01 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/2484/18 пров. № А/857/12226/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Довгополова О.М.,
Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на окрему ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (прийняту у м. Луцьку суддею Ксензюком А.Я.; дата складення окремої ухвали в повному обсязі не вказана) в адміністративній справі № 140/2484/18 за позовом ОСОБА_1 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо призначення і виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84 відсотки від заробітної плати працюючого судді.
Зобов'язано Ковельське об'єднане управління Пенсійного фонду України (далі - Ковельське ОУПФУ) зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на від-ставку, стаж роботи на посадах старшого помічника прокурора Любомльського району, старшого помічника Любомльського міжрайонного прокурора, заступника Любомльського міжрайонного прокурора Волинської області з 07 липня 1987 року по 05 серпня 1996 року, що становить 09 років 00 місяців 26 днів.
Зобов'язано Ковельське ОУПФУ зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді, що дає право на відставку, період строкової служби в армії з 05 травня 1978 року по 05 травня 1980 року, що становить 02 роки 00 місяців 00 днів.
Зобов'язано Ковельське ОУПФУ здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 25 жовтня 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
13 травня 2021 року, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), ОСОБА_1 подав до Волинського окружного адміністративного суду заяву про визнання дій протиправними та просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про відмову виконати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2019 у цій справі в частині зарахування йому, як судді у відставці, до стажу роботи судді стаж роботи на посадах старшого помічника прокурора Любомльського району, старшого помічника Любомльського міжрайонного прокурора, заступника Любомльського міжрайонного прокурора Волинської області з 07 липня 1987 року по 05 серпня 1996 року, що становить 09 років 00 місяців 26 днів, а також період строкової служби в армії з 05 травня 1978 року по 05 травня 1980 року, що становить 02 роки 00 місяців 00 днів.
Заяву обґрунтовував тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2019 у цій справі зобов'язано Ковельське ОУПФУ зарахувати йому до стажу роботи судді, що дає право на відставку, стаж роботи на посадах старшого помічника прокурора Любомльського району, старшого помічника Любомльського міжрайонного прокурора, заступника Любомльського міжрайонного прокурора Волинської області з 07 липня 1987 року по 05 серпня 1996 року, що становить 09 років 00 місяців 26 днів, а також період строкової служби в армії з 05 травня 1978 року по 05 травня 1980 року, що становить 02 роки 00 місяців 00 днів.
Відповідачем це рішення було визнане і виконувалось в добровільному порядку.
Однак, при проведенні відповідачем перерахунку його грошового утримання судді у відставці відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року відповідач відмовився виконувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року в частині зобов'язання зарахувати йому до стажу роботи судді, що дає право на відставку, стаж роботи на посадах старшого помічника прокурора Любомльського району, старшого помічника Любомльського міжрайонного прокурора, заступника Любомльського міжрайонного прокурора Волинської області з 07 липня 1987 року по 05 серпня 1996 року, що становить 09 років 00 місяців 26 днів, та періоду строкової служби в армії з 05 травня 1978 року по 05 травня 1980 року, що становить 02 роки 00 місяців 00 днів, і що видно зокрема із відзиву від 27.04.2021 на його позов до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання дій протиправними.
Окремою ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду в адміністративній справі за його позовом ОСОБА_1 до Ковельського ОУПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо неповного виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2019 в адміністративній справі № 140/2484/19 за позовом ОСОБА_1 до Ковельського ОУПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме: в частині не зарахування судді у відставці до стажу роботи судді стажу роботи на посадах старшого помічника прокурора Любомльського району, старшого помічника Любомльського міжрайонного прокурора, заступника Любомльського міжрайонного прокурора Волинської області з 07 липня 1987 року по 05 серпня 1996 року, що становить 09 років 00 місяців 26 днів, а також періоду строкової служби в армії з 05 травня 1978 року по 05 травня 1980 року, що становить 02 роки 00 місяців 00 днів.
Зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - невиконанню у повному обсязі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року у справі № 140/2484/19 за позовом ОСОБА_1 до Ковельського ОУПФУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Встановлено ГУ ПФУ у Волинській області строк для надання Волинському окружному адміністративному суду відповіді щодо вжитих заходів за цією ухвалою - один місяць з дня набрання ухвалою законної сили.
Не погоджуючись із вказаною окремою ухвалою, її оскаржило ГУ ПФУ у Волинській області, яке вважає, що окрема ухвала прийнята за неповного з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просило скасувати окрему ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог заяви.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено права відповідача на подання відзиву (пояснень) та доказів на заяву ОСОБА_1 щодо невиконання судового рішення в адміністративній справі № 140/2484/18. Також вказує, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року в адміністративній справі № 140/2484/19 пенсійний орган 13 лютого 2019 р. провів перерахунок довічного грошового утримання заявнику у розмірі 90 % грошового утримання судді.
Надалі, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 у справі № 140/12431/20 визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 12.03.2020 № 033050001290 про відмову в проведенні перерахунку грошового утримання судді у відставці та зобов'язано здійснити такий перерахунок і виплату з 19.02.2020 згідно довідки ТУ ДСА України у Волинській області від 24.02.2020 № 287 з урахуванням фактично виплачених сум.
На виконання цього рішення ГУ ПФУ у Волинській області провело перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки ТУ ДСА України у Волинській області від 24.02.2020 № 287, з урахуванням фактично виплачених сум, відповідно до частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як зазначено у вказаному рішенні.
У зв'язку з цим, розмір довічного грошового утримання судді у відставці в результаті перерахунку з 19.02.2020 становить 54 % заробітку. Вказане не призводить до порушення статті 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, на який має право заявник згідно з нормами Закону № 1402-VІП, не є меншим ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону від 07.07.2010 № 2453-VІ.
При цьому, застосування норм статті 137 Закону № 1402 «Про судоустрій і статус суддів» при перерахунку зазначеного збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не передбачено, а право встановлювати законодавчі обмеження щодо виплати пенсії узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 03 червня 2014 року у справі "Великода проти України" (заява № 43331/12). Суд у цій справі констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, було внесено зміни, відповідно, судове рішення не може бути гарантією проти законодавчих змін у майбутньому.
Позаяк на час виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 у справі 140/12431/20 діяли норми частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якими визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2019 № 140/2484/18 є не можливим.
Крім того ОСОБА_1 подано позов до Волинського окружного адміністративного суду (справа № 140/1131/21) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління № 033050001290 від 25.11.2020 про перерахунок та виплату грошового утримання судді у відставці в розмірі 54 % грошового утримання працюючого судді та зобов'язання повторно розглянути заяву від 03.03.2020 про проведення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також визнання рішення ГУ ПФУ у Волинській області про відмову в зарахуванні йому до стажу роботи на посаді судді і виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання у вищому навчальному юридичному закладі та строк роботи стажистом на посаді слідчого прокуратури Володимир-Волинського району та помічника прокурора Любомльського району з 21.07.1986 по 08.07.1987 та зобов'язання пенсійного органу зарахувати вказані періоди до стажу його роботи на посаді судді, що дає право на відставку і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішення у цій справі на час подання апеляційної скарги не прийнято.
Враховуючи викладене, вважає, що ним виконано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2019 у справі № 140/2484/18 щодо зарахування позивачу до стажу роботи судді, стаж роботи на посадах старшого помічника прокурора Любомльського району, старшого помічника Любомльського міжрайонного прокурора, заступника Любомльського міжрайонного прокурора Волинської області з 07 липня 1987 року по 05 серпня 1996 року, що становить 09 років 00 місяців 26 днів, а також період строкової служби в армії з 05 травня 1978 року но 05 травня 1980 року, що становить 02 роки 00 місяців 00 днів, відповідно до вимог чинного законодавства, не порушуючи та не звужуючи прав щодо проведення такого перерахунку. А твердження суду першої інстанції щодо неповного виконання такого рішення є безпідставними.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалося.
А за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про задоволення заяви, суд першої інстанції мотивував його тим, що згідно з матеріалами справи рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.01.2019 у цій справі виконано не у повному обсязі, зокрема, в частині зарахування судді у відставці до стажу роботи судді стаж роботи на посадах старшого помічника прокурора Любомльського району, старшого помічника Любомльського міжрайонного прокурора, заступника Любомльського міжрайонного прокурора Волинської області з 07 липня 1987 року по 05 серпня 1996 року, що становить 09 років 00 місяців 26 днів, а також період строкової служби в армії з 05 травня 1978 року по 05 травня 1980 року, що становить 02 роки 00 місяців 00 днів, чим порушено вимоги статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 КАС України, а тому є підстави для постановлення з цього приводу окремої ухвали у порядку статті 383 КАС України.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п'ятої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Як видно із матеріалів справи, позивач перебуває в пенсійному органі на обліку як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 02.10.2018.
Відповідно до рішення Ковельського ОУПФУ від 12.10.2018 позивачу зараховано стаж роботи судді, що дає право на відставку, загалом - 22 роки 1 місяць 27 днів; встановлено довічне грошове утримання в розмірі 84 % від заробітку.
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року в адміністративній справі № 140/2484/19 пенсійний орган 13 лютого 2019 року провів перерахунок стажу роботи судді, що дає право на відставку, - загалом 33 роки 2 місяці та 25 днів і відповідно до цього визначив розмір довічного грошового утримання заявнику - 90 % грошового утримання судді.
Однак, при проведенні відповідачем перерахунку його грошового утримання судді у відставці згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 у справі № 140/12431/20 пенсійний орган не врахував стаж позивача, який був зарахований йому до стажу роботи судді, що дає право на відставку, відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року в справі № 140/2484/19, зокрема, стаж роботи на посадах старшого помічника прокурора Любомльського району, старшого помічника Любомльського міжрайонного прокурора, заступника Любомльського міжрайонного прокурора Волинської області з 07 липня 1987 року по 05 серпня 1996 року, що становить 09 років 00 місяців 26 днів, та періоду строкової служби в армії з 05 травня 1978 року по 05 травня 1980 року, що становить 02 роки 00 місяців 00 днів, з огляду на дію на той час норми частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», при тому, що застосування норм статті 137 цього Закону при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не передбачено.
З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до приписів статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частинами другою - третьою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Вказане кореспондує з приписами статті 370 КАС України, відповідно до яких судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, за змістом частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Вказане дає підстави для висновку, що стаж роботи судді, що дає право на відставку, при такому перерахунку залишається незмінним, а відтак зменшення пенсійним органом такого стажу, який зокрема було зараховано позивачу рішенням суду, є неправомірним, при тому, що законодавством не надано пенсійному органу самостійно змінювати розмір стажу та проводити його розрахунок.
Згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 200/14891) «Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України» розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється судом, в якому працював суддя, на день видання наказу про відрахування судді зі штату суду у зв'язку з виходом у відставку (додаток 4 до вказаного Порядку).
Решта доводів апеляційної скарги, в частині, яка стосується не виконання рішення суду в адміністративній справі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, п. 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Що стосується покликання апелянта на те, що в порушення вимог статей 44, 162 КАС України суд позбавив ГУ ПФУ у Волинській області права на захист своїх прав, а саме: на подання відзиву (пояснень) та доказів на заяву ОСОБА_1 щодо не виконання рішення суду в адміністративній справі № 140/2484/18, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 вирішено розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження, що узгоджується з приписами першого речення частини п'ятої статті 383 КАС України.
А відтак немає підстав для висновків про порушення прав пенсійного органу при розгляді вказаної заяви та прийняття за результатами цього розгляду окремої ухвали.
Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року в адміністративній справі № 140/2484/18 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді О. М. Довгополов
В. В. Святецький
Постанова складена у повному обсязі 08 вересня 2021 року.