08 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/386/21 пров. № А/857/11858/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 300/386/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
суддя в 1-й інстанції -Главач І.А.,
час ухвалення рішення - 30.04.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 08.02.2021 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому, з урахуванням заяви від 22.02.2021 про уточнення предмету та підстав позову, просив:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області під час видання розпорядження у формі протоколу від 06.10.2020 про призначення пенсії за віком щодо обчислення розміру пенсії громадянину ОСОБА_1 не за довідками про доходи отримані ним як фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності за 60 календарних місяців - за період з 01.01.1993 по 31.03.1998 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити обчислення (перерахунок) пенсії громадянину ОСОБА_1 за довідками про доходи отримані ним як фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності за 60 календарних місяців за період з 01.01.1993 по 31.03.1998 з 07.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 23.11.2020 №136 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову громадянину ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
22.02.2021 року ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив :
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області під час видання розпорядження у формі рішення про призначення пенсії №092250002152 від 07.10.2020 про призначення пенсії за віком щодо обчислення розміру пенсії громадянину ОСОБА_1 не за довідками про доходи для обчислення пенсій від 29.12.2016 про доходи отримані ним як фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності за 60 календарних місяців - за період з 01.01.1993 по 31.12.1994 та з 01.01.1996 по 31.12.1998 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за довідками про доходи для обчислення пенсій від 29.12.2016 отримані ним як фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності за 60 календарних місяців за період з 01.01.1993 по 31.12.1994 та з 01.01.1996 по 31.12.1998 , з 07.07.2020, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату пенсії, обчисленої за довідками про доходи для обчислення пенсій від 29.12.2016 за періоди з 01.01.1993 по 31.12.1994, з 01.01.1996 по 31.12.1998, з 07.07.2020;
- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092250002152 від 17.02.2021 про призначення підвищення розміру пенсії на 20% ОСОБА_1 як жителю гірського району з 01.02.2021 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок призначення підвищення розміру пенсії, обчисленої за довідками про доходи для обчислення пенсій від 29 грудня 2016 року за періоди з 01.01.1993 по 31.12.1994, з 01.01.1996 по 31.12.1998, на 20% ОСОБА_1 як жителю гірського району з 07.07.2020; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату підвищення розміру пенсії на 20%, обчисленої за довідками про доходи для обчислення пенсій від 29.12.2016 за періоди з 01.01.1993 по 31.12.1994, з 01.01.1996 по 31.12.1998, з 07.07.2020;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 23.11.2020 №136 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову громадянину ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року прийняти до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення предмету та підстав позову від 22.02.2021 в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
22 березня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог, яка ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 березня 2021 року повернена заявнику.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при призначенні з 07.07.2020 йому пенсії за віком безпідставно не врахував доходи від здійснення підприємницької діяльності згідно довідок про доходи для обчислення пенсій від 29 грудня 2016 року за періоди з 01.01.1993 по 31.12.1994, з 01.01.1996 по 31.12.1998, з підстав невідповідності форми таких довідок встановленому зразку. Також вважає, що відповідачем протиправно рішенням від 23.11.2020 №136 не враховано такі довідки і за результатами розгляду заяви позивача від 16.10.2020 про перерахунок пенсії на підставі даних довідок. Окрім цього, позивач вказує на те, що відповідачем безпідставно не враховано при розгляді його заяви від 30.09.2020 про призначення пенсії за віком посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту серії А №410893 від 01.03.2012 та не надано відповідні пільги з 07.07.2020, натомість зобов'язано його повторно подати відповідне посвідчення, в результаті чого підвищення розміру пенсії на 20% за проживання гірському населеному пункті призначено лише згідно рішення №092250002152 від 17.02.2021. Вважаючи порушеним своє право на пенсійне забезпечення в належному розмірі, звернувся з даним позовом до суду.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 300/386/21 позовні вимоги задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що надані позивачем довідки від 29.12.2016 за період здійснення підприємницької діяльності з січня 1993 по грудень 1994 та з січня 1996 по грудень 1998 не враховані, оскільки не відповідають вимогам Порядку №22-1.
Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 300/386/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що підставою звернення з даним позов було неврахування відповідачем саме доходу позивача від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.1993 по 31.12.1994 та з 01.01.1996 по 31.12.1998 згідно довідок про доходи для обчислення пенсії від 29.12.2016, а не бездіяльність щодо не зарахування до страхового стажу періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Таким чином, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов висновку вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області під час прийняття рішення про призначення з 07.07.2020 ОСОБА_1 пенсії №092250002152 від 07.10.2020 щодо неврахування при визначенні розміру пенсії доходів від здійснення підприємницької діяльності за 60 календарних місяців за період з 01.01.1993 по 31.12.1994 та з 01.01.1996 по 31.12.1998 згідно довідок про доходи для обчислення пенсії від 29.12.2016.
А тому, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід зобов'язати здійснити з 07.07.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням доходів від здійснення підприємницької діяльності за 60 календарних місяців за період з 01.01.1993 по 31.12.1994 та з 01.01.1996 по 31.12.1998 згідно довідок про доходи для обчислення пенсії від 29.12.2016.
Оскільки, судом першої інстанції встановлено протиправну бездіяльність відповідача щодо неврахування під час визначення розміру пенсії позивача доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.1993 по 31.12.1994 та з 01.01.1996 по 31.12.1998 згідно довідок про доходи для обчислення пенсії від 29.12.2016, яка мала місце при розгляді питання про призначення ОСОБА_1 з 07.07.2020 пенсії за віком, підлягає визнанню протиправним та скасуванню також і рішення від 23.11.2020 №136 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Окрім цього, оскільки відповідачем під час розгляду заяви позивача від 30.09.2020 про призначення пенсії допущено протиправну бездіяльність щодо не призначення ОСОБА_1 з 07.07.2020 надбавки до пенсії в розмірі 20 % як жителю гірського району, також підлягає задоволенню і позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 07.07.2020 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням надбавки до пенсії в розмірі 20% за проживання в гірській місцевості.
При цьому, оскільки судом першої інстанції зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області врахувати надбавку до пенсії позивача в розмірі 20 % як жителю гірського району з 07.07.2020, також підлягає і визнанню протиправним та скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092250002152 від 17.02.2021 про призначення підвищення розміру пенсії на 20% ОСОБА_1 як жителю гірського району з 01.02.2021.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.09.2020 звернувся через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (номер звернення - 4023) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про призначення пенсії за віком. Відповідно до знімків екрану (скриншотів) з підсистеми електронного звернення, разом із заявою від 30.09.2020 було долучено наступні файли: “паспорт”, “податковий номер”, “трудова книжка”, “довідка 93 940001 (Довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000)”, “довідка 96 980001 (Довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000)”, “заява про призначення/перерахунок пенсії”, “диплом”, “довідка з ДПІ про облік як суб'єкт підприємницької діяльності”, “довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення”, “військовий квиток”, “довідка РЗАТТ0001 (Довідка про прийняття на роботу (навчання)”, “ 4023 (Документ про надання статусу особи, яка проживає, працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського)”, “ 1006349115 (документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки…)”, “Яблонський Івано-Франківськ 24.09.2020 (документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу…)”, розрахунок пф (документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу…)”, “свідоцтво НОМЕР_1 (документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу…)” (а.с. 61).
06.10.2020 на електронну адресу ОСОБА_1 надійшло повідомлення з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 про призначення йому пенсії з 07.07.2020 (а.с. 14).
15.10.2020 позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з проханням надати роз'яснення про причини невиконання вимог частини першої статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо обчислення розміру пенсії за бажанням пенсіонера на підставі поданої довідки про доходи за 60 календарних місяців за період з 01.01.1993 по 31.12.1998 (а.с. 15-16).
Листом від 22.10.2020 №3322-3328/Я-03/8-0900/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило позивача, що пенсію йому призначено з 07.07.2020 в розмірі 1712,00 грн. з врахуванням: середньомісячного заробітку - 2698,09 грн. (заробітна плата взята за період з 01.07.2001 по 31.12.2008, коефіцієнт заробітної плати - 0,34755) та коефіцієнт стажу - 0,29083. Також зазначено, що подані заявником довідки про доходи не відповідають вимогам, передбаченим Порядком №22-1 та роз'яснено, що після надходження довідки про заробітну плату затвердженого зразка та проведення перевірки відповідності вказаних у ній даних первинними документами, розмір пенсії буде переглянуто з врахуванням перевірених сум заробітної плати (а.с. 17-18).
16.10.2020 ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заяво про перерахунок пенсії за віком на підставі довідок про доходи, отримані від підприємницької діяльності протягом 60 місяців за період з 01.01.1993 по 31.12.1998 (а.с. 20-22).
За результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії від 16.10.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії за віком від 23.11.2020 №136 (а.с. 27-28). Відповідно до змісту даного рішення від 23.11.2020 №136, довідки про заробітну плату від 29.12.2016 за період здійснення підприємницької діяльності з січня 1993 року по грудень 1994 року та з січня 1996 року по грудень 1998 року не відповідають вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, тому підстав для обчислення розміру пенсії з урахуванням даних довідок про заробітну плату, на переконання відповідача, немає.
Також листом від 15.02.2021 за №718-804/Я-02/8-0900/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило ОСОБА_1 про проведення перерахунку його пенсії з 01.02.2021, в результаті якого на підставі заяви позивача від 10.02.2021 щодо зміни особистих даних, серед іншого, надано підвищення за проживання в гірському населеному пункті (а.с. 58-59).
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахуванням, при призначенні йому з 07.07.2020 пенсії за віком, доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.1993 по 31.12.1994 та з 01.01.1996 по 31.12.1998 згідно довідок про доходи для обчислення пенсії від 29.12.2016, а також щодо не призначення з 07.07.2020 надбавки до пенсії в розмірі 20 % як жителю гірського району, звернувся з даним позовом до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII.
Згідно із пунктом "б" статті 3 вказаного Закону, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;.
Разом з цим, статтею 56 вказаного Закону до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Згідно із абзацом 32 частини 1 статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, обчислення страхового стажу за період роботи з 14.11.1997 по 01.01.2004 здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення", а з 01.01.2004 по 31.12.2007 - згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Разом з цим, визначальною умовою виникнення права на призначення пенсії як до 01.01.2004, так і після, є сплата підприємством, організацією, де працювала особа страхових внесків до Пенсійного фонду.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 у редакції постанови правління від 07 липня 2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що за бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Так, відповідно до пункту 2.1 вказаного Порядку, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Статтею 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” регламентовано порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Так, відповідно до змісту даної норми (у редакції, чинній на момент звернення позивача 30.09.2020 із заявою про призначення пенсії), для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Таким чином, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено визначення розміру пенсії з врахуванням заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при зверненні 30.09.2020 до відповідача із заявою про призначення пенсії було подано довідки про заробітну плату від 29.12.2016 за період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1993 по 31.12.1994 та з 01.01.1996 по 31.12.1998, однак визначена у даних довідках заробітна плата не врахована під час визначення розміру пенсії позивача, оскільки такі довідки, на переконання відповідача, не відповідають вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1.
Судом встановлено, що дані довідки містять інформацію про розмір щомісячних доходів ОСОБА_1 за період з 01.01.1993 по 31.12.1994 та з 01.01.1996 по 31.12.1998. У даних довідках зазначена інформація про те, що на всі виплати нараховано страхові внески, а також про те, що вони видані на підставі первинних документів - декларацій про доходи, оригінали яких знаходяться за адресою: ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДПС у м. Києві 02094, м. Київ, б-р Верховної ради, 24б. Також у даних довідках міститься згода на проведення перевірки первинних документів (а.с. 11-12).
Окрім цього, відповідно до довідки про сплату страхового збору до Пенсійного фонду України, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві №2600-0502-9/135441 від 24.09.2020, ОСОБА_1 , серед іншого, з 01.01.1993 по 31.12.1994 перебував на загальній системі оподаткування та сплачував страховий збір та з 01.01.1996 по 15.07.1999 перебував на загальній системі оподаткування та сплачував страховий збір (а.с. 19).
Таким чином, на суми доходів, визначених у довідках про заробітну плату від 29.12.2016 за період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1993 по 31.12.1994 та з 01.01.1996 по 31.12.1998 нараховано та сплачено страховий збір, а також такі довідки містять усі реквізити та всю необхідну інформацію, передбачену додатком 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1.
Однак суми доходів, визначених у даних довідках про заробітну плату від 29.12.2016 за період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1993 по 31.12.1994 та з 01.01.1996 по 31.12.1998 безпідставно не враховані відповідачем при розгляді питання, у зв'язку з невідповідністю даних довідок вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1. При цьому, яким саме вимогам не відповідають дані довідки відповідачем не зазначено ні у листі від 22.10.2020 №3322-3328/Я-03/8-0900/20, ні у рішенні про відмову в перерахунку пенсії за віком від 23.11.2020 №136, ні у поданій апеляційній скарзі.
В свою чергу апеляційний суд звертає увагу, що однією із загальних вимог, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Таким чином, дії відповідача щодо неврахування під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 30.09.2020 доходів позивача згідно довідок про заробітну плату від 29.12.2016 за період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1993 по 31.12.1994 та з 01.01.1996 по 31.12.1998 є необґрунтованими та такими, що порушують право позивача на пенсійне забезпечення в належному розмірі, а отже є протиправними.
Що стосується вимог позивача про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092250002152 від 17.02.2021 про призначення позивачу надбавки за проживання в гірській місцевості з 01.02.2021 та зобов'язання призначити таку надбавку з 07.07.2020, то апеляційний суд зазначає наступне.
Гарантії соціального захисту громадян, що проживають, працюють або навчаються в гірських населених пунктах, визначає Закон України “Про статус гірських населених пунктів”.
Так, стаття 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів” встановлює пільги громадянам, яким надано статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів” розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків. Фінансування збільшення розміру пенсій, передбачене цією частиною, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
ОСОБА_1 має статус особи, що проживає на території населеного пункту, якому надано статус гірського, а тому має право на пільги, визначені частиною 2 статті 6 Закону України “Про статус гірських населених пунктів”, а саме на надбавку до пенсії в розмірі 20 % від загального розміру всіх державних пенсій.
При цьому, як встановлено судом вище, позивачем 30.09.2020 при зверненні через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (номер звернення - 4023) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про призначення пенсії за віком було, серед іншого, долучено файл “ 4023 (Документ про надання статусу особи, яка проживає, працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського)” (а.с. 61), однак даний документ відповідачем безпідставно не врахований при розгляді заяви від 30.09.2020 та не надано відповідні пільги з 07.07.2020, натомість підвищення розміру пенсії на 20% за проживання гірському населеному пункті призначено лише згідно рішення №092250002152 від 17.02.2021.
Доводи апелянта щодо подання позивачем посвідчення за проживання в гірському населеному пункті лише 10.02.2021 при зверненні із заявою щодо зміни особистих даних, спростовуються знімком екрану (скріншоту) з підсистеми електронного звернення, відповідно якого ОСОБА_1 разом із заявою від 30.09.2020 було долучено і документ про надання статусу особи, яка проживає, працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського (файл “ 4023 (Документ про надання статусу особи, яка проживає, працює на території населеного пункту, якому надано статус гірського)”).
Таким чином, пенсійним органом допущено протиправну бездіяльність щодо не призначення ОСОБА_1 з 07.07.2002 надбавки до пенсії в розмірі 20% за проживання в гірській місцевості.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року у справі № 300/386/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Н. М. Судова-Хомюк
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 08.09.2021 року