01 вересня 2021 р.Справа № 520/646/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., м. Харків, повний текст складено 15.03.21 по справі № 520/646/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 року; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під., 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов. 2, м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою, з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під., 2-й поверх) перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивач по даній справі перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вказує, що з 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року №103, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на підставі довідки, виданої уповноваженим органом. Посилаючись на приписи ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону №1166 від 27.03.2014 року), стверджує, що у зазначеній редакції положення Закону були застосовані відповідачем при обчисленні розміру пенсії при її перерахунку з 01.01.2018 року. Вважає, що дії Головного управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року та 75% з 01.01.2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103, положення п.п. 1, 2 якої на час вчинення спірних дій були чинними та підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Посилається на приписи постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року. Крім того, посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 року, відповідно до яких з 1 січня 2020 року виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Зазначає, що відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, і він не мав підстав здійснювати перерахунок і виплату пенсії позивача без врахування положень Порядку №45 та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103. Щодо позовної вимоги про виплату пенсії однією сумою, зауважує, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Зважаючи на ті обставини, що пенсійні виплати, щодо яких заявлено позовні вимоги, відповідачем на час звернення позивача до суду виплачені не були та у зв'язку з чим спір щодо виплати недоплаченої частини розміру пенсії однією сумою ще не виник, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ГУПФ України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Виходячи з розрахунку пенсії за вислугою років, на час призначення пенсії, основний розмір пенсії позивача складав 71% грошового забезпечення.
З 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно до ч.4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” від 21.02.2018 №103, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про перерахунок пенсії, розмір пенсії позивача обраховується станом з 01.01.2018 року у розмірі 70 % грошового забезпечення.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що проведення перерахунку пенсії позивачу здійснюється за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2018 року та 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2019 року, з 01.01.2020 року - 100% підвищення.
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача, які полягають: у зменшенні розміру пенсії позивача з 71% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення при проведенні перерахунку позивачу з 01.01.2018 року; у зменшенні розміру пенсії позивача за рахунок виплати 50% суми підвищення пенсії з 01.01.2018 року та 75% суми підвищення пенсії з 01.01.2019 року, визначеного станом на 1 березня 2018 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. Щодо позовної вимоги про нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, враховуючи їх передчасність.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ).
Нормами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Частина 18 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ визначає, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Колегія суддів зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII.
Пунктом 1 Порядку № 45 (в редакції постанови КМУ 103) визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону № 2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України № 103) відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01 січня 2018 року у таких розмірах: з 01 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Аналіз наведених вище норм вказує на те, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Колегія суддів зазначає, що позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №103. При цьому, Кабінет Міністрів України уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку № 45.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем по справі проведено перерахунок та виплату пенсії позивача у розмірах, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України № 103 (з відповідними обмеженнями), що не заперечується сторонами по даній справі.
Так, Постанова Кабінету Міністрів України № 103 на час вчинення пенсійним органом перерахунку пенсії була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року по справі № 826/3858/18, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, та яке набрало законної сили 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та зміни до пункту 5 Порядку № 45, додатку 2 до Порядку № 45.
Згідно ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 12.11.2019 по справі № 826/3858/18 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року було залишено без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відтак із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 (з 05.03.2019) позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, яка була викладена в постанові від 17.03.2021 року по справі №560/3762/18, а також в рішенні Верховного Суду від 16.08.2019 року по справі №160/3586/19, яке було залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Скасування з 05.03.2019 в судовому порядку пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин відповідні норми Постанови Кабінету Міністрів України №103 були діючими і пенсійний орган правомірно їх дотримувався.
Вищевказаний висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 17.06.2020 року по справі № 2540/2873/18.
Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, які в своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав правових підстав не враховувати положення п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103.
Колегія суддів звертає увагу, що приписами пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103, які були чинними до 05.03.2019, прямо передбачено порядок виплати перерахованих пенсій колишнім військовослужбовцям у такий спосіб, як це здійснено відповідачем по справі (виплата 50% підвищення з 01.01.2018 та 75% підвищення з 01.01.2019 по 04.03.2019), а також була відсутня усталена практика національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників.
Отже, у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в силу ст. 19 Конституції України, в період з 01.01.2018 по 04.03.2019 іншого законного способу дій, ніж передбачений Постановою Кабінету Міністрів України № 103, не було.
Відповідно, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції та доводи позивача щодо того, що відповідачем протиправно не було виплачено пенсію позивачу з урахуванням 100% суми підвищення пенсії за вказаний вище період (01.01.2018 року по 04.03.2019 року).
Стосовно посилання позивача на постанову Верховного Суду у справі № 826/3858/18, якою було залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, то колегія суддів враховує факт визнання протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 та зміни до пункту 5 Порядку № 45, додатку 2 до Порядку № 45 при винесенні даного рішення, та застосовує висновки Верховного Суду, викладені вже вище по справам №560/3762/18, №160/3586/19, № 2540/2873/18 у спірних правовідносинах по даній справі.
Разом з тим, з урахуванням вже наведеного вище, з 05.03.2019 року у пенсійного органу відсутні підстави для виплати перерахованої пенсії позивача відповідно до пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 103, а тому позивач має право на виплату пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року.
Відповідно, доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 05.03.2019 року є необґрунтованими.
Стосовно посилань пенсійного органу в апеляційній скарзі на приписи постанови Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набула законної сили з 04.09.2019 року, то колегія суддів зазначає, що застосування вказаної постанови Кабінету Міністрів України буде порушенням ст.63 Закону №2262-ХІІ, оскільки фактично призведе до зменшення суми підвищення до пенсії позивача до 75%, з урахуванням вже визначеного позивачу з 05.03.2019 року права на виплату пенсії у 100% розмірі підвищення пенсії, що буде не відповідати ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ.
Окрім того, щодо посилання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області в апеляційній скарзі на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 року з 01.01.2020 року виплата пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року, то колегія суддів зазначає, що це не спростовує факту того, що пенсійним органом було протиправно, починаючи з 05.03.2019 року, виплачено позивачу лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року замість 100% суми підвищення пенсії.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 року, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, позивач перебуває на обліку у відповідача, як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону №2262-XII у розмірі 71% грошового забезпечення.
Спір у цій справі виник (в тому числі) у зв'язку з тим, що відповідач зменшив відсоткове значення розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 з 71% до 70% грошового забезпечення.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року у зразковій справі №240/5401/18 за позовом пенсіонера до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії зазначено, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в типових адміністративних справах за такими ознаками а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 у зв'язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Отже, беручи до уваги суб'єктний склад спірних правовідносин у справі, що розглядається, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18, а тому дану справу необхідно визнати типовою. Таким чином, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС, частини третьої статті 291 КАС України колегія суддів ураховує такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду прийшла до переконання, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 9 квітня 1992 року №2262-XII на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
В контексті розгляду цієї справи встановлено, що позивачу пенсія була призначена в розмірі 71% грошового забезпечення, що фактично не заперечується учасниками справи та підтверджено матеріалами справи.
Колегія суддів звертає увагу, що редакція ст.13 Закону №2262-XII неодноразово змінювалася в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII були внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII, а саме цифри "90" замінено цифрами "70". Тобто, за змістом цих змін загальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
У постанові у справі №240/5401/18 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Окрім того, процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Колегія суддів зауважує, що застосування в даному випадку іншого показника (70%) до перерахунку пенсії стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду і на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій пенсійного органу щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 71% до 70% грошового забезпечення.
Стосовно доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про те, що відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №1166 від 27.03.2014 року, що діє на час виникнення права на перерахунок) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення і у зазначеній редакції положення Закону № 2262-ХІІ були застосовані відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивачу при її перерахунку з 01.01.2018 року, то колегія суддів відхиляє такі доводи, з урахуванням вже наведених вище висновків та зазначає, що застосування в даному випадку пенсійним органом показника 70% грошового забезпечення є протиправним, оскільки стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених.
Посилання апелянта на те, що розмір пенсії позивача після проведених перерахунків збільшився, а тому умови його пенсійного забезпечення не погіршилися, а відповідачем не було вчинено дій, спрямованих на зменшення його розміру пенсії у порівнянні з попереднім розміром, колегія суддів вважає такими, що не впливають на наведені вище норми права та висновки суду.
Щодо вимог позову про здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області виплати суми недоплаченої частини основного розміру однією сумою, колегія суддів зауважує наступне.
Згідно з ч.3 ст.51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до ч.3 ст.52 Закону №2262-ХІІ виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Частиною 2 ст.55 Закону №2262-ХІІ визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз ст.ст. 51, 52, 55, а також ст.63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати "порядок перерахунку пенсії" не є тотожним праву встановлювати "строки перерахунку пенсії", "строки виплати пенсії".
Отже, питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії".
Колегія суддів зауважує, що законодавством не передбачено виплати пенсії, належної позивачу, частинами, а отже належним виконанням судового рішення, в даному випадку, є саме виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Так, у своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції"). "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 у справі Ганс-Адам ІІ проти Німеччини"). "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словаччини").
В даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсійний виплат, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними, а тому на них поширюється режим "існуючого майна".
Суд апеляційної інстанції зауважує, що пенсійний орган в апеляційній скарзі посилається на те, що пенсійні виплати щодо яких заявлено позовні вимоги, відповідачем на час звернення позивача до суду нараховані не були та у зв'язку з чим спір щодо виплати недоплаченої частини розміру пенсії однією сумою ще не виник, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Приписами ч.6 ст.246 КАС України визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку виплата суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою є фактично способом захисту прав позивача, оскільки, по - перше, вказані суми недоплаченої суми повинні були вже виплачені позивачу і відповідно громадянин має право отримати одразу всю суму на виконання рішення суду, а по - друге, це буде фактично порядком виконання рішення суду, відповідно до вказаної вище норми КАС України, з огляду на спір щодо порядку виконання судового рішення, а тому суд першої інстанції мав визначити спосіб виконання рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату суми заборгованості недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що посилання апеляційної скарги в обґрунтування відмови у задоволенні вимог позову в наведеній вище частині, є необґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання протиправними дій відповідача, які полягають у виплаті лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року по 04.03.2019, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою, з прийняттям в цій частині нового рішення, яким зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 05.03.2019 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року однією сумою. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі № 520/646/21 скасувати в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2019 року по 04.03.2019.
В цій частині прийняти нове рішення. яким в позові відмовити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі № 520/646/21 скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. однією сумою.
В цій частині прийняти нове рішення, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 05.03.2019 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 05.03.2019 року однією сумою.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 по справі № 520/646/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 06.09.2021 року