79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.09.2021 Справа № 914/1917/21
За позовом: Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, м. Чернігів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс», м. Львів
про стягнення 7056,00 грн
Суддя Мороз Н.В.
при секретарі Банзулі М. С.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позовну заяву подано Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс» про стягнення 7056,00 грн.
Ухвалою суду від 02.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи по суті призначено на 20.07.2021.
Ухвалою суду від 20.07.2021 підготовче засідання відкладено на 17.08.2021.
Ухвалою суду від 17.08.2021 підготовче засідання відкладено на 07.09.2021, про що сторін повідомлено в порядку ст.120 ГПК України.
Представник позивача в судове засідання 07.09.2021 не з'явився. На адресу суду надіслав клопотання, згідно якого просив розгляд справи здійснювати без участі представника позивача. Крім цього, через канцелярію суду подав клопотання про стягнення та розподіл судових витрат.
Відповідач повторно явку представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив. Суд зауважує, що відповідач обізнаний про дане судове провадження, адже 20.07.2021 та 17.08.2021 ним подано клопотання про відкладення судового засідання, а 16.08.2021 на підставі заяви його представника Богославця Олега Мирославовича, останньому надано доступ до матеріалів даної справи в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Причинами для відкладення розгляду справи визначено, зокрема, неявку в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Суд зазначає, що відповідач належним чином був повідомлений про дату та час судових засідань у спосіб надіслання на його юридичну адресу ухвал суду. Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, а враховуючи, подані представником відповідача клопотання, суд вважає, що учасник справи повідомлений належним чином про її розгляд. Відтак, суд не вважає повторну неявку представника відповідача у дане судове засідання такою, що перешкоджає вирішенню спору по суті в даному судовому засіданні.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 05.05.2020 було укладено договір про закупівлю бензину, згідно якого отримав талони на бензин марки А-95 у кількості 1000 л. Відповідно до умов договору, позивач здійснив 100% після оплату за поставку товару у вигляді талонів на паливо (бензин). Однак, позивачу в мережах АЗС приймати решта талонів та постачати товар у кількості 350 л на загальну суму 7056,00 грн було відмовлено. Таким чином, відповідач поставку товару на загальну суму 7056,00 грн не здійснив, сплачену позивачем суму коштів у розмірі 7056,00 грн не повернув.
Відтак, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 7056,00 грн та судові витрати.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, позовні вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості не представив.
Обставини справи.
05 травня 2020 між Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України і Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Ойл Сервіс" було укладено договір про закупівлю бензину № 53.
Згідно з п. п. 1.1, 1.2 договору, відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити бензин марки А-95 у кількості 1000 л по ціні 20,16 грн за 1 л з ПДВ, на загальну суму 20 160,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 1.7 договору, відповідач постачає товар частинами через мережу АЗС.
Приписами п.1.8 договору встановлено, що зобов'язання відповідача вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність позивача.
Пунктом 1.9. договору визначений строк поставки товару до 31 грудня 2020 року.
Згідно з п.1.10 договору термін дії талонів: до 31.12.2020, а у випадку їх невикористання протягом 2020 року вони пролонгуються терміном достатнім для їх використання.
Відповідно до п.1.11 договору, місцем поставки визначено мережу АЗС розташовану на території України згідно додатку 1 до договору.
Згідно з п. 4.1 договору, оплата товару здійснюється позивачем у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача згідно рахунку та накладної.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що позивач здійснює 100% після оплату товару протягом 10 календарних днів.
Згідно з п. 5.3.1 договору, відповідач зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки встановлені договором.
20 травня 2020 відповідач передав позивачу талони на бензин марки А-95 у кількості 1000 л, про що була складена видаткова накладна № 130 від 20.05.2020.
На виконання своїх зобов'язань позивачем було здійснено оплату товару та згідно платіжного доручення № 480 від 22 травня 2020 було перераховано відповідачеві 20 160, 00 грн з ПДВ.
Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, здійснивши лише частково передачу у власність позивача товару у кількості 650 л із 1000 л. Починаючи з грудня 2020 в мережах АЗС згідно додатку 1 до договору приймати решту талонів від позивача та постачати решта товару відмовились з невідомих причин. Всупереч умовам договору, відповідач не передав у власність позивача товар, доступний для фактичного отримання позивачем при пред'явленні карток на АЗС у кількості 350 л на загальну суму 7056 грн.
З метою захисту порушеного права, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7056,00 грн за договором про закупівлю бензину від 05.05.2020 №53.
Оцінка суду.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається із обставин справи, між сторонами виникли правовідносини з поставки товару.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав у відповідача товар - бензин марки А-95 у скретч-картах в кількості 1000 л, вартістю 20160,00 грн, які позивачем сплачено згідно платіжного доручення № 480 від 22 травня 2020 року.
Так, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як зазначено в ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Разом з тим, ст. 13 ЦК України передбачає, що кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.
Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару у повному розмірі, суд зазначає, що фактично позивачем придбано товар - пальне на умовах передоплати, тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Талон відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 N 281/171/578/155 - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Враховуючи суть правовідносин між сторонами та специфіку придбання палива у спосіб придбання карток з метою мати можливість їх пред'явлення на АЗС для отримання палива у межах строку дії таких карток, суд зазначає, що у погоджений договором строк - 31.12.2020 року позивачу мали бути передані картки, забезпечені узгодженою кількістю палива, доступного для фактичного отримання позивачем при пред'явленні картки на АЗС. Договором між сторонами не визначалося додаткових умов чи дій від позивача для отримання палива на АЗС при пред'явленні карток. Відсутність палива на АЗС, технічні збої в системах оператора чи відсутність співпраці між відповідачем і АЗС не можуть вважатись об'єктивними обставинами неможливості виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, оплачених позивачем у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу передані відповідні талони, проте, лише частина з них виявилась придатними для їх отоварювання, що не спростовано належними і допустимими доказами.
Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Позивач стверджує, що з придбаних у відповідача 1000 літрів пального у скретч-картках фактично отримано 650 літрів на суму 13104,00 грн, у зв'язку з чим не реалізованими залишись талони на пальне в обсязі 350 літрів, вартістю 7056,00 грн. Судом перевірено відповідну обставину, та на підставі долучених позивачем копій талонів встановлено, що не реалізованими є талони з кількістю 350 літрів пального. Суд також звертає увагу, що відповідачем не подано доказів на спростування таких обставин, зазначених позивачем у позовній заяві.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Враховуючи встановлені вище обставини, що не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача суми вартості товару, який з незалежних від позивача причин не міг бути отриманий згідно з умовами договору від 05.05.2020 № 53 на запропонованих відповідачем АЗС по придбаних у відповідача талонах. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7056,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене, відшкодування витрат позивача на оплату судового збору покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду № 922/445/19 від 03.10.2019.
На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу позивач надав суду:
1. Договір надання правової допомоги №69 від 16.06.2021.
2. Акт приймання здачі послуг за договором про надання правничої допомоги №69.
3. Платіжне доручення № 520 від 18.06.2021 на суму 3000,00 грн.
4. Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 14.07.2021 №01-07/353.
Між адвокатом Савицьким І.О., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН №000021 від 08.08.2014, виданого Радою адвокатів Чернігівської області, з однієї сторони та Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії наук України , в особі директора Москаленка А.М. , що діє згідно статуту, уклали договір № 69 від 16.06.2021, пунктом 1.1. якого передбачено, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надати клієнту за винагороду наступну правничу допомогу: складення та подання позовної заяви від імені клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Сервіс» про стягнення заборгованості за договором про закупівлю бензину №53 від 05.05.2020 до Господарського суду Львівської області
Відповідно до п.3.1. договору, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду) в розмірі 3000,00 грн протягом 30 календарних днів з дня підписання акту прийому-передачі наданих послуг.
Згідно п.3.2 договору, адвокат надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг протягом 30-ти календарних днів після закінчення справи.
Зі змісту акту № 69 приймання-здачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги № 69 від 16.06.2021 вбачається, що Савицький І.О. - адвокат та Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії наук України, в особі директора Москаленка А.М. склали акт про те, що адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу у відповідності до вимог чинного законодавства згідно договору про надання правничої допомоги № 69 від 16.06.2021. Щодо наданих послуг клієнт претензій не має та зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок адвоката 3000,00 грн.
На підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 14.07.2021 №01-07/353, розрахунок за дійсним витрат, необхідних для надання правничої допомоги за договором № 69 від 16.06.2021в зв'язку із розглядом справи №914/1917/21 - 3000,00 грн, за складання та подання позовної заяви від імені позивача до ТзОВ «Транс Ойл Сервіс» про стягнення заборгованості за договором про закупівлю бензину №53 від 05.05.2020 до Господарського суду Львівської області, що включає вивчення адвокатом матеріалів, консультування та інформування позивача, складання та подання позовної заяви.
Платіжним дорученням №520 від 18.06.2021 підтверджується оплата за отримання правничої допомоги згідно акту №69 від 16.06.2021 та договору №69 від 16.06.2021.
Як вказує Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Суд зазначає, що приписи частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України є аналогічними з приписами частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України.
Заяв від відповідача у даній справі щодо неспівмірності заявлених до стягнення судових витрат та їх зменшення не надходило.
Суд, погоджується із доводами позивача в частині відшкодування витрат на правову допомогу на суму 3000,00 грн, адже витрати заявлені до стягнення відповідають критерію реальності (дійсності) та розумності їхнього розміру, є фактично сплачені позивачем, а тому подана заява підлягає задоволенню.
Згідно з п. 1 ч.4 ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,
1. Позов задоволити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС ОЙЛ СЕРВІС» (79008, м. Львів, вул. Староєврейська, будинок 7А, ідентифікаційний код 42647162) на користь Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (14027, м. Чернігів, вул. Шевченка, 97, ідентифікаційний код 00497360) 7056,00 грн основного боргу, 2270,00 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення складено 10.09. 2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Н.В. Мороз