21.07.2021 Справа №607/6746/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Дзюбича В.Л.
за участю секретаря с/з Савіцької О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обгрунтувала тим, що відповідач не сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дитини з 01 листопада 2018 року, у зв'язку із чим утворилася заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 64 441,07 (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок одна грн. сім коп..) гривень
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 травня 2021 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подавши попередньо суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, відзиву на позов не надав.
З огляду матеріалів справи суд встановив, що у позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданий Тернопільським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 21 листопада 2012 року, про що складено відповідний актовий запис №2728.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 листопада 2016 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 працюючого в УСБ в Тернопільській області, жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21.07.2016 року і до досягнення сином повноліття.
Відповідно до розрахунку від 14 квітня 2021 року №23559, який проведений головним державним виконавцем Харченком Д. станом на 01.04.2021 року заборгованість зі сплати аліментів становить 64441,07 грн.
Розглянувши матеріали справи суд доходить висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких підстав.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Відомостей про несвоєчасну виплату заробітної плати, затримку або неправильне перерахування аліментів банками чи відділеннями поштового зв'язку матеріали справи не містять, а тому за відсутності будь-яких належних доказів неможливості сплачувати аліменти суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності за несвоєчасну сплату аліментів у вигляді пені.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Згідно ч.3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Розрахунок, проведений позивачем, відповідно до якого розмір пені за період прострочення з 01 листопада 2018 року по 01 квітня 2021 року становить 271 739,27 грн. відповідає вимогам закону та позиції Верховного суду, проте відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, який підлягає обмеженню щодо розміру неустойки, яка підлягає стягненню, а саме не більше 100 відсотків заборгованості, що становить 64 441,07 грн. відповідно до розрахунку від 14 квітня 2021 року №23559, який проведений головним державним виконавцем Харченком Д.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення із відповідача неустойки (пені) у розмірі 100 відсотків заборгованості, що мала місце станом на 01 квітня 2021, а саме у розмірі 64 441,07 (шістдесяти чотирьох тисяч чотириста сорока однієї гривні 7 коп.) грн.
Керуючись ст.ст.141, 180, 195, 196 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 258, 263, 264, 265, 273, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 в розмірі 64 441,07 (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок одну грн. сім коп.) гривень.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич