09.09.2021 року м.Дніпро Справа № 904/2269/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2021 (суддя Мельниченко І.Ф.)
у справі №904/2269/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп", м. Нікополь, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 104 200,16 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Такт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Груп» суму втрат від інфляції у розмірі 36 588,20 грн. та 67 611,96 грн. пені нараховані за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки товару № 3626-Т від 10.12.2019.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2021 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" 29 162,64 грн. втрат від інфляції, 67 611,96 грн. пені, 2 108,23 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті задоволення позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2020 у справі №904/4894/19 шляхом зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, стягненню підлягають тільки інфляційні в розмірі 29 162,64 грн.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, положення ст. 625 Цивільного кодексу України мають загальний проте необов'язковий характер. Тобто сторони під час укладення договору можуть обмежити своє право на стягнення пені та інших штрафних санкцій відповідними умовами договору. Пунктом 8.2 Договору був обмежений період нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 30 календарними днями. Вказана додаткова штрафна санкція передбачена саме за прострочення понад 30 календарних днів у вигляді штрафу у розмірі 15% від суми заборгованості. Отже сторони керуючись правом свободи договору встановили обмеження щодо періоду нарахування пені. Таким чином вимоги позивача щодо нарахування пені за період, що перевищує 30 календарних днів, а саме за період з 11.03.2020 по 26.09.2020 у сумі 67 611,96 є незаконними. Окрім того ст. 233 ГПК України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно зі збитками. Застосування штрафних санкцій у розмірі понад 12% від суми основного зобов'язання, з урахуванням вже сплаченого штрафу в розмірі 15% порушує принцип пропорційності, відповідно прийняте судом рішення порушує основні принципи господарського судочинства. Порушення основного принципу господарського судочинства призвело до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру штрафних санкцій. Отже в даному випадку стягненню в порядку ст. 625 ГПК України підлягали лише інфляційні в розмірі 29 162,64 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №904/2269/21 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Кузнецова В.О., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2021 у справі №904/2269/21 залишено без руху та надано скаржнику строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору у сумі 1 135,00 грн.
На виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 у справі №904/2269/21 апелянтом до матеріалів справи надано клопотання з оригіналом платіжного доручення про сплату судового збору у сумі 1 135,00 грн.
Обставини, які обумовили залишення апеляційної скарги без руху усунено.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням на лікарняному члена колегії судді Кузнецова В.О., для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження, справу №904/2269/21 передано для розгляду колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Чередка А.Є., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2021 у справі №904/2269/21 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду, у зв'язку з усуненням обставин, які обумовили здійснення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/2269/21 передано колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Кузнецова В.О.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній зазначає, що в прохальній частині апеляційної скарги відсутня вимога про скасування судового рішення в частині стягнення пені в розмірі 67 611,96 грн, проте фактично апелянт заперечує проти стягнення саме вказаної суми. Останній звертає увагу суду на дотримання балансу інтересів, однак тривалий час навмисно ухиляється від виконання своїх зобов'язань, навіть після ухвалення судового рішення в частині основної суми боргу. Позивач не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі та зазначає, що пеня узгоджена умовами договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Штрафні санкції не є надмірно великими, оскільки порівняно з минулими роками такий розмір є неймовірно низьким.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, з метою дотримання передбачених законодавством строків розгляду справи та у зв'язку з відпусткою судді Коваль Л.А., справу №904/2269/21 передано колегії у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Чередко А.Є., Кузнецова В.О.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом 10.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Такт" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" (Покупець) було укладено Договір поставки товару №3626-Т (далі -Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався передавати у власність покупця металопрокат в асортименті (далі товар), а Покупець зобов'язався своєчасно приймати цей товар та сплачувати його вартість на умовах визначених цим Договором.
Найменування, асортимент, номенклатура в межах асортименту, вага (кількість) товару, що підлягає постачанню, ціна за одиницю товару, коди ТНЗЕД, тощо узгоджуються (зазначаються) сторонами в специфікаціях до цього Договору (п.1.2. Договору).
Згідно п.3.1 Договору Покупець зобов'язується оплатити вартість товару за ціною вказаною в специфікації з обов'язковим посиланням в платіжному дорученні: на дату, номер договору; дату, номер рахунку-фактури (в разі отримання), а в інших випадках - за ціною зазначеною у видатковій накладній з посиланням крім договору на видаткову накладну.
Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника із застосуванням платіжних доручень на умовах зазначених в специфікації. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника (п.3.3. Договору).
У разі здійснення Покупцем одного платежу за декількома специфікаціями, рахунками-фактури (видатковими накладними) в платіжному дорученні має бути зазначена сума платежу щодо кожного з них окремо. У разі відсутності інформації про це та недостатності коштів для погашення заборгованості у розмірі 100% вартості поставленого товару, Покупець дає свою згоду Постачальнику зарахувати отримані ним кошти в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною по якій борг утворився раніше, а в разі виникнення боргу за ними одночасно (видаткові накладні від однієї дати) - Покупець дає свою згоду Постачальнику зарахувати отримані ним кошти в рахунок погашення того боргу який є найменшим за сумою, якщо до 5-го числа наступного місяця інше не буде зазначено Покупцем в листі про уточнення (зміну) призначення платежу (п.3.6. Договору).
Строк поставки товару узгоджується сторонами у специфікації (п.4.3. Договору).
Відповідно до п.8.2. Договору у разі прострочення Покупцем граничного строку (терміну) оплати товару встановленого цим Договором:
- Покупець сплачує Постачальнику неустойку, розмір якої дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, яка діяла в період прострочення, від своєчасно неоплаченої суми, за кожний день прострочення;
- по закінченні перших 30 календарних днів, після дня настання граничного строку (терміну) оплати, Покупець протягом наступного банківського дня зобов'язується виплатити постачальнику штраф у розмірі 15 відсотків від суми заборгованості.
На виконання умов Договору, Позивач поставив, а Відповідач прийняв, узгоджений в специфікаціях товар на загальну суму 948 663,13 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними: №РН-000904 від 06.02.2020 на суму 33 436,45 грн. з ПДВ, №РН-000905 від 06.02.2020 на суму 210 019,54 грн., №РН-000906 від 06.02.2020 на суму 29 008,00 грн. з ПДВ, №РН-000907 від 06.02.2020 на суму 208 221,08 грн. з ПДВ, №РН-000908 від 06.02.2020 на суму 165 969,30 грн. з ПДВ, №РН-000914 від 06.02.2020 на суму 2 759,32 грн. з ПДВ, №РН-000911 від 06.02.2020 на суму 164 050,01 грн. з ПДВ, №РН-000909 від 06.02.2020 на суму 106 165,00 грн. з ПДВ, №РН-001439 від 25.02.2020 на суму 29 034,42 грн. з ПДВ, підписаними уповноваженими особами сторін.
Відповідачем частково оплачено суму вартості товару у розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №287 від 29.05.2020. Сума залишку заборгованості склала 848 663,12 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2020 у справі №904/3549/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНСЕРВІС ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАКТ" 848 663,12 грн. основного боргу, 142 299,47 грн. штрафу, 14 864,44 грн. - судового збору.
Вказаним рішенням було встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки товару №3626-Т від 10.12.2019 та визнано обґрунтованою вимогу про стягнення основного боргу в розмірі 848 663,12 грн. Окрім того господарський суд встановивши, що прострочення оплати товару тривало понад 30 днів, визнав правомірними нарахування Відповідачеві 15 відсотків штрафу від суми заборгованості, окремо за кожною накладною.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Станом на час розгляду даної справи відповідачем сплачено суму боргу та штраф, стягнуті за вищезазначеним рішенням суду, про що в матеріали справи надано платіжні доручення №2284 від 09.12.2020, №2450 від 21.12.2020, №2575 від 15.01.2021.
Позивачем, з урахуванням того, що строк оплати за видатковими накладними від 06.02.2020 настав 10.03.2020, за видатковою накладною від 25.02.2020 - 26.03.2020, за період прострочення виконання зобов'язання нарахував відповідачу пеню за загальний період з 11.03.2020 по 26.09.2020 у розмірі 67 611,96 грн. та суму втрат від інфляції з березня 2020 року по листопад 2020 року у розмірі 36 588,20 грн.
Господарський суд, за результатом перевірки, здійсненого позивачем розрахунку пені, порушень не встановив та визнав обґрунтованою вимогу про стягнення суми пені за загальний період 11.03.2020 по 26.09.2020 у розмірі 67 611,96 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення суми пені з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару за договором.
Окрім того рішенням господарського суду від 21.10.2020 у справі №904/3549/20 було встановлено факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманої продукції.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 справу № 905/600/18 зазначила про те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати основного боргу була погашена в межах виконавчого провадження у січні 2021 року, у позивача
Виникло право на нарахування суми штрафних санкцій, передбачених умовами договору.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 67 611,96 грн. за загальний період прострочення по всім накладним, з урахуванням строків оплати за кожною накладною з 11.03.2020 по 26.09.2020.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання.
В пункті 8.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення Покупцем граничного строку (терміну) оплати товару встановленого цим Договором:
- Покупець сплачує Постачальнику неустойку, розмір якої дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, яка діяла в період прострочення, від своєчасно неоплаченої суми, за кожний день прострочення;
- по закінченні перших 30 календарних днів, після дня настання граничного строку (терміну) оплати, Покупець протягом наступного банківського дня зобов'язується виплатити постачальнику штраф у розмірі 15 відсотків від суми заборгованості.
Враховуючи, що умовами договору сторони передбачили нарахування неустойки у вигляді пені, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми, колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду про задоволення даної вимоги.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом після перевірки розрахунку позивача суми втрат від інфляції, встановлено, що до стягнення підлягає інфляція грошових коштів за спірні періоди прострочення в сумі 29 162,64 грн.
Оскільки рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2021 в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми втрат від інфляції не оскаржується, апеляційний господарський суд не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги що нарахування пені за період з 11.03.2020 по 26.09.2020 у розмірі 67 611,96 грн. є незаконним, оскільки сторони керуючись правом свободи договору встановили обмеження щодо періоду нарахування пені в договорі колегія зазначає наступне.
В пункті 8.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення Покупцем граничного строку (терміну) оплати товару встановленого цим Договором:
- Покупець сплачує Постачальнику неустойку, розмір якої дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, яка діяла в період прострочення, від своєчасно неоплаченої суми, за кожний день прострочення;
- по закінченні перших 30 календарних днів, після дня настання граничного строку (терміну) оплати, Покупець протягом наступного банківського дня зобов'язується виплатити постачальнику штраф у розмірі 15 відсотків від суми заборгованості.
Зі змісту даного пункту договору вбачається, що передбачена різна відповідальність за порушення зобов'язання, оскільки застосування пені і штрафу встановлені за різні порушення, а саме: пеня застосовується у випадку порушення термінів оплати поставленого товару, а штраф при простроченні оплати поставленого товару на строк понад 30 днів.
Вказані штрафні санкції мають і різну базу для нарахування, зокрема пеня нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а штраф у розмірі 15% відсотків від суми заборгованості у разі прострочення більше ніж на 30 днів.
При цьому колегія зазначає, що одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
В постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 р. у справі № 917/194/18, від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 зазначалося, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даний шестимісячний строк визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).
Нараховуючи суму пені позивач не вийшов за межі встановленого вказаною нормою строку.
При цьому колегія звертає увагу, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо поставки товару, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови договору, підписавши його, у зв'язку з чим погодили можливість стягнення і пені, і штрафу, вказавши тим самим про різні види відповідальності, передбачені умовами договору.
Отже посилання апелянта, що положення п. 8.2 Договору обмежують період нарахування суми пені є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги, що суд мав можливість та правові підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, але не скористався такою можливістю колегія зазначає, що приймаючи таке рішення суд повинен з'ясувати наявність перевищення розміру неустойки перед розміром збитків та оцінити чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін. Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, у сукупності з'ясованих судом обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Верховним Судом неодноразово зазначалося, зокрема, в постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Відповідач, стверджуючи в апеляційній скарзі про безпідставне незастосування місцевим господарським судом норм статті 233 Господарського кодексу України , не звертався до суду з відповідним клопотанням про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій та не надав жодних доказів щодо свого майнового стану, які були б підставою для зменшення стягуваної суми пені, а також доказів винятковості обставини невиконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2021 у справі №904/2269/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2021 у справі №904/2269/21 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінсервіс Груп"
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя В.О.Кузнецов