08 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1611/21 пров. № А/857/11850/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі № 300/1611/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції -Чуприна О.В., час ухвалення рішення - 24.05.2021 року, місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тесту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області, орган пенсійного фонду, орган пенсійного забезпечення) про визнання протиправним рішення від 12.02.2021 за №39 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №57 від 01.02.2021 (надалі по тесту також - оскаржуване рішення) та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі вказаної довідки, з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач він з 04.06.2016 набув статусу судді у відставці, перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в області, та отримує щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У зв'язку із зміною з 01.01.2020 розміру складової суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач 14.05.2020 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №195 від 12.03.2020, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - Територіальне управління ДСА в Івано-Франківській області, ТУ ДСА в Івано-Франківській області). Втім, у проведенні такого перерахунку було відмовлено, у зв'язку з чим позивач оскаржив рішення органу пенсійного фонду у судовому порядку. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №300/1734/20 зобов'язано Головне управління ПФУ в області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Івано-Франківській області від 12.03.2020 №195, з урахуванням фактично виплачених сум. Також позивач звернувся в суд із позовною заявою, в якій просив зобов'язати ТУ ДСА в Івано-Франківській області видати довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням до посадового окладу регіонального коефіцієнту "1.1". Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі №300/1736/20, залишеного без змін Восьмим апеляційним адміністративним судом, позов ОСОБА_1 задоволено. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області 01.02.2021 видало позивачу довідки №№57, 58 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначено посадовий оклад, що становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 18.02.2020 і 01.01.2021, із застосуванням регіонального коефіцієнта "1.1". Надалі, позивач звернувся із заявою до органу пенсійного фонду про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі коментованих довідок. Проте, Головне управління ПФУ в області прийняло рішення №39 від 12.02.2021 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, з посиланням на те, що згідно з роз'ясненням Державної судової адміністрації України базовий розмір посадового окладу судді місцевого та апеляційного судів у порівняні з минулим роком не змінився та становить 63 060,00 гривень та 105 100,00 гривень відповідно, а перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться тільки у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Додатково у рішенні про відмову вказано про неможливість застосування регіонального коефіцієнта до посадового окладу, який не здійснює правосуддя, оскільки такий коефіцієнт застосовується виключно до суддів, які здійснюють судочинство. За доводами позивача, вказані підстави і мотиви не здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання не ґрунтуються на вимогах закону, відсутні будь-які правові підстави для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , а тому просив позов задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі № 300/1611/21 позовні вимоги задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що ОСОБА_1 з 04.10.2016 призначено щомісячне довічне грошове утримання згідно пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VІII. На підставі довідки Територіального управління ДСА в Івано-Франківській області №11 від 15.01.2020 розмір суддівської винагороди з 01.01.2020 становить 47 295,00 гривень, в тому числі посадовий оклад 31 530,00 гривень, у відповідності до якої ОСОБА_1 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у відповідності до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", чинних на час набуття права на відставку. Разом з тим, позивачу на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №300/1734/20 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління ДСА в Івано-Франківській області від 12.03.2020 за №195 (посадовий оклад 63060,00 гривень та доплата за вислугу років 31530,00 гривень), після проведення якої розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача збільшився. Така довідка, за доводами відповідача є чинною і Територіальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області не відкликалась. Відповідач вважає, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Враховуючи те, що позивачу з 01.01.2020 проведено перерахунок довічного грошового утримання у зв'язку із зміною грошової винагороди, а з 19.02.2020 - за рішенням суду, та те, що базовий розмір посадового окладу судді у 2021 році з порівнянням 2020 року залишився не змінним, а тому підстав для проведення перерахунків пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідок від 01.02.2021 за №57 та №58, виданих Термальним управлінням ДСА в Івано-Франківській області, немає.
Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі № 300/1611/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається відповідно до розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то вказаний регіональний коефіцієнт повинен також враховуватися при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
За таких обставин, суд вважає, що рішення відповідача від 12.02.2021 за №39 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №57 від 01.02.2021 є протиправним, та підлягає скасуванню.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI, в редакції, чинній на час виходу у відставку.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №195 від 12.03.2020 (далі - Довідка) про те, що станом на 01.01.2020 його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 94590,00 грн., в тому числі: посадовий оклад 63060,00 грн. та вислугу років 31530,00 грн.
Позивач, 14.05.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області.
За результатами розгляду заяви позивача від 18.05.2020 №5 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом (а.с. 8-9) позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з тих підстав, що для застосування розміру суддівської винагороди до 18.02.2020 при перерахунку пенсій за нормами, які діють з 18.02.2020 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 підстав немає.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №300/1734/20, визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 18.05.2020 №5 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Івано-Франківській області від 12.03.2020 №195 та зобов'язано орган пенсійного фонду здійснити позивачу з 19.02.2020 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно такої довідки, з урахуванням фактично виплачених сум.
Окрім того, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі №300/1736/20, яке набрало законної сили 15.02.2021, визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за №195 від 12.03.2020 без урахування до посадового окладу регіонального коефіцієнта "1.1", передбаченого частиною 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, та зобов'язано видати позивачу довідку про суддівську для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначити посадовий оклад, що становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2020 року, із застосуванням регіонального коефіцієнта "1.1".
На виконання рішення суду від 10.11.2020 у справі №300/1736/20 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видало позивачу довідки №№57, 58 від 01.02.2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.21, 22, 148, 149), за змістом яких станом на 18.02.2020 і 01.01.2021 суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 104 049,00 гривень, в тому числі: посадовий оклад 69 366,00 гривень та доплата за вислугу років 34 683,00 гривень.
У зв'язку із цим, позивач 04.02.2021 звернувся до відповідача із заявою встановленої форми про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді на підставі нових довідок ТУ ДСА в Івано-Франківській області від 01.02.2021 за №57, 58, в яких посадовий оклад діючого судді зазначено із врахуванням регіонального коефіцієнту "1.1" (а.с.146, 147, 148, 149).
За наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.02.2021, Головним управлінням ПФУ в області прийнято оскаржуване рішення №39 від 12.02.2021 про відмову позивачу у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, з посиланням на роз'яснення Державної судової адміністрації України, згідно якого базовий розмір посадового окладу судді місцевого та апеляційного судів у порівняні з минулим роком не змінився та становить 63 060,00 гривень та 105 100,00 гривень відповідно, а перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться тільки у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Також відповідач вказав про неможливість застосування регіонального коефіцієнта до посадового окладу, який не здійснює правосуддя, оскільки такий коефіцієнт застосовується виключно до суддів, які здійснюють судочинство.
ОСОБА_1 вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №39 від 12.02.2021 про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на вище коментовані обставини, звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів частини 4 статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Під час розгляду зазначеної зразкової справи Верховний Суд виходив із того, що рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 06 березня 2019 року у справі № 638/12586/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а) правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи наведене, Верховний Суд зазначив, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним.
Частини 1-4 та 10 статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»: суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Зі змісту наведених приписів статті 135 Закону №1402-VIII можливо зробити висновок, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат. При цьому, посадовий оклад судді складаються з базового розміру посадовою окладу судді та застосованого до нього відповідного регіонального коефіцієнту.
Тобто, передбачений частиною 4 статті 135 Закону №1402-VIII регіональний коефіцієнт є складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою.
Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що регіональні коефіцієнти до посадового окладу застосовуються лише у разі здійснення суддею правосуддя.
Перерахунок, який просив здійснити позивач у адміністративній справі №300/1734/20 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Івано-Франківській області від 12.03.2020 №195, обумовлений відновленням раніше порушених прав у зв'язку із ухваленням Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020.
Як свідчать матеріали справи та підтверджується поясненнями відповідача, органом пенсійного фонду на виконання рішення суду від 04.11.2020 у справі №300/1734/20 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , починаючи з 19.02.2020 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Івано-Франківській області від 12.03.2020 №195 (а.с.144-145).
Разом з цим, як уже з'ясовано судом така довідка видана без урахування регіонального коефіцієнта "1.1", та в подальшому на виконання рішення суду від 10.11.2020 у справі №300/1736/20 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видало позивачу нові довідки №№57, 58 від 01.02.2021 про суддівську винагороду (станом на 18.02.2020 і 01.01.2021) для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.21, 22, 148, 149).
Як встановлено у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 у справі №300/1736/20, згідно копії штатного розпису Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області на 2020 рік, затвердженого 21.02.2020 діючим суддям Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області виплачується суддівська винагорода, яка складається, зокрема, з посадового окладу до якого застосовується регіональний коефіцієнт "1.1".
З наявної в матеріалах справи копії довідки Територіального управління Державної судової адміністрації №57 від 01.02.2021 (а.с.149), судом встановлено, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода ОСОБА_1 яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 104 049,00 гривень, в тому числі: посадовий оклад - 69 366,00 гривень та доплата за вислугу років - 34 683,00 гривень. Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначений відповідно до пункту 1 частини 3 і пункту 1 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII, абзацу 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (прожитковий мінімум для працездатних осіб 2 102,00 гривні) та з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,1 (а.с.21).
Таким чином, оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначається відповідно до розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, то вказаний регіональний коефіцієнт повинен також враховуватися при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З огляду на вищенавдене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі № 300/1611/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Н. М. Судова-Хомюк
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 08.09.2021 року