02 вересня 2021 р.Справа № 520/15260/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П'янової Я.В. ,
за участю секретаря судового засідання Севастьянової А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2021, (головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В.) по справі № 520/15260/2020
за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ
до ОСОБА_1
про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням осіб у вищих навчальних закладах,
Харківський національний університет внутрішніх справ (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням, а саме грошові кошти в розмірі сумі 144 573,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 18.08.2014 року по 30.09.2020 року. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 23.06.2018 року № 245 о/с відповідач відрахований зі складу курсантів та відкомандирований до ГУНП України в Харківській області для подальшого проходження служби. Однак, наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 28.03.2020 року №308 о/с відповідача звільнено відповідно до ст. 77 ч.1 п. 7 Закону України Про Національну поліцію (за власним бажанням), у зв'язку з чим відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням, по договору про навчання підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 р. позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ витрати, пов'язані з утриманням, а саме грошові кошти в розмірі суми 144 573,85 грн.
ОСОБА_1 (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано повно і всебічно обставини справи, не враховано доводи відповідача, що грошове забезпечення є фактично отриманою заробітною платою за несення служби, а отже в силу приписів ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню. Крім того вказує, що в матеріалах справи відсутні докази щодо фактичних витрат на утримання відповідача, наявні в справі довідки про суми фактичних витрат не є належними та достатніми доказами, оскільки жодних доказів отримання відповідачем, зокрема, медичного, продовольчого, речового та комунального забезпечення , позивачем до суду не надано.
Також вказує, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений ч.5 ст. 122 КАС України, оскільки, на думку відповідача, днем виникнення підстав для звернення до суду є 30.09.2020, позов зареєстровано 04.11.2020, однак судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не залишено позовну заяву без розгляду.
Від позивача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
15.06.2021 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження, яке обґрунтоване тим, що в провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебуває справи №520/6175/19 та 520/6532/2020, предметом розгляду в якій є правовідносини аналогічні правовідносинам, як склалися у даній справі, а саме щодо правової природи грошового забезпечення поліцейського, курсанта чи військовослужбовця.
Враховуючи вищевикладене, просить зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судових рішень касаційної інстанції у справі №520/6175/19 та №520/6532/2020.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями касаційної інстанції у справі № 520/6175/19 та №520/6532/2020.
Так, відповідно до п.5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Слід зауважити, що умовою для зупинення провадження у справі на підставі вказаної норми є перегляд судового рішення палатою Верховного Суду.
Разом з цим, як встановлено судом апеляційної інстанції з Єдиного державного реєстру судових рішень, та як про це зазначає сам відповідач, по справам № № 520/6175/19 та №520/6532/2020 лише відкрито касаційні провадження.
Отже, подія, за наявності якої суд може зупинити провадження за п.5 ч. 2 ст. 236 КАС України, не настала.
Крім того, зупинення провадження в силу наведеної норми є правом, а не обов'язком суду.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження по даній справі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 11.08.2014 року № 174 о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом Харківського національного університету внутрішніх справ з 18.08.2014 року та присвоєно звання "рядовий міліції" (а.с. 5 т. 1).
01.09.2014 року на виконання вимог Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України між ОСОБА_1 , Харківським національним університетом внутрішніх справ та ГУМВС України в Харківській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с. 10-11 т. 1).
Сторони договору погодили, що в разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ України по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п. 3 договору, ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком (пункт 2.3.6).
Підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання (пункт 3.2).
01.09.2017 року між ОСОБА_1 , Харківським національним університетом внутрішніх справ та Головним управлінням Національної поліції України в Харківській області укладено контракт №152 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, за підготовкою за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти бакалавр за спеціальністю правознавство (а.с. 12-13 т.1)
Абзацем 5 п.3 розділу ІІ контракту визначено, що особа зобов'язується у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до п.4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію».
При цьому, абз. 5 п.1 розділу ІІ контракту передбачено, що виконавець, яким у даному випадку є позивач, зобов'язується після відрахування особи (закінчення навчання) затвердити довідку-розрахунок витрат, пов'язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, за весь термін навчання.
Аналогічні за змістом умови містились і в контракті №102 від 03.09.2018 за підготовкою за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти магістр за спеціальністю 081 (а.с. 14-15 т. 1).
Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 20.02.2019 року №72 о/с відповідача відраховано зі складу слухачів, які здобували освітній ступінь «магістр» , у зв'язку із закінченням навчання та направлено для подальшого проходження служби до ГУНП в Харківській області. (а.с. 8 т. 1).
Наказом ГУНП в Харківській області №308 о/с від 28.09.2020 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) (а.с. 9 т. 1).
ГУНП в Харківській області повідомлено позивача листом від 30.09.2020 року №6727/119-12/01-2020 про звільнення відповідача зі служби в органах поліції (а.с. 24 т. 1).
30.09.2020 ГУНП в Харківській області відповідачу вручено повідомлення №6701/119-12/01-2020 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у ВНЗ із специфічними умовами навчання, що підтверджується власноручним підписом у відповідній графі такого повідомлення (а.с. 25 т. 1).
Позивач, для відшкодування по договору витрат про навчання підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідача звільнено з публічної служби за власним бажанням, то відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" він повинен відшкодувати всі витрати на утримання за період навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.
Спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі МВС України особи, яка в подальшому за власним бажанням звільнилася з Національної поліції до закінчення трирічного терміну після закінчення навчання.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" від 10.01.2002 № 2925-ІІІ навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення включенні до загальної структури МВС України.
Згідно з Переліком вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 № 1410 (далі - постанова № 1410), вищі навчальні заклади МВС входять до єдиної системи військової освіти.
На час укладання 01.09.2014 між позивачем, відповідачем та ГУМВС України у Харківській області договору про підготовку фахівців в навчальному закладі МВС України діяв Закон України "Про міліцію".
Згідно з положеннями статті 18 Закону України "Про міліцію" (в редакції чинній на момент укладення договору між учасниками справи) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ УРСР, від 29.07.1991, № 114.
Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
В подальшому відбулась зміна законодавчого регулювання правовідносин, зокрема, втратили чинність положення Закону України "Про міліцію" та набрали чинності положення Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Статтею 72 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Згідно з ч. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 було затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (далі по тексту - Порядок № 261), який набрав чинності 20.04.2017 та був дійсним на час звільнення відповідача із поліції.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 261 цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, в тому числі: звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.
Типову форму контракту затверджує МВС.
Станом на час укладення вказаного вище договору від 01.09.2014 між позивачем, відповідачем та ГУ МВС України в Харківській області, форму типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України було затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ № 150 від 14.05.2007, зміст якого передбачав наявність положень про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС в разі звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням.
Так, відповідно до п. 2.1.3. договору від 01.09.2014 виконавець (ХНУВС) зобов'язується забезпечити особу харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами затвердженими нормативно-правовими актами МВС.
Згідно з п. 2.3.6 договору особа (відповідач) зобов'язується у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення особи зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу, зокрема, за власним бажанням.
Згідно з п. 4.1 договору відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
У разі дострокового розірвання договору здійснюється розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення згідно з нормами утримання на день, який зазначено в наказі про відрахування з навчального закладу та звільнення з органів внутрішніх справ.
Сума відшкодування витрат зараховується до державного бюджету (на рахунок Виконавця) і використовується в порядку, визначеному чинним законодавством.
Аналогічні положення містять контракти про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, укладені між позивачем, відповідачем та Головним управлінням Національної поліції України в Харківській області від 01.09.2017 №1521 та від 03.09.2018 №102, зокрема щодо обов'язку відповідача у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до п.4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію».
Вказані договір та контракти були підписані особисто відповідачем.
Таким чином, підписуючи вказані договір та контракти, відповідач ознайомлюючись з їх змістом, усвідомлював, що в разі звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчання, він зобов'язаний буде відшкодувати навчальному закладу фактичні витрати, пов'язані з його утриманням та свідомо погодився на виконання таких умов.
При цьому жодних зауважень щодо змісту вказаних договору та контрактів, зокрема, щодо видів витрат, які в разі настання відповідних умов має відшкодувати ОСОБА_1 , вказані документи не містять.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).
Розрахунок витрат на утримання осіб у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.
На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.
Так, загальна сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 за період з 18.08.2014 року по 23.06.2018 року становить 50 256,99 грн., що складається з грошового забезпечення у сумі 14 158,16 грн., продовольчого забезпечення у сумі 8 763,00 грн., медичного забезпечення у сумі 721,41 грн., речового забезпечення у сумі 7 409,15 грн., вартості комунальних послуг і спожитих енергоносіїв у сумі 19 205,27 грн., що підтверджується довідкою про фактичні витрати, пов'язані з утриманням курсанта від 18.06.2018 року №4/269д (а.с. 16 т. 1).
Також, загальна сума фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 за період з 01.09.2018 року по 22.02.2020 року становить 94 316,86 грн., що складається з грошового забезпечення у сумі 82 787,10 грн., продовольчого забезпечення у сумі 0,00 грн., медичного забезпечення у сумі 0,00 грн., речового забезпечення у сумі 2 250,80 грн., вартості комунальних послуг і спожитих енергоносіїв у сумі 9 278,96 грн., що підтверджується довідкою про фактичні витрати, пов'язані з утриманням курсанта від 14.02.2020 року №4/1д (а.с. 21 т. 1).
Зі змістом вказаних довідок відповідач був ознайомлений, що підтверджується його підписом у відповідному рядку про ознайомлення з розрахунком.
При цьому, колегія суддів одночасно звертає увагу на те, що курсанти, які навчаються в Харківському національному університеті внутрішніх справ перебувають на повному державному забезпеченні. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).
Враховуючи, що відповідача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 7 ч. 1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням), що підпадає під п. 2.3.6 Договору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати витрати у сумі 143 852,44 грн. на його утримання за період навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ за грошове, продовольче, речове забезпечення та вартість комунальних послуг і спожитих енергоносіїв.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відшкодування витрат, пов'язаних з медичним забезпеченням у сумі 721,41 грн., з огляду на наступне.
Так, як зазначалось вище, пунктом 3 Порядку №261 передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням осіб у вищих навчальних закладах здійснюється у розмірі витрат, пов'язаних, зокрема, з медичним забезпеченням.
Разом з цим, як вбачається зі змісту договору від 01.09.2014, укладеного між позивачем, Головним управлінням МВС України в Харківській області та відповідачем, серед переліку видів забезпечення, які позивач зобов'язувався надавати відповідачу протягом навчання, відсутній такий вид як медичне забезпечення. Відсутній такий вид забезпечення і в розділі 4 вказаного договору (Порядок відшкодування особою фактичних витрат на підготовку). Не містять відомостей про надання відповідачу такого виду забезпечення і контракти від 01.09.2017 №1521 та від 03.09.2018 №102, укладені між позивачем, Головним управлінням Національної поліції України в Харківській області та відповідачем.
Таким чином, з наведеного слідує, що сторони не обумовили під час укладання вказаних договору та контрактів надання відповідачу медичного забезпечення за час навчання, що в свою чергу свідчить про відсутність у ОСОБА_1 обов'язку для відшкодування таких витрат позивачу.
Також, колегія суддів зауважує, що надана до суду довідка про вартість медичного забезпечення курсанта ОСОБА_1 від 08.10.2020 у розмірі 721,41 грн., не містить даних про те, які саме послуги з медичного обслуговування надавались відповідачу, тобто з чого складається загальна сума таких витрат, у зв'язку з чим не може бути належним доказом понесення ХНУВС таких витрат.
Таким чином, не підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справі витрати, пов'язані з утриманням, а саме, медичного забезпечення у сумі 721,41 грн.
Натомість, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та помилково зобов'язав відповідача відшкодувати витрати, пов'язані з медичним забезпеченням, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що сума грошового забезпечення 96 942, 26 грн., з огляду на приписи ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає стягненню, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Однак, в спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми ст. Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку відшкодування особам витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, в яких передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних, зокрема, з грошовим забезпеченням під час навчання.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідок про фактичні витрати, пов'язані з утриманням курсанта ОСОБА_1 №4/269 від 18.06.2018 та №4/1 від 14.02.2020 (т.1 а.с. 16,21) грошове забезпечення останнього за період з 18.08.2014 по 23.06.2018 становило 14 158,16 грн та за період з 01.09.2018 по 22.02.2020 - 82 787,10 грн, що в загальному розмірі становить 96 942,26 грн.
Посилання відповідача на неможливість стягнення витрат на грошове забезпечення з огляду на прирівнення такої виплати до заробітної плати, яка в силу приписів ст.1215 Цивільного кодексу не підлягає поверненню, колегія суддів сприймає критично, оскільки, як вбачається з наявних в матеріалах справи довідок про нараховане ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 2014 по 2018 роки та з 2018 по 2020 роки, (стягнення якого і є предметом даного спору) останнє було нараховане відповідачу саме ХНУВС, а не органом Національної поліції України, в якому після навчання працював ОСОБА_1 , що в свою чергу свідчить про те, що таку виплату слід кваліфікувати саме як фактичні витрати, пов'язані з утриманням особи під час навчання в навчальному закладі, а не як заробітну плату.
На користь такого висновку свідчать також наведені вище судом апеляційної інстанції обставини щодо включення такого виду витрат у відповідний розділ договору від 01.09.2020, який, як зазначено вище, було підписано відповідачем без жодних зауважень, та врегулювання питання відшкодування такого виду витрат на користь навчального закладу спеціальним нормативно-правовим актом - Порядком № 261, в якому міститься пряма вказівка на те, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов'язаних, зокрема, з грошовим забезпеченням.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 11.0.2.2019 по справі № 617/640/16-ц колегія суддів вважає помилковими, оскільки правовідносини у вказаній справі не є тотожними справі, що розглядається. У справі № 617/640/16-ц предметом спору є відшкодування витрат на навчання, зокрема стипендії з особи, яка проходила навчання у державному закладі КЗОЗ. Натомість у справі, що розглядається, предметом спору є стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, які регулюються спеціальним законодавством.
Крім того, колегія суддів зауважує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року № 755/10947/17 зазначено, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Так, Верховний Суд постановою від 16.10.2020 по справі №1.380.2019.002683, залишив в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019, яким було задоволено вимоги Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в закладі вищої освіти, серед яких, зокрема, витрати на грошове забезпечення.
З огляду на викладене, враховуючи обізнаність відповідача про наявність у нього обов'язку щодо відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в навчальному закладі, а саме витрат на грошове забезпечення, у разі звільнення зі служби по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, відсутність доказів добровільного відшкодування ним таких витрат, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати витрати на його утримання за період навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ у сумі 96 942, 26 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів щодо фактичних витрат на утримання відповідача, спростовуються матеріалами справи, а саме довідками про фактичні витрати, пов'язані з утриманням курсанта від 18.06.2018 року №4/269д, від 14.02.2020 року №4/1д, а посилання на неотримання деяких видів забезпечення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки доказів зворотного матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги про нікчемність договору є необґрунтованими та недоведеними. Тим більше, відповідач відповідно до зазначеного договору здобув вищу освіту у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення позивачем строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції вірно встановив, що спір у цій справі відноситься до справ щодо проходження публічної служби і відповідно до положень ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до п. 7 Порядку № 964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідача звільнено з 30.09.2020 та в цей же день, на виконання вимог Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 повідомлено про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у ВНЗ із специфічними умовами навчання протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення.
Тобто відповідач був обізнаний про обов'язок відшкодування витрат до 30.10.2020, про що свідчить його особистий підпис у відповідному договорі. (а.с.6).
Таким чином перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом у разі невиконання відповідачем зазначеного обов'язку, розпочався 01.11.2020 (тобто наступного дня після спливу 30 денного терміну) та закінчувався 02.12.2020, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вказані висновки щодо обрахунку строків звернення до суду з позовом у схожих спірних правовідносинах зроблено у постановах Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №360/962/19, від 28.05.2021 у справі №320/7433/19.
Так, з матеріалів справи слідує, що 31.10.2020, тобто в межах строку визначеного ч.5 ст. 122 КАС України, Університет засобами поштового зв'язку звернувся до суду з відповідним позовом, а отже строк звернення до суду порушено не порушено.
Враховуючи, що за наслідками апеляційного розгляду сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 143 852,44 грн, судове рішення в частині стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особу у вищому навчальному закладі МВС України підлягає зміні, шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини в іншій редакції.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
В іншій частині доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 по справі № 520/15260/2020 скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківського національного університету внутрішніх справі витрати, пов'язані з утриманням, а саме, медичного забезпечення у сумі 721,41 грн.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову Харківського національного університету внутрішніх справ - відмовити.
Абзац другий резолютивної частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2021 по справі №520/15260/2020 змінити, виклавши його в наступній редакції:
"Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (Одержувач: ХНУВС код організації: 08571096, Банк одержувача: Державне казначейство України м. Київ, р/р: UA418201720313271001201005066, МФО:820172, призначення платежу *;146302;1600034;1;ННІ;*відшкодування витрат на утримання звільненого з ЗВО МВС України (територіального органу поліції) юридична адреса: 61080, пр-т Льва Ландау, 27, м. Харків) витрати, пов'язані з утриманням, а саме грошові кошти в розмірі 143 852,44 грн. (сто сорок три тисячі вісімсот п'ятдесят два) ".
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.А. Спаскін Я.В. П'янова
Повний текст постанови складено 07.09.2021 року