття провадження в адміністративній справі, суд вважає за можливе повернути ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір за подання адміністративного позову.
Керуючись приписами ст.ст. 2, 4, 5, 6-11, 19, 132, 238, 241, 243, 248, 256, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -
Провадження у справі №420/10439/21 за позовом ОСОБА_1 до органу самоорганізації населення «Петрівчанка», Відділу надання адміністративних послуг Іванівської селищної ради про визнання загальних зборів такими, що не відбулись, визнання протиправним рішення, визнання протиправною та скасування державної реєстрації - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Роз'яснити позивачу, що даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір у загальному розмірі 3632,00 грн. за подання адміністративного позову у справі №420/10439/21 згідно квитанцій від 15.06.2021 року та від 30.06.2021 року.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст. ст. 293-295 КАС України, з урахуванням положень пп.15.5 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Суддя Білостоцький О.В.
.