01 вересня 2021 р.Справа № 520/14952/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил імені І.Кожедуба на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 20.01.21 по справі № 520/14952/2020
за позовом ОСОБА_1
до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І.Кожедуба
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського національного університету Повітряних Сил імені І.Кожедуба, в якому просить суд: визнати бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2018, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 по справі №520/12751/19, протиправною; зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені І. Кожедуба нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2018, розрахував її розмір за методикою відповідно до ст.3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2018, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 по справі №520/12751/19. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені І. Кожедуба нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2018, розрахував її розмір за методикою відповідно до ст.3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/79, м. Харків, 61023, код ЄДРПОУ - 24980799).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Харківський національний університет Повітряних Сил імені І.Кожедуба подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Тобто, за наявності визначених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21.05.2014 у справі №6-43цс14. Стверджує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. Вважає, що право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Вважає, що в даному випадку відсутні підстави для визнання дій відповідача щодо безпідставної не виплати індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки відповідач у своїх діях керувався вимогами чинного законодавства та виконав їх в повному обсязі.
ОСОБА_1 подав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року без змін. Зазначає, що чинне законодавство не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Вказує, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.10.2020 року у справі №240/11439/19, стверджує, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. Зауважує, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Вважає, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 11.07.2017 року по справі № 21-2003а16, та Верховного Суду, викладену у постановах від 22.06.2018 року у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі №803/203/17, від 30.09.2020 року по справі №280/676/19, від 15.10.2020 року по справі №240/11439/19. Щодо посилання відповідача на положення Бюджетного кодексу та відсутність видатків на виплату компенсації, наголошує, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу в Харківському національному університеті Повітряних Сил імені І. Кожедуба на посаді помічника начальника навчальної частини льотного факультету.
В період проходження військової служби в ХНУПС позивач перебував на фінансовому забезпеченні у ХНУПС та отримував грошове забезпечення.
Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 21.09.2018 року № 537 позивача звільнено з військової служби у запас.
До дня виключення позивача зі списку особового складу університету, ХНУПС не здійснив з позивачем розрахунок за усіма видами забезпечення, зокрема з фінансового забезпечення.
Наказом начальника ХНУПС (по стройовій частині) від 05.10.2018 року № 255 позивача виключено зі списків особового складу університету та з усіх видів забезпечення з 05.10.2018 року.
Позивачу індексація грошового забезпечення своєчасно виплачена не була за період з 01.01.2016 року по 05.10.2018 року, у зв'язку з чим 17.01.2019 року позивач звернувся до ХНУПС із заявою про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 05.10.2018 року та виплату позивачу компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 05.10.2018 року.
Листом відповідача від 04.02.2019 року № 350/176/100-863/174 позивачу було відмовлено в задоволенні вказаної заяви.
Позивач, не погодившись із зазначеною відмовою, оскаржив її до суду.
Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №520/595/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені І. Кожедуба розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.01.2019 року щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2018 та компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2018, з урахуванням висновків суду у даній справі. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду у справі №520/595/19 набрало законної сили 20.06.2019 року.
Як вказано позивачем, на виконання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №520/595/19, відповідачем із супровідним листом від 03.04.2019 року № 350/176/100-863/491 надіслано позивачу раніше надіслану відповідь від 04.02.2019 року № 350/176/100-863/174. Тобто, відповідач фактично відмовив позивачу у виплаті індексації грошового забезпечення та компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року по справі №520/12751/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною відмову Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 05.10.2018 року. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 05.10.2018 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року по справі № 520/12751/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду у справі №520/12751/19 набрало законної сили 08.09.2020 року.
Під час розгляду справи встановлено, що на виконання зазначеного судового рішення ХНУПС згідно платіжного доручення від 27.05.2020 року №1268 здійснило нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2018.
Однак, як вказано позивачем, відповідачем під час здійснення вказаної виплати не було здійснено йому нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2018.
Вважаючи зазначену бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом задля захисту порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено правомірності не здійснення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2018, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 по справі №520/12751/19.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (далі по тексту - Закон України № 2050-III; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону України №2050-III вказано, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до ст.3 Закону України №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 6 Закону України №2050-III визначено, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Приписами ст.7 Закону України №2050-III зазначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Отже, з урахуванням наведеного вище, основною умовою для виплати громадянину компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 14.05.2019 року по справі №804/2994/18.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що дія наведених вище норм поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 15.05.2019 року по справі №759/9631/17 та від 04.02.2020 року по справі № 219/11809/15-а.
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року по справі №520/12751/19 (відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 08.09.2020 року) адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною відмову Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 05.10.2018 року. Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 05.10.2018 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Отже, право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 05.10.2018 року, встановлене рішенням суду по справі №520/12751/19, що набрало законної сили, а тому ці обставини згідно вимог ч.4 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню у даній справі.
На виконання вищезазначеного рішення суду, 27.07.2020 року відповідачем було здійснено нарахування та виплату позивачу по справі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2018 року (а.с. 10), при цьому останнім не було нараховано та виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 05.10.2018 року.
Отже, враховуючи рішення суду по справі №520/12751/19, що набрало законної сили, та обставини, які були в ньому встановлені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по даній справі про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба, яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2018, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 по справі №520/12751/19 та зобов'язання Харківського національного університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2018, розрахувавши її розмір за методикою відповідно до ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати».
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що індексація грошового забезпечення була виплачена позивачу вчасно і без затримки, то колегія суддів, з урахуванням наведених вище висновків, вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на правомірність вимог позивача про нарахування і виплату йому компенсації втрати частини доходу.
Доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку відсутні підстави для визнання дій відповідача щодо безпідставної не виплати індексації грошового забезпечення протиправними, оскільки відповідач у своїх діях керувався вимогами чинного законодавства та виконав їх в повному обсязі, колегія суддів вважає помилковими та такими, що не спростовують наведених судом висновків.
Стосовно посилання в апеляційній скарзі правовий висновок, що міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі №6-43цс14, то колегія суддів зазначає, що посилання на вказане рішення жодним чином не впливає на вирішення даної справи.
Окрім того, у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, в межах даної справи підлягають застосуванню наведені вище правові позиції Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного, викладені у відповідних постановах.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено правомірності не здійснення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.10.2018, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 по справі №520/12751/19.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до п.1 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище, і позивач не був службовою особою, який у значенні вказаного вище Закону займав відповідальне або особливо відповідальне становище, дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що ця справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи ч.5 ст.328 КАС України дане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 по справі № 520/14952/2020 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 06.09.2021 року