Справа № 676/6985/19
Провадження № 22-ц/4820/1103/21
07 вересня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Вдовичинського А.В. від 27 квітня 2021 року.
Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У жовтні 2019 року заступник керівника Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до відповідача і просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищували нормативні, в сумі 66890,25 гривень, що еквівалентно сумі 2246,45 євро відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 03.05.2019 року.
В обґрунтування позову вказував, що посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області 03.05.2019 року о 13.16 год. на автодорозі А/Д Н-03 197 км на підставі направлення № 003878 від 26.04.2019 року проведено перевірку транспортного засобу марки DAF 95 XF 430 державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіпа марки ROFA HKS-A-18-25 державний номерний знак НОМЕР_2 , які згідно довідки ТСЦ МВС № 6843 в Хмельницькій області регіонального сервісного центру Хмельницькій області МВС України № 31/22/3-1378 від 26.09.2019 року належать на праві власності ОСОБА_3 .
За результатами перевірки 03.05.2018 року складено акт № 032027 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксоване порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», - надання послуг із перевезення вантажу (курячий послід) без дозволу на перевезення вантажу автомобільними дорогами України із перевищенням вагових обмежень маршрутом - Хмельницька область, с. Нігин - с. Кочанівка.
При нормативно допустимому навантаженні транспортного засобу у 40 тон, транспортний засіб здійснив навантаження у 51,700 тон, що підтверджується довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 037644 від 03.05.2019 року.
До зазначеного акту проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 032027 від 03.05.2019 року, згідно якого ОСОБА_1 нараховано до сплати 2246,45 Євро, з врахуванням офіційного курсу НБУ на день проведення розрахунку - 66890,25 грн.
Визначена сума платежу відповідно до зазначеного розрахунку ОСОБА_1 добровільно не сплачена. Як встановлено, ОСОБА_1 вчинене порушення та розрахунок плати за проїзд від 03.05.2019 року не оскаржувала.
З цих підстав прокурор просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищували нормативні, в сумі 66890,25 гривень.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури просить скасувати рішення суду як незаконне та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. На думку апелянта, судом пешої інстанції не враховано, що в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зазначено перевізником ОСОБА_1 , підтвердженням статусу перевізника є довідка ТСЦ МВС № 6843 в Хмельницькій області МВС України № 31/22/3-1387 від 26.09.2019 року.
Не враховано, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» плата за проїзд великоваговим транспортним засобом має стягуватися саме з відповідача як перевізника та власника транспортного засобу, що підтверджується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 12.02.2020 року у справі № 926/16/19.
Хибним вважає висновок суду щодо відсутності в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки неправомірна діяльність відповідача щодо здійснення перевезень без необхідних документів, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої державі спричинено збитки у вигляді руйнування доріг загального користування.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що на підставі направлення № 003878 від 26.04.2019 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області 03.05.2019 року о 13.16 год. на автодорозі А/Д Н-03 197 км. проведено перевірку транспортного засобу марки DAF 95 XF 430 державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіпа марки ROFA HKS-A-18-25 державний номерний знак НОМЕР_2 , де встановлено, що транспортний засіб та напівпричіп належать на праві власності відповідачу ОСОБА_1 .
За результатами перевірки 03.05.2018 складено акт № 032027 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксоване порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», - надання послуг із перевезення вантажу (курячий послід) без дозволу на перевезення вантажу автомобільними дорогами України із перевищенням вагових обмежень маршрутом - Хмельницька область, с. Нігин - с. Кочанівка.
Згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 122549 під час перевірки встановлено, що водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажів за власними потребами, накладна № 339 від 03.05.2019 року з с.Нігин в с. Коганівка.
Згідно з довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 037644 від 03.05.2019 року при нормативно допустимому навантаженні транспортного засобу у 40 тон, транспортний засіб фактично здійснив навантаження у 51,700 тон.
На підставі вказаних документів складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 032027 від 03.05.2019 року, яким платнику ОСОБА_1 нараховано до сплати 2246,45 Євро, з врахуванням офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 66890, 25 грн.
Листом від 10.05.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про необхідність сплатити кошти як плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом із зазначенням реквізитів для перерахунку коштів.
Згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки DAF 95 XF 430 державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіпа марки ROFA HKS-A-18-25 державний номерний знак НОМЕР_2 .
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, позивач не довів достатніми та допустимими доказами, що ОСОБА_1 , яка є власником транспортного засобу, була перевізником при перевезенні вантажу автомобільними дорогами України цим транспортним засобом із перевищенням вагових обмежень, а отже, саме вона має вносити плату за проїзд.
Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини 12 статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (ч.ч.1, 4 ст. 48 Закону № 2344-III).
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком № 879, пунктом 3 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку (пункти 26, 27 Порядку № 879).
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.
Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що перевізником є особа, яка здійснює автомобільні перевезення (на комерційній основі чи за власний кошт).
Суд першої інстанції правильно встановив, що 03.05.2019 року керування автомобілем DAF 95 XF 430 державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом ROFA HKS-A-18-25 державний номерний знак НОМЕР_2 здійснював водій ОСОБА_2 . На час перевірки водій ОСОБА_2 мав реєстраційні документи на вказані транспортні засоби.
Згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 122549 під час перевірки встановлено, що водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажів за власними потребами.
На підставі пункту 2.2. Правил дорожнього руху України суд першої інстанції правильно констатував, що наявність у водія реєстраційних документів на вказані транспортні засоби свідчить про передачу їх власником ОСОБА_1 у користування ОСОБА_2 , а отже, на законних підставах користувався автомобілем.
Матеріали справи не містять жодних даних про те, що ОСОБА_2 перебував у трудових чи інших правовідносинах зі ОСОБА_1 або приватним підприємством «Салтава плюс» (основний вид діяльності - вантажні перевезення), засновником та директором якого є ОСОБА_1 .
При цьому суд обґрунтовано відхилив як суперечливі, недостовірні та недопустимі докази копії договору оренди транспортного засобу № 0205 від 02.05.2019 року та договору позички транспортного засобу № 02/05-1 від 02.05.2019 року, представлені стороною відповідача.
Водночас, попри суперечливий зміст накладної № 339 від 03.05.2019 року філії птахофабрики «Авіс» ПАТ «Агрохолдинг», за якою здійснено відвантаження курячого посліду на автомобіль DAF 95 НОМЕР_1 , водій ОСОБА_4 , прокурор не обґрунтував та не надав жодних доказів, на яких правових підставах вказаному підприємству надавалися послуги з перевезень автомобілем ОСОБА_1 , чи перебували вони (чи підприємство останньої) у певних договірних чи інших правовідносинах.
Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ч.ч.5-7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З врахуванням наведеного, у справі відсутні достатні та допустимі докази, що саме ОСОБА_1 надавала послуги з перевезень вантажу чи здійснювала перевезення вантажу (на комерційній основі чи за власний кошт) 03.05.2019 року транспортним засобом із перевищенням вагових обмежень.
За змістом поняття «автомобільний перевізник», визначеного ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні № 363 одна лише наявність права власності на автомобіль у відповідачки не є достатнім для твердження, що остання є перевізником щодо цього вантажного перевезення.
У зв'язку з цим правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Безпідставним є посилання апелянта на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 12.02.2020 року у справі № 926/16/19, оскільки в цій справі судами встановлено інші обставини - водій перебував у трудових відносинах з підприємством-власником транспортного засобу, а отже, саме це підприємство є перевізником.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 07 вересня 2021 року.
Судді Л.М. Грох
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко