Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
01 вересня 2021 року м. ХарківСправа № 922/2321/20 (922/2139/21)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононової О.В.
при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.
розглянувши клопотання ТОВ "Ей Ті Фінанс" про витребування у відповідачів оригіналу договору позики від 01.05.2018 та призначення судової технічної експертизи давності документа по справі № 922/2321/20 (922/2139/21)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс"
до Фізичної особи ОСОБА_1 , Фізичної особи ОСОБА_2
про визнання недійсним договору
за участю представників:
представника позивача - Дробчак Л.В.
представника 1-го відповідача - Колесніков А.Г.
представника 2-го відповідача - Караченцев Ю.Л.
В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/2321/20 про визнання неплатоспроможним Фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.08.2020 року серед іншого було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; оприлюднено у встановленому Кодексом України з процедур банкрутства порядку оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Ющенко Віталіну Михайлівну. Заборонено фізичній особі ОСОБА_1 відчужувати майно. Звернуто увагу на те, що у відповідності до ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
02.06.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" надійшла позовна заява, в який позивач просить суд визнати недійсним договір позики від 01.05.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
Ухвалою суду від 22.06.2021 було прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ті Фінанс" до Фізичної особи ОСОБА_1 та Фізичної особи ОСОБА_2 та відкрити провадження за №922/2139/21 у справі № 922/2321/20. Ухвалено розглядати заяву за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 21.07.2021.
В судовому засіданні 21.07.2021 було оголошено перерву до 19.08.2021.
В судовому засіданні 19.08.2021 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 922/2321/20 (922/2139/21) за позовом ТОВ «Ей Ті Фінанс» до Фізичної особи ОСОБА_1 та Фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним договору на 30 днів. Задоволено клопотання ТОВ «Ей Ті Фінанс» про відкладення розгляду справи. Підготовче засідання у справі № 922/2321/20 ( 922/2139/21) відкладено на "01" вересня 2021 р. о 12:00 год.
01.09.2021 через канцелярію суду від представника позивача ТОВ "Ей ТіФінанс" надійшло клопотання (вх. № 20241) про призначення судової технічної експертизи, в якій заявник просить суд:
1. Витребувати у відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оригінали Договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 01.05.2018 року.
2. Призначити судову технічну експертизу давності документа, а саме - Договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 01.05.2018 року.
3. На вирішення експертизи поставити такі питання:
1) Чи відповідає дата Договору позики від 01.05.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , давності виготовлення цього документа, в тому числі:
- Яка давність, вік матеріалу (паперу) документа - Договору позики від 01.05.2018 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ?
- Яка давності виконання підпису ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на Договорі позики від 01.05.2018 року?
- Яка давність друкування тексту на Договорі позики від 01.05.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ?
2) Чи є на Договорі позики від 01.05.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 року ознаки впливу, що призвели до штучного старіння матеріалу та реквізитів?
3. Доручити проведення судової технічної експертизи давності документа, а саме Договору позики, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 01.05.2018 року, у двох екземплярах, експертам ТОВ «Київський експертно-дослідний центр».
4. Забезпечити проведення судової технічної експертизи по справі № 922/2321/20 (922/2139/21) відповідно до вимог чинного законодавства з метою забезпечення прав та інтересів сторін по справі.
В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні наданого клопотання, в обґрунтування наданого клопотання зазначила, що вказані позивачем у позовній заяві обставини, за якими договір позики від 01.05.2018 був створений штучно з метою збільшення кількості кредитних зобов'язань ОСОБА_1 , щодо якого у господарському суді Харківської області розглядається справа № 922/2321/20 про визнання неплатоспроможним, позивач не має можливості спростувати жодним іншим чином, окрім як шляхом призначення по справі судом судової технічної експертизи документа - договору позики від 01.05.2018. Позивач зауважила, що після отримання грошових коштів за договором позики, ОСОБА_1 не було придбано жодного іншого рухомого та/або нерухомого майна, а також майнових прав, на думку позивача майновий стан ОСОБА_2 , не давав йому можливості в укладенні договору позики та реальної передачі грошових коштів в сумі 2000000 грн. Тому у позивача виникає закономірна підозра у дійсності намірів сторін договору позики у реальному виникненні наслідків, у вигляді кредитних правовідносин, за яких ОСОБА_2 , передає у власність ОСОБА_1 , грошові кошти, а ОСОБА_1 , зобов'язується їх повернути, на умовах встановлених договором позики від 01.05.2018. У зв'язку з чим для підтвердження факту того, що договір позики від 01.05.2018, не був укладений 01.05.2018 та є штучно створеним пізніше та фіктивним, існує незамінна необхідність в застосуванні спеціальних знань відповідно до ст. 99 ГПК України.
Представник 1-го відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення наданого клопотання, просив суд відмовити в його задоволенні.
Представник 2-го відповідача також заперечував проти задоволення наданого клопотання та просив суд відмовити в його задоволенні.
Розглянувши подане позивачем клопотання, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).
За приписами ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (частина 2 статті 42 ГПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК сторони користуються рівними процесуальними правами.
Статтею 164 ГПК України визначено документи, які додаються до позовної заяви, згідно з частинами другою, четвертою якої, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ГПК учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Однак, всупереч викладеним процесуальним вимогам, позивачем не було обґрунтовано неможливість заявлення клопотання про витребування у відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оригіналів договору позики від 01.05.2018, у строк, встановлений ст. 80 ГПК України.
За таких обставин, керуючись ч. 1 ст. 81 ГПК України суд залишає без задоволення клопотання про витребування у відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оригіналів договору позики, яке таке, що подано з пропуском встановленого строку та без належного обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від заявника.
Щодо вимоги позивача про призначення по справі судової технічної експертизи давності договору, суд зазначає наступне.
Згідно статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 1 червня 2006 року зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, Європейський суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими.
При цьому, питання призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Відповідно до ч.2 ст.98 ГПК України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Зупинення провадження у справі це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено. Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.
Суд зазначає, що призначення судової експертизи - це процесуальна дія суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованим.
Отже, призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, та вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до частини 1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Слід зазначити, що предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
Предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним договору позики від 01.05.2018, укладеного між Фізичною особою ОСОБА_1 та Фізичною особою ОСОБА_2 .
Позивач, як на підставу позовних вимог в своїй позовній заяві посилається на те, що оспорюваний договір позики було укладено 01.05.2018, а провадження у справі про банкрутство було відкрито 17.08.2020. Дані відомості дають позивачу підстави стверджувати, що оспорюваний правочин було укладено протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, як про це зазначається у ч. 1 ст. 42 КУзПБ. Тобто відповідачі вчинили дії, спрямовані на збільшення кількості кредитних зобов'язань у ОСОБА_1 , будучи достеменно обізнаним про необхідність виконання свого зобов'язання перед ТОВ «Ей Ті Фінанс».
Також позивач зауважує, що у ОСОБА_1 відсутні додаткові підтвердження передачі від ОСОБА_2 відповідних грошових коштів, оскільки договір позики нотаріально не посвідчений та власноруч оформленої розписки про передачу коштів не містить. Позивач стверджує, що після отримання ОСОБА_1 позики у розмірі 2 000 000 грн. нове майно останнім не придбалося, а саме нерухоме майно, транспортні засоби та майнові права, а кредитні зобов'язання після отримання позики у ОСОБА_1 не зменшилися.
Крім того, позивач в обґрунтування позову вказує на майновий стан ОСОБА_2 , зокрема щодо його неспроможності володіти зазначеним розміром грошових коштів, враховуючи відсутність законного джерела доходу, майна, місця постійного проживання, тощо.
Зазначені обставини, на думку позивача свідчать про ознаки фіктивності оспорюваного правочину, та саме з цих підстав позивач просить суд визнати його недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.
Вирішуючи спори про визнання правочину недійсним суд встановлює чи порушується (не визнається чи оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулась до суду та наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення та настання відповідних наслідків.
Згідно ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Основними ознаками фіктивного правочину є:
- введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників;
- свідомий намір невиконання зобов'язань договору;
- приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є підставою для визнання його недійсним.
Разом з тим, експертизою, про призначення якої клопоче позивач будуть встановлюватись зовсім інші обставини щодо давності створення документа, строків його виготовлення, які на думку суду не входять до предмету доказування за цією справою й не підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Крім того, оскільки до предмету доказування у даній справі, серед іншого, належить питання реальності здійснених господарських операцій за договором позики, у межах яких сформувався борг, то висновком експерта по судовій експертизі давності документу не може встановлюватися дана обставина, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд вважає, що наразі відсутні підстави для призначення по справі судової технічної експертизи давності документа, зокрема спірного договору позики, оскільки вказані обставини не входять до предмету доказування в цій справі, тому суд відмовляє ТОВ "Ей Ті Фінанс" в задоволенні клопотання про витребування у відповідачів оригіналу договору позики від 01.05.2018 та призначення судової технічної експертизи давності документа по справі № 922/2321/20 (922/2139/21).
Керуючись ст. ст. 2, 11, 13, 73, 76, 79, 81, 98, 99, 233-236 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити ТОВ "Ей Ті Фінанс" в задоволенні клопотання (вх. №20241 від 01.09.2021) про витребування у відповідачів оригіналу договору позики від 01.05.2018 та призначення судової технічної експертизи давності документа по справі № 922/2321/20 (922/2139/21).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної протягом десяти днів з
дня складення повного судового рішення.
Ухвалу підписано "06" вересня 2021 р.
Суддя О.В. Кононова
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.