ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
07 вересня 2021 року справа №640/9126/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)
про1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не повернення позивачу виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року №640/6410/20; 2) зобов'язання відповідача повернути позивачу виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року №640/6410/20
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач протиправно не повертає йому помилково надісланий виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року №640/6410/20.
Ухвалою від 07 квітня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/9126/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; звільнив позивача від сплати судового збору за подання адміністративного позову в адміністративній справі №640/9126/21.
Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, до якого в якості доказів направлення копії відзиву учасникам справи, додав копію поштового реєстру та фіскального чеку АТ «Укрпошта».
Копія поштового реєстру та копія фіскального чеку жодним чином не засвідчені.
Належними доказами направлення відзиву іншим учасникам справи є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, копія реєстру відправлення поштової кореспонденції зі штампом поштового відділення тощо, засвідчені відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55.
Таким чином, відзив відповідача не відповідає положенням пункту другого частини четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, а, отже, не може бути прийнятий до розгляду.
Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з проханням виплатити заборгованість по пенсійним виплатам або повернути виконавчий лист, однак, жодної виплати від відповідача не отримав та виконавчий лист відповідачем не повернутий.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою від 29 жовтня 2020 року, в якій просив згідно виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року №640/6410/20 перерахувати кошти в сумі 46 822,50 грн. на його банківський рахунок та, до якої долучено, серед іншого, виконавчий лист.
17 лютого 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою - клопотанням, в якій просив негайно повернути помилково надісланий виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року №640/6410/20.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання реалізації громадянами вказаних конституційних прав регулює, зокрема, Закон України «Про звернення громадян».
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно частин першої та третьої статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлені вимоги до звернення, зокрема, звернення адресуються органам державної влади, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань, письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства, у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги, звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Реалізація права на звернення має наслідком виникнення кореспондуючого обов'язку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів його розглянути і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
З огляду на припис статті 40 Конституції України цей обов'язок незалежно від того, чи він конкретизується як відповідне повноваження органу державної влади в Основному Законі, чи в інших нормативно-правових актах, має виконуватися в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Термін розгляду звернень громадян встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», згідно з якою звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
З наявної в матеріалах справи копії звернення позивача вбачається, що звернення оформлене належним чином, подано у встановленому порядку органу державної влади, до повноважень якого належить вирішення порушених у зверненнях питань, а, отже, відповідає вимогам викладеним в статті 5 Закону України «Про звернення громадян», а тому підлягає обов'язковому прийняттю та розгляду.
Суд встановив, що позивач рекомендованим листом 17 лютого 2021 року (трек номер 0205501425150) направив відповідачу заяву- клопотання про повернення помилково надісланого йому виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року №640/6410/20.
Відповідно до інформації на веб-сайті АТ «Укрпошта» https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html поштове відправлення за номером 0205501425150 19 лютого 2021 року вручене представнику відповідачу (за довіреністю).
Як стверджує позивач, відповідач не повернув та не зазначив причину не повернення позивачу виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року №640/6410/20 за зверненням останнього.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази надання ГУ ПФУ в м. Києві відповіді на звернення позивача від 17 лютого 2021 року та/або повернення виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року №640/6410/20 позивачу.
Суд також зазначає, що відповідно до пункту 11 статті розділу IV Інструкції з діловодства в Пенсійному фонді України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 24 липня 2020 року №13-1, документ повертається заявникові без розгляду у разі його надходження не за адресою.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів визначені в статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а саме, примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Отже, примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого листа здійснюється органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, а тому, направлений позивачем на адресу відповідача виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року №640/6410/20 мав бути повернений позивачу як надісланий не за адресою.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Оскільки відсутні докази надання відповідачем відповіді на звернення позивача від 17 лютого 2021 року та/або повернення виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року №640/6410/20 позивачу, задоволення позовних є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не повернення йому виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року №640/6410/20 та зобов'язання відповідача повернути позивачу виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року №640/6410/20.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не повернення ОСОБА_1 виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року №640/6410/20.
3. Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повернути ОСОБА_1 виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 серпня 2020 року №640/6410/20.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).
Суддя В.А. Кузьменко