25 серпня 2021 р.Справа № 480/4216/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської обласної прокуратури на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2020, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, м. Суми, повний текст складено 29.12.20 по справі № 480/4216/20
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Сумської області
про визнання протиправним та скасування пунктів наказів, стягнення премії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 25 наказу прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. № 91 к від 27.04.2020 “Про преміювання” про невиплату премії начальнику Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури, прокуратури Сумської області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати п.2 розділу під назвою “не виплачувати премію” наказу прокурора Сумської області ОСОБА_2 № 146к від 22.06.2020 “Про преміювання” про невиплату премії начальнику Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури, прокуратури Сумської області ОСОБА_1 .
- стягнути з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 15021,43 грн. премії, що складає 75% до місячної заробітної плати начальника Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури, прокуратури Сумської області за квітень та червень 2020 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 25 наказу прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. №91-к від 27.04.2020 "Про преміювання" про невиплату премії начальнику Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури, прокуратури Сумської області ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано п.2 розділу під назвою "не виплачувати премію" наказу прокурора Сумської області ОСОБА_2 №146к від 22.06.2020 "Про преміювання" про невиплату премії начальнику Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури, прокуратури Сумської області ОСОБА_1 . Стягнуто з прокуратури Сумської області на користь ОСОБА_1 15021,43 грн. премії, що складає 75% до місячної заробітної плати начальника Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури, прокуратури Сумської області за квітень та червень 2020 року.
Сумська обласна прокуратура, не погодившись з рішення суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає , що вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки при вирішенні спору судом неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладені в апеляційній скарзі , просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.
Позивач повідомлявся про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги на поштову та електрону адреси вказані в позові.
Працівниками УДППЗ "Укрпошта" повернуто поштове відправлення суду , які надсилалися на адресу позивача із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою та за закінченням строку зберігання».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно поштового конверту, який повернувся до суду 23.06.2021р. та реєстр поштових відстежень поштове відправлення було відправлено на зворотною адресою 22.06.2021р.
Згідно пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №?270) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “за закінченням терміну зберігання”, “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №821/818/16, від 16.12.2020р. у справі № 120/4080/19-а.
Судові повістки також направлялися на електронну адресу позивача, вказану ним в позовній заяві.
Від позивача з його електронної адреси , зазначеної в позові , до суду надходили листи, в яких він вказував на неможливість прибути до судових засідань у зв'язку із зайнятістю, також вказував , що ї його боку відсутні клопотання про розгляд справи за його участю.
Судом вжито необхідні заходи щодо повідомлення позивача про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 працює на адміністративній посаді начальник Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури, прокуратури Сумської області згідно до наказу прокурора Сумської області від 26.10.2017 року, що підтверджується службовим посвідченням від 10.11.2017 року № 048637.
Наказом прокурора Сумської області Кондратенка Г.М. № 91к від 27.04.2020 “Про преміювання” прокурорам прокуратури Сумської області за квітень 2020 року встановлено до виплати премію у розмірі 75 відсотків до місячної заробітної плати, за виключенням працівників, розмір премії яким встановлено Іншими пунктами цього наказу - далі по тексту “оскаржуваний наказ”.
Водночас, згідно до п. 25 останньої частини оскаржуваного наказу під назвою: “не виплачувати премію”, встановлено не виплачувати премію начальнику Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 .
Крім того, наказом прокурора Сумської області ОСОБА_2 № 146к від 22.06.2020 “Про преміювання” прокурорам прокуратури Сумської області за червень 2020 року встановлено до виплати премію у розмірі 75 відсотків до місячної заробітної плати, за виключенням працівників, розмір премії яким встановлено Іншими пунктами цього наказу - далі по тексту “оскаржуваний наказ”.
Водночас, згідно до п. 2 останньої частини під назвою: “не виплачувати премію” оскаржуваного наказу, встановлено не виплачувати премію начальнику Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 .
Позивач, вважаючи зазначені накази в частині не виплати йому премії незаконними (протиправними) звернувся до суду з позовом про визнання їх таким, що підлягають скасуванню у судовому порядку.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій та прийнятих ним оскаржуваних рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України, визначаються Законом України “Про прокуратуру”.
Відповідно до статті 7 вказаного Закону, систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Згідно ст. 12 Закону України “Про прокуратуру”, перелік та територіальна юрисдикція окружних прокуратур визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
Окружну прокуратуру очолює керівник окружної прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.
Повноваження керівника окружної прокуратури визначені статтею 13 Закону України “Про прокуратуру”, згідно з якою, керівник окружної прокуратури:
1) представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями;
2) організовує діяльність окружної прокуратури;
3) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у окружній прокуратурі;
4) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів окружної прокуратури;
41) призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
42) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства, інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;
5) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Керівник окружної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.
Відповідно до ст.81 Закону України «Про прокуратуру», заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за вислугу років, виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
31.05.2012 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», підпунктом 2 пункту 2 якої керівникам органів прокуратури надано право у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також з нагоди державних, професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Конкретні умови, порядок та розміри преміювання визначаються Положенням про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 09.08.2017р. № 234 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 2 розділу І Положення, преміювання працівників Генеральної прокуратуриУкраїни, регіональних, місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України та членів Комісії здійснюється щомісяця пропорційно до відпрацьованого часу в межах фонду преміювання, затвердженого в кошторисах, та економії фонду оплати праці.
Згідно пункту 4 розділу І Положення, розмір премій визначається відповідно до об'єктивної оцінки роботи працівника, члена Комісії та їх особистого внеску в загальні результати роботи у відсотках до посадового окладу або місячної заробітної плати працівника (крім доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та за виконання обов'язків тимчасово відсутнього керівника) і члена Комісії.
У разі несвоєчасного або неякісного виконання завдань, погіршення ефективності роботи і порушення трудової дисципліни премія виплачується в меншому розмірі або не виплачується взагалі (пункт 6 розділу І Положення).
Також, підстави для невиплати премії встановлені і в пункті 7 розділу І Положення, відповідно до якого, премія не виплачується працівникам: за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення; за час відпусток, тимчасової непрацездатності та в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи з розміру середньої заробітної плати; на час відсторонення від посади в порядку, передбаченому статтями 154 - 158 Кримінального процесуального кодексу України; на час відсторонення від виконання службових повноважень у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання корупції"; при звільненні з роботи в місяці, за який здійснюється преміювання, за винятком виходу на пенсію, звільнення за станом здоров'я, відрядження для роботи у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів, Національній академії прокуратури України чи в інших органах у визначених законом випадках, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, у порядку переведення на інше місце роботи, а також у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Загальні критерії оцінки роботи працівників визначені пунктом 10 розділу І Положення. До таких критеріїв належать: сумлінне виконання службових обов'язків; своєчасне та якісне виконання завдань і доручень керівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України, голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; дотримання трудової дисципліни.
Отже, зміст вказаних норм, дає підстави для висновку, що премія є частиною заробітної плати прокурора і підлягає виплаті щомісяця у встановленому розмірі та порядку, з урахуванням критеріїв оцінки роботи.
При цьому, якщо за наслідками оцінки з'ясовується несвоєчасне / неякісне виконання завдань, зокрема, несумлінне виконання службових обов'язків, а також погіршення ефективності роботи або порушення трудової дисципліни, уповноважена особа може зменшити розмір премії чи прийняти рішення про її невиплату взагалі.
Як було встановлено під час розгляду справи, підставою для прийняття оскаржуваних наказів про невиплату позивачу премії у квітні 2020 року та червні 2020, слугували рапорти заступника прокурора області Плескача О.Ю. від 22.04.2020 та від 23.05.2020 стосовно зменшення
розміру преміальних виплат за наслідками роботи у квітні та червні 2020 року працівникам Роменської місцевої прокуратури, у яких, поряд з іншим, наведені обґрунтування та підстави зменшення розміру премій начальнику Лебединського відділу місцевої прокуратури ОСОБА_1 .
Колегією суддів встановлено, що оскаржувані накази про невиплату позивачу премії у квітні 2020 року та червні 2020 прийнято відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012, Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 234 від 09.08.2017.
Так, Верховний Суд у постановах від 19.12.2019 у справі № 819/519/16 та від 29.01.2020 у справі № 808/1202/17 з посиланням на положення Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012, а також у постанові від 30 травня 2018 року в справі №825/1568/17 , вже висловлював свою правову позицію, що преміювання працівників прокуратури є правом керівника органу прокуратури, яке він реалізовує на власний розсуд з врахуванням особистого вкладу працівника в загальні результати роботи та в межах затвердженого фонду оплати праці.
Аналогічний висновок викладено Верховним судом в ухвалі від 25 лютого 2021 року по справі №280/2130/19 про закриття касаційного провадження з посиланням на те, що Верховний Суд у своїх постановах від 19.12.2019 у справі № 819/519/16 та від 29.01.2020 у справі № 808/1202/17 вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, а також враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №755/10947/17 відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.
Доводи позивача про те, що перелік підстав для невиплати премії визначений пунктом 7 розділу І згаданого Положення, є вичерпним, оскільки ця норма встановлює безумовні випадки коли премія не виплачується, в той час, коли пункт 6 розділу І встановлює випадки, коли премія може бути як зменшена частково, так і взагалі не виплачуватись.
Згідно з наказом прокурора області «Про розподіл обов'язків між керівництвом прокуратури Сумської області» від 03.03.2020 № 38 у квітні та травні поточного року повноваження щодо організації роботи з питань нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування, підтриманням державного обвинувачення покладались на заступника прокурора області ОСОБА_3 .
Таким чином, ініціювання заступником прокурора області ОСОБА_3 зменшення розміру преміальних виплат начальнику Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 у зв'язку з несумлінним виконанням службових обов'язків за квітень та червень 2020 року здійснено обґрунтовано та в межах його компетенції
відповідно до п. 2 розділу II Положення перший заступник або заступник Г енерального прокурора, перші заступники або заступники керівників регіональних прокуратур, перший проректор чи проректор Національної академії прокуратури України, які згідно з розподілом обов'язків відповідають за організацію бухгалтерських служб, погоджують відповідно з Генеральним прокурором, керівниками регіональних прокуратур, ректором Національної академії прокуратури України середньовизначений розмір виплати, який спрямовується на преміювання працівників.
Проте, питання зменшення преміальних виплат або невиплати взагалі, у разі неналежного виконання працівниками, членами Комісії службових обов'язків врегульовано п. З розділу II Положення, згідно з яким перший заступник та заступники Генерального прокурора, керівники самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, Національної академії прокуратури України, а також голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, керівники місцевих прокуратур, які складають відповідні рапорти з обґрунтуванням підстав та відсотка, на який пропонується зменшити розмір премії.
Отже дії прокурора області та оскаржувані накази «Про преміювання» від 27.04.2020 № 91 к та 22.06.2020 № 146к видано у відповідності з вимогами ст. 19 Конституції України, ст. ст. 11 та 81 Закону України «Про прокуратуру», Постанови Кабінету Міністрів України № 505 та Положення про преміювання працівників органів прокуратури, Національної академії прокуратури України та членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Щодо доводів позивача про порушення прокуратурою області обов'язку, визначеного п. 5 розділу II Положення , що оскаржувані накази не доводилися до відома позивача і їх зміст йому став відомий лише 26.06.2020 та 06.07.2020, то зазначена обставина не може бути самостійною підставою для констатації протиправності вирішення питання преміювання працівників прокуратури, оскільки вищевказаним пунктом термін для доведення наказу до відома працівників не встановлений.
До того ж накази про преміювання не є нормативними, мають виключно правозастосовний характер і стосуються обмеженого та персоніфікованого кола суб'єктів, набувають чинності з моменту підписання уповноваженими особами, а час доведення їх змісту до відома осіб, яких він стосується, об'єктивно впливає на визначення початку строку для їх оскарження.
Також, колегія суддів відхиляє доводи позивача на порушення відповідачем встановленого порядку преміювання, оскільки матеріалами справи підтверджено, що вмотивовані рапорти заступника прокурора області про порушення вимог кримінального
процесуального законодавства та недоліки при здійсненні процесуального керівництва у кримінальних провадженнях начальником Лебединського відділу Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_1 з пропозицією невиплати премії, подавалися в межах компетенції, були погоджені з прокурором Сумської області, що узгоджується з приписами пунктів 3, 4 розділу ІІ Положення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач , приймаючи оскаржувані накази про невиплату позивачу премії у квітні 2020 року та червні 2020 , діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, тому позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, доводи апеляційної скарги спростовують висновку суду першої інстанції.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За вищевказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, тому судове рішення - підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 по справі № 480/4216/20 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 06.09.2021 року