10 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 380/11120/20
адміністративне провадження № К/9901/31516/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргуТернопільської митниці Держмитслужби (як правонаступника Галицької митниці Держмитслужби) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі №380/11120/20 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,
25.08.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Тернопільської митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі №380/11120/20.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 20.03.2020 у справі №480/3807/18, від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, постановах Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014 у справі №К/800/20512/14, від 20.01.2015 у справі №К/800/51598/13.
Контролюючим органом також зазначено підставою касаційного оскарження пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України, вказано про необхідність відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Натомість наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами.
Тернопільською митницею Держмитслужби не обґрунтовано, які саме норми матеріального права неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, не наведено висновки судів, які суперечать позиції Верховного Суду, не обґрунтовано подібність правовідносин у справах.
Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на практику Вищого адміністративного суду України, оскільки частиною 4 статті 328 КАС України для обґрунтування підстав для касаційного оскарження передбачене зазначення постанов Верховного Суду, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначаються: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанова Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.
Однак скаржником не обґрунтовано, у чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не доведено подібність правовідносин у справах, не обґрунтовано, від якого саме висновку, викладеного у постанові Верховного Суду слід відступити та як слід правильно застосовувати відповідну норму права.
Доводи касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Митного кодексу України, формального висловлення незгоди з судовими рішеннями у справі, переоцінки доказів у справі, що не є належним викладенням заявлених підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Також скаржником не додано до касаційно скарги документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Тернопільської митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі №380/11120/20 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя І.А. Васильєва