10 вересня 2021 р. № 400/4186/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,
до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
про:стягнення податкового боргу в сумі 31 482,34 грн.,
Позивач, Головне управління ДПС у Миколаївській області, звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 31382,34грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач має податковий борг зі сплати єдиного податку, проте всупереч вимогам чинного законодавства він є не погашеним.
Відповідач надав суду відзив, в якому позов не визнає, оскільки відповідачем сплачено єдиний податок в повному обсязі у встановлені законодавством строки. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 1440/1921/18 були встановлені обставини належного виконання ОСОБА_1 податкових зобов'язань зі сплати єдиного податку, зокрема того, що визначений податковою вимогою за формою « Ф» від 24.01.202018 за № 2887-17.Але позивач на власний розсуд використовував сплачені ОСОБА_1 кошти на оплату нарахованої заборгованості згідно податкової вимоги від 24.01.2018, чим штучно створив умови для виникнення боргу з єдиного податку у розмірі 31 482,34грн.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що у відповідача виник податковий борг в результаті несплати самостійно визначених зобов'язань по єдиному податку та пені ІКП на борг минулих років згідно ст.129 ПК України. Вказані відповідачем у відзиві суми сплати зараховувались відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України на погашення боргу минулих років. Рішенням суду , на який посилається відповідач не було зобов'язано ДПС перерахувати кошти з неправильного рахунку, на який ОСОБА_1 сплачувала єдиний податок , на відповідний рахунок, на який повинен сплачуватись єдиний податок.
Відповідач у запереченнях зазначає, що ОСОБА_1 належним чином виконує обов'язки зі сплати єдиного податку починаючи з ІІІ кв.2016, тому твердження позивача у відповіді на відзив про виникнення заборгованості станом на 31.01.2017 та проведення її погашення починаючи лише з 18.05.2018 є безпідставним. Виконання податковим органом рішення суду по справі № 1440/1921/18 свідчить про те, що позивач по справі визнав обставину відсутності у ФОП ОСОБА_1 податкової заборгованості зі сплати єдиного податку станом на 27.03.2019.
Відповідно до ст.262 КАС України, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг зі сплати єдиного податку за період з І пів.2019 по ІІІ кв.2020 в сумі 28403,24грн. та пені в сумі 3079,10грн.
В податкових деклараціях платника єдиного податку за період з І пів.2019 по ІІІкв.2020 поданих відповідачем до контролюючого органу у коді рядка 14- самостійно визначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.
Позивач надав суду розрахунок податкової заборгованості зі сплати єдиного податку станом на 21.01.2021, який свідчить, що у ОСОБА_1 існує заборгованість зі сплати єдиного податку за І пів.2019- 4201,52 грн., з урахуванням часткової сплати 999,98грн. заборгованість складає 3201,54грн., за ІІІ кв.2019 - 4227,28грн., за 2019 рік- 5001,88 грн., за Ікв.2020-5405,01грн, за І пів.2020-4702,06 грн., за ІІІкв.2020-5865,47грн., всього 28403,24грн. та пеня в сумі 3079,1 грн., яка нарахована з 19.08.2018 на борг минулих років.
Відповідачу надсилалась контролюючим органом податкова вимога форми «Ф» від 24.01.2018 № 2887-17, в якій станом на 23.01.2018 визначена сума податкового боргу в сумі 19264,02 грн.
Відповідач надав суду податкові декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за період з І кв.2018 по ІІ кв.2020 та квитанції, що підтверджують сплату єдиного податку за відповідний період.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що станом на 31.01.2017 у відповідача рахується недоїмка в сумі 5581,73 грн. У зв'язку з наявності у відповідача заборгованості вказані у відзиві суми сплати відповідно до п.87.9 ст.87 ПК України зараховувались на погашення боргу минулих років.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 1440/1921/18 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області № 244 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку встановлено, що в період з 18.06.2016 по 15.02.2017 ОСОБА_1 сплачувала єдиний податок на невірний рахунок. 30.06.2017 посадова особа ДПІ склала акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування № 184/14-04-13-01-00/ НОМЕР_1 та про наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - 12007,72 грн.
За наслідками перевірки було прийнято Рішення № 224 про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного внеску. Суд у справі визнав висновки Акта такими, що не відповідають дійсності та скасував рішення. Судом у рішенні встановлено, що ДПІ не спростувала доводів позивача- ОСОБА_1 (та їх документального підтвердження) щодо своєчасної та повної сплати позивачем відповідних сум єдиного податку до відповідного бюджету та зарахування цих сум на єдиний казначейський рахунок. Суд відхилив доводи відповідача про те, що неправильне зазначення позивачем коду бюджетної класифікації свідчить про несплату нею грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п.294.1.ст.294, п. п. 295.3, п.п.295.4 ст.295 Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (крім податкового періоду для податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 цього Кодексу). Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до приписів п. 54.1 ст. 54 ПК України крiм випадкiв, передбачених податковим законодавством, платник податкiв самостiйно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пенi, яку зазначає у податковiй (митнiй) декларацiї або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановленi цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пенi вважається узгодженою.
Податкові зобов'язання, самостійно визначені платником податків, не підлягають оскарженню згідно з п. 56.11 ст. 56 ПК України.
Відповідно до ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
За приписами п. 59.1 ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України, передбачено, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
На підставі норм статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з абзацом 1 частини четвертої статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Відповідно до частини п'ятої вказаної статті податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Таким чином, усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття «єдиний казначейський рахунок» визначене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за № 594/6882 (далі - Положення № 122), як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
У відповідності до пункту 2.1 Положення № 122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Таким чином, всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Оскільки всі суми грошового зобов'язання з податку зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні(квитанції) під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк. Помилкове зазначення рахунку, на який вказаний податок сплачується не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений податковим законодавством строк. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.07.2021 по справі № 813/2772/16.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду по справі № 1440/1921/18 встановлено відсутність податкового боргу зі сплати єдиного податку за період з 18.06.2016 по 15.02.2017.
Матеріали справи свідчать, що позивач єдиний податок помилково сплатила на рахунок ЄСВ та неоднаразово зверталась до контролюючого органу про перерахунок коштів з невірного рахунку на вірний, але ДПС відмовила ОСОБА_1 у перерахунку цих коштів.
В цій справі суд не дає оцінку правомірності або неправомірності дій контролюючого органу, але з урахування висновку суду по справі № 1440/1921/18 та відповідно до ч. ст.78 КАС України, суд дійшов висновку, що заборгованості зі сплати єдиного податку з 18.06.2016 по 15.02.2017 у відповідача не було.
Предметом цієї справи є стягнення заборгованості зі сплати єдиного податку за період з І пів.2019 по ІІ кв.2020 та пені, яка виникла за борги минулих років.
Відповідач надав суду докази сплати єдиного податку в повному обсязі відповідно до сум податку, зазначеного у податкових деклараціях у строки встановлені Податковим Кодексом України.
Посилання позивача на те, що сплата єдиного податку за спірний період була направлена на погашення податкового боргу минулих років відповідно до ст.87 ПК України, не приймається судом до уваги, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено відсутність заборгованості зі сплати податку за період 18.06.2016 по 15.02.2017, тому позивачем всупереч ст.77 не доведено суду належними доказами наявність у відповідача податкового боргу зі сплати єдиного податку.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача .
Керуючись ст. 2, 12, 19, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) до Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості в сумі 31482,34 грн. - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко