Справа № 308/4566/20
Закарпатський апеляційний суд
30.08.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 ,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , гр. України,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 420,40 грн.
Згідно постанови, 08.05.2020 року о 04 год 50 хв на автодорозі Київ - Чоп, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Мерседес Е 350», д. н. з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка хода, нечітка вимова), і від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги, передбачені п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що справа розглянута за його відсутності, і при цьому, його не було повідомлено про час та місце її розгляду. Стверджує, що суд розглянув справу однобічно, обставини події не перевірив, свідків не допитав і позбавив сторону захисту можливості спростувати викладені в протоколі обставини, чим порушив його право на захист. Посилається на те, що не згідний із протоколом про адміністративне правопорушення, оскільки в його діях відсутній склад передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, так як у зазначені в протоколі час та місці автомобілем не керував, алкоголь чи наркотичні речовини не вживав і від проходження медичного огляду в медичному закладі не відмовлявся, а зібрані докази по справі є недостатніми для визнання його винуватим. Вказує і на те, що з наявного в матеріалах справи відеозапису з місця події не вбачається, що він керував автомобілем у зазначені в протоколі час та місці в стані сп'яніння. При цьому, стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази про проходження ним огляду на стан сп'яніння на місці події чи про відмову від проходження такого огляду. Вважає що як поліцейським при проведенні перевірки, так і судом при розгляді справи допущена неповнота при з'ясуванні фактичних обставин справи. Зазначає, що протокол не відповідає вимогам ст. ст. 254, 255, 256 КУпАП і є неналежним доказом у справі. Просить постанову скасувати, а провадження в справі закрити за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.
Частиною 1 статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності, а відповідно до ст. 280 цього ж Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 252 цього Кодексу передбачено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що при розгляді справи щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону судом першої інстанції не було дотримано.
Під час розгляду справи апеляційним судом 22.01.2021 ОСОБА_1 пояснив, що в зазначені в протоколі час та місці не керував транспортним засобом, у зв'язку з чим, працівник поліції безпідставно пропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Зазначив, що в той момент коли працівник поліції підійшов до належного йому автомобіля, то такий знаходився в нерухомому стані з вимкнутим двигуном і він перебував у ньому, оскільки очікував товариша й не керував автомобілем ні в момент, ні до моменту виявлення його працівниками поліції. Окрім того, ствердив, що в протоколі невірно вказано його місце проживання - АДРЕСА_1 , так як він проживає за адресою АДРЕСА_2 , а також зазначено лише його прізвище та ім'я і не відображено по батькові, що свідчить про те, що протокол складено з порушеннями вимог законодавства про адміністративні правопорушення. Також пояснив, що на місці події, зокрема й у той момент коли працівники поліції безпідставно пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, не було жодних свідків, а тому невідомо на підставі чого в протоколі зазначено про свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , письмові пояснення нібито яких містяться в матеріалах справи. Просив апеляційну скаргу задоволити, постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Як убачається з матеріалів справи, такі не містять достовірних доказів про факт керування ОСОБА_1 автомобілем, у тому числі й у стані алкогольного сп'яніння, або з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, нечітка вимова, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що вимоги працівників поліції на проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння не ґрунтуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах справи.
При цьому, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
У ході апеляційного розгляду 30.08.2021 допитаний у якості свідка громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_3 , письмові пояснення якого містяться у матеріалах справи, пояснив, що пояснення підписав на прохання працівників поліції і не пам'ятає, щоб у його присутності будь-які особи відмовлялися на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Зазначив, що в момент підписання ним на прохання працівників поліції письмових пояснень та протоколу не бачив і будь-яких інших свідків.
У судове засідання викликався у якості свідка гр. ОСОБА_2 , однак такий не з'явився, а судова повістка повернулася до апеляційного суду з підстав закінчення терміну зберігання.
Будучи викликаними на розгляд справи через керівництво УПП в Закарпатській області, патрульні поліцейські Рішко Я. М. та ОСОБА_4 , які складали протокол про адміністративне правопорушення та інші документи в справі, не з'явилися без поважних причин, у зв'язку з чим, апеляційний суд позбавлений можливості з'ясувати в них будь-які факти та обставини, які б могли мати значення для справи чи спростовували б пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 ..
Крім того, з відеозапису з боді камер поліцейських не вбачається, що ОСОБА_1 , керував транспортним засобом чи перебував за кермом такого й визнавав факт керування автомобілем до виявлення його поліцейськими.
Також зі змісту протоколу вбачається, що зазначений у протоколі час нібито керування ОСОБА_1 транспортним засобом - 08.05.2020 о 04:50 не підтверджується відеозаписом із боді камер поліцейських, з якого убачається факт спілкування поліцейських із ОСОБА_1 , вже біля автомобіля, о 04:32 08.05.2021.
Тому, доводи сторони захисту про те, що поліцейські підійшли до нерухомого припаркованого автомобіля, в якому знаходився ОСОБА_1 , а доказів того факту, що ОСОБА_1 керував автомобілем, а не просто перебував у нерухомому транспортному засобі, матеріали справи не містять, - визнаються не спростованими й заслуговують на увагу.
Разом із тим, у рапорті інспектора УПП в Закарпатській області Рішко Я. М. не відображено точного часу нібито зупинки транспортного засобу марки «Мерседес Бенц», д. н. з. НОМЕР_1 , що свою чергу також не підтверджує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначені в протоколі за ч. 1 ст. 130 КУпАП час.
Тому, вищевказаний рапорт інспектора Рішко Я. М. та відповідно й копія постанови від 08.05.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП, яка складена інспектором Бойко С. В., не можуть бути взяті до уваги як докази, які б із достовірністю підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у зазначені в протоколі складеному щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП час та місці, у тому числі й у стані алкогольного сп'яніння або з ознаками алкогольного сп'яніння.
Будь-яких інших доказів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи немає.
Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що, на переконання апеляційного суду, свідчить про те, що, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 , суд першої інстанції у порушення вимог передбачених ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП не з'ясував усі обставини справи та не дав оцінки доказам у їх сукупності.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги те, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд не уповноважений за власною ініціативою збирати докази, на підтвердження обставин, викладених у протоколі.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.
За таких обставин, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за викладених у протоколі обставин, а тому всі сумніви і припущення стосовно наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення повинні бути визнані на його користь.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.5 Правил дорожнього руху України та про наявність у його діях події та складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними у справі доказами, приєднані до справи докази породжують сумніви у достовірності викладених у них фактів, та ґрунтуються на припущеннях - суб'єктивних даних відповідних посадових осіб, що у свою чергу, з огляду на вищенаведені норми та обставини, свідчить про відсутність події та складу вказаного адміністративного правопорушення.
Разом із тим, як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, посилаючись на наявні в матеріалах справи докази (протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, письмові пояснення свідків, постанову за ч. 1 ст. 126 та ч. 2 ст. 122 КУпАП, рапорт поліцейського та відеозапис із місця події) як на такі, що підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2. 5 ПДР та, відповідно, вину в скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, суддя місцевого суду не дав їм відповідного аналізу, не врахувавши те, що в таких відсутні відомості про факт керування ОСОБА_1 автомобілем, у зв'язку із чим не дав їм відповідної оцінки та дійшов передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення та про його винуватість у скоєнні цього проступку. Разом із тим, в оскаржуваній постанові при викладі встановлених судом обставин не відображено точного місця нібито керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки, що дає обґрунтовані підстави стверджувати, що такого судом при розгляді справи не встановлено.
При цьому, апеляційний суд вважає, що відсутність у матеріалах справи переконливих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом виключає і допустимість протоколу як джерела доказів і, при цьому, запис у протоколі про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння не може бути визнаний законною підставою для вимоги щодо проходження ним огляду на стан сп'яніння, що в свою чергу виключає наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Також заслуговують на увагу, оскільки знайшли своє підтвердження, і пояснення ОСОБА_1 про те, що в протоколі зазначено лише його прізвище та ім'я і не відображено по батькові, що свідчить про те, що протокол складено з порушеннями вимог чинного законодавства про адміністративні правопорушення. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, на підставі чого працівниками поліції встановлено місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , оскільки як пояснив ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду місцем його проживання є АДРЕСА_2 .
Вищенаведені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що пояснення сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності цих пояснень, тому керуючись принципом презумпції невинуватості, апеляційний суд при прийнятті судового рішення приймає до уваги вказані пояснення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту скоєння правопорушення вичерпані, а апеляційним судом вжиті всі передбачені законом заходи для з'ясування обставин, що мали місце за участі ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню, а провадження в справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що: відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення на транспорті, їх огляд та огляд транспортних засобів, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з'ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів (посвідчення водія та інших), покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи; відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; саме на відповідних посадових осіб патрульної поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого правопорушення на транспорті з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів.
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП щодо перегляду апеляційним судом справи в межах апеляційної скарги та не обмеження доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб'єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 січня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Стан