Справа № 308/8649/20
Закарпатський апеляційний суд
02.09.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подала ОСОБА_1 ,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп. судового збору.
Згідно постанови, 25.08.2020 о 22.20 год. у м. Ужгород, вул. Докучаєва, 7, ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «Nissan Juke», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушила вимоги, передбачені п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню. Зазначає, що судом не було враховано її доводів викладених у поясненнях до протоколу, відповідно до яких, вона не керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння під впливом бензодіазепінів, останній раз ліки, діюча речовина яких належить до групи похідних бензодіазепіну, а саме Гідазепам ІС, які були призначені лікарем, приймала напередодні проходження медичного огляду. Стверджує, що дані, отримані в результаті тестування швидким тестом, є лише попереднім результатом, а для отримання заключного результату необхідно використовувати більш специфічний альтернативний метод і заключний діагноз повинен бути встановлений лікарем після оцінки всіх клінічних та лабораторних даних. Вказує і на те, що в протоколі зазначено, що вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, однак згідно переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 06.05.2020 №770, речовина, яка виявлена згідно тестування, є складовою деяких психотропних речовин, а протокол про адміністративне правопорушення, яке б полягало у керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, щодо неї не складався. Просить постанову скасувати, а провадження в справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Товта М. М., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , неявка якої, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 апеляційний суд бере до уваги те, що вона належним чином повідомлена про час та місце апеляційного розгляду справи, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання та даних про поважність причин її неявки не подавала, й у ході апеляційного розгляду справи брав участь захисник ОСОБА_1 - адвокат Товт М. М.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість судового рішення підлягають задоволенню з таких підстав.
Так, частиною 1 статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, а відповідно до ст. 280 цього ж Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 252 цього Кодексу передбачено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція) передбачено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що при розгляді справи щодо ОСОБА_1 указаних вимог закону судом першої інстанції не було дотримано.
Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що при розгляді справи щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону судом першої інстанції не було дотримано.
Під час розгляду справи апеляційним судом 19.08.2021 захисник ОСОБА_1 - адвокат Товт М. М., пояснив, що викладені в протоколі обставини правопорушення, зокрема про те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом 25.08.2020 о 22 год 20 хв у стані алкогольного сп'яніння, що також нібито встановлено судом першої інстанції при розгляді справи, не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 у момент події не перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Ствердив, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні дані, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 у зазначені в протоколі час та місці в стані алкогольного сп'яніння, а висновок лікаря про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння не підтверджений будь-якими доказами, у тому числі в матеріалах справи відсутні відомості про те, на підставі яких саме досліджень лікарем встановлено факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, за допомогою чого проводився її огляд на такий стан та кількість проміле алкоголю яка була нібито виявлена в ОСОБА_1 . Також зазначив, що безпідставним є і висновок лікаря у частині перебування ОСОБА_1 під впливом бензодіазепінів. З цього приводу також послався на те, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, на підставі яких саме досліджень лікарем встановлено факт перебування ОСОБА_1 під впливом бензодіазепінів і за допомогою чого проводився її огляд на такий стан. Крім того, пояснив, що навіть якщо ОСОБА_1 перебувала під впливом бензодіазепінів, то протокол щодо неї не складено за керування автомобілем у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тому, вважає, що працівники поліції безпідставно склали щодо ОСОБА_1 протокол за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а суд першої інстанції, не врахувавши зазначеного вище, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Просив апеляційну скаргу задоволити, постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Так, зі складеного щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП протоколу вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину те, що 25.08.2020 о 22 год 20 хв по вул. Докучаєва,7 у м. Ужгород, водійка ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «Nissan Juke», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, який підтверджується проведеним у встановленому законом порядку в лікаря-нарколога оглядом.
За викладені в протоколі діяння ОСОБА_1 визнано винною судом першої інстанції.
Однак, взявши до уваги наявний у матеріалах справи висновок лікаря про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції не врахував те, що в справі відсутні відомості про кількість виявлених у ОСОБА_1 проміле, які б підтверджували факт перебування її в стані алкогольного сп'яніння, у тому числі й перевищували допустиму норму - 0,2. При цьому, відсутні в матеріалах справи й відомості про те яким саме чином проводився огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння і які саме лабораторні дослідження здійснювались лікарем.
Тому, доводи сторони захисту в цій частині заслуговують на увагу.
Також із висновку лікаря вбачається, що ОСОБА_1 перебувала й під впливом бензодіазефінів, однак у матеріалах справи також відсутні відомості про те, на підставі яких саме досліджень лікарем встановлено факт перебування ОСОБА_1 під впливом бензодіазепінів і за допомогою чого проводився її огляд на такий стан.
Із наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається наявності в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння. При цьому, відеозаписом не підтверджено, що ознаки алкогольного сп'яніння були виявлені у ОСОБА_1 працівниками поліції і саме в зв'язку з їх виявленням ОСОБА_1 було направлено до закладу охорони здоров'я для проходження огляду саме на стан алкогольного сп'яніння.
Разом із тим, у відеозаписі не відображено факту проходження ОСОБА_1 у закладі охорони здоров'я огляду на стан сп'яніння.
Тому, апеляційний суд вважає, що працівники поліції, складаючи щодо ОСОБА_1 протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, не врахували вищенаведених обставин, зокрема й того, що в матеріалах справи відсутні достовірні відомості про факт перебування ОСОБА_1 саме в стані алкогольного сп'яніння, за який чинним законодавством передбачена адміністративна відповідальність, що в свою чергу потягло за собою необґрунтоване та безпідставне складення щодо ОСОБА_1 протоколу за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до чинного законодавства про адміністративні правопорушення суд розглядає справу в межах складеного щодо особи протоколу та приймає вмотивовану постанову тільки в межах, викладених уповноваженою посадовою особою у протоколі про адміністративне правопорушення, та обсягу доказів, наявних в матеріалах справи.
Із матеріалів справи не вбачається, що відносно ОСОБА_1 протокол складався за керування транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції або у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість доводів апеляційної скарги й у цій частині.
Вищенаведене на переконання суду апеляційної інстанції свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що, на переконання апеляційного суду, свідчить про те, що, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції у порушення вимог передбачених ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП не з'ясував усі обставини справи та не дав оцінки доказам у їх сукупності.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги те, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд не уповноважений за власною ініціативою збирати докази, на підтвердження обставин, викладених у протоколі.
Відповідно до наведених норм права та позиції ЄСПЛ, викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року, в якій зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
За таких обставин, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за викладених у протоколі обставин, а тому всі сумніви і припущення стосовно наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення повинні бути визнані на її користь.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними у справі доказами, що у свою чергу, з огляду на вищенаведені норми та обставини, свідчить про відсутність події та складу цього адміністративного правопорушення за вказаних у протоколі обставин.
Тому, апеляційний суд вважає, що відсутність у матеріалах справи переконливих та достовірних доказів про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, виключає і допустимість протоколу як джерела доказів.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту скоєння правопорушення вичерпані, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення на транспорті, їх огляд та огляд транспортних засобів, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з'ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів (посвідчення водія та інших), покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що саме на відповідних посадових осіб органів Національної поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого правопорушення на транспорті з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів.
Приймаючи рішення апеляційний суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подала ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 листопада 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Стан