ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
07 вересня 2021 року справа №640/5394/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доДепартаменту патрульної поліції України (далі по тексту - відповідач)
про1) зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача доплату за службу в нічний час за період з 01 червня 2016 року по 31 грудня 2017 року в сумі 4 354,40 грн.; 2) зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно в сумі 3 375,17 грн.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач в період проходження ним служби, а саме, в період з 01 червня 2016 року по 31 грудня 2017 року протиправно не здійснював доплату за службу в нічний час та не проводив індексацію його грошового забезпечення.
Ухвалою від 10 березня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/5394/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач 13 квітня 2021 року подав до суду відзив на позовну заяву, докази направлення копії відзиву іншим учасникам справи в матеріалах справи відсутні.
Належними доказами направлення відзиву іншим учасникам справи є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, копія реєстру відправлення поштової кореспонденції зі штампом поштового відділення тощо, засвідчені відповідно до пунктів 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55.
Таким чином, відзив на позовну заяву, поданий відповідачем не відповідає положенням пункту другого частини четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, а, отже, не може бути прийнятий до розгляду.
Позивач подав відповідь на відзив, проте, не виконав вимоги щодо надання до відповіді на відзив документів, якими підтверджено факт надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи, а, отже, відповідь на відзив не може бути прийнята до розгляду.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
ОСОБА_1 проходить службу в поліції на посаді інспектора взводу №2 роти тактико - оперативного реагування Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України.
У відповідь на адвокатський запит адвоката позивача Шпарика Н.Я. Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України листом від 06 грудня 2019 року №561аз/41/12/03-2019 надало інформацію щодо кількості, зокрема, нічних змін ОСОБА_1 за період з 01 червня 2016 року по 31 грудня 2017 року, а саме:
- в 2016 році: в червні - 8 змін, в липні - 8 зміни, в серпні- 6 змін, в вересні - 6 змін, в жовтні- 4 зміни, в листопаді - 4 зміни, в грудні - 7 змін;
- в 2017 році: в січні - 6 змін, в лютому - 5 змін, в березні - 8 змін, в квітні - 4 зміни, в травні - 5 змін, в червні - 3 зміни, в липні - 8 змін, в серпні- 7 змін, в вересні - 5 змін, в жовтні - 8 змін, в листопаді - 8 змін, в грудні - 0 змін.
За результатом розгляду адвокатського запиту адвоката позивача Шпарика Н.Я. відповідач листом від 17 грудня 2019 року №450аз,462аз/2/41/5/05-2019 повідомив, що посадовий оклад, зокрема, інспектора взводу №2 роти тактико-оперативного реагування ОСОБА_1 становить 2 400,00 грн.; індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», тобто з листопада 2017 року, в розмірах відповідно до законодавства.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Закон України «Про Національну поліцію».
Частинами першою та другою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі по тексту - Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 визначений обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
06 квітня 2016 року Міністерством внутрішніх справ України відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, прийнятий наказ №260, яким затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі по тексту - Порядок № 260).
Згідно із пунктом 3 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Відповідно до пункту 11 Розділу II Порядку №260 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.
Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Отже, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час, а саме, за виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00, до якої не включається перерва для відпочинку і харчування.
Таким чином, фактичним службовим часом протягом якого поліцейський несе службу є час з 22.00 до 06.00, за виключенням двох годин на відпочинок та харчування, тобто становить 6 годин.
Як встановив суд, кількість нічних змін, відпрацьованих позивачем становить в 2016 році - 43, в 2017 році - 67, всього - 110 нічних змін, а, отже, позивач має право на виплату доплати за службу в нічний час за період з 01 червня 2016 року по 30 листопада 2017 року у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Проте, як стверджує позивач та не заперечує відповідач, доплата за службу в нічний час позивачу всупереч вимогам Постанови №988 та Порядку №260 відповідачем не здійснювалася.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача стосовно не виплати позивачу доплати за службу в нічний час та наявність правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача доплату за службу в нічний час за період з 01 червня 2016 року по 30 листопада 2017 року.
Суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги нарахувати та виплатити позивачу доплату за служби в нічний час в сумі 4 354,40 грн., оскільки розрахунок доплати за службу в нічний час наданий позивачем, здійснений з урахуванням 8 годин служби, без урахування перерви, яка надається для відпочинку та харчування. З огляду на встановлений законодавством проміжок часу, який надається для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин, та з урахуванням відсутності в матеріалах справи будь яких доказів надання відповідачем такої перерви в меншому розмірі, суд дійшов висновку, що позивачем здійснений помилковий розрахунок суми доплати за службу в нічний час.
Крім того, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня довідка про кількість фактично відпрацьованих позивачем годин протягом відповідного місяця, отже, суд вважає неможливим визначити необхідні складові для проведення розрахунку доплати позивачу за службу в нічний час за спірний період.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року, суд зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі по тексту - Порядок №1078).
Згідно з пунктом 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації, зокрема, підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Аналізуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Посилання відповідача на те, що лише постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення» до пункту 2 Порядку №1078 внесені зміни та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення, а тому саме з листопада 2017 року вказані особи мають право на індексацію суд не приймає до уваги, оскільки індексація грошового забезпечення прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі №2140/1763/18.
З матеріалів справи вбачається, що індексація грошового забезпечення за період з червня 2016 по квітень 2017 року позивачу не нараховувалася та не виплачувалась.
Відповідно до інформації Держстату України індекс споживчих цін перевищував поріг у 103% в квітні 2016 року та становив 103,5%, а коефіцієнт індексації у червні червні-листопаді 2016 року - 3,5%, у грудні 2016 року-лютому 2017 року - 7,7%; березні-травні 2017 року - 11,8%; червні-серпні 2017 року - 16%; вересні-листопаді 2017 року - 19,6%.
Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року.
Суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 3 375,17 грн., оскільки розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення.
Так, Верховний Суд в постанові від 17 вересня 2020 року у справі №420/1207/19 вказав, що «оцінюючи наданий позивачем висновок експерта з урахуванням наданих відповідачем заперечень проти нього, суд апеляційної інстанції правомірно виходив з того, що здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період, а не стягнення визначеної у висновку експерта суми заборгованості».
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача доплату за службу в нічний час за період з 01 червня 2016 року по 30 листопада 2017 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року.
Отже, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
В частині розподілу судових витрат, суд звертає увагу на таке.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати належить, зокрема, додаткова заробітна плата, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Суд зазначає, що адміністративний позов стосується стягнення заробітної плати, а саме, доплати за проходження служби у нічний час, тому позивач звільняється від сплати судового збору.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
В частині питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить із такого.
Пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з'ясувати, зокрема, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.
Суд встановив, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду такі документи:
- копію договору про надання правничої допомоги від 25 листопада 2019 року,
- копію акта виконаних робіт від 10 березня 2020 року,
- копію платіжного доручення від 02 січня 2020 року №81 про оплату 2 000,00 грн. за надання правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги від 25 листопада 2019 року в інтересах члена профспілки ОСОБА_1 у справі про стягнення нічних та індексації,
- ордер на надання правової допомоги серії ВС №1053122 від 25 листопада 2019 року,
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000758.
Зі змісту акта виконаних робіт вбачається, що адвокатом Шпариком Н.Я. надано послуг на загальну суму 2 000,00 грн. за 2 годин роботи, пов'язаної з підготовкою і поданням адміністративного позову до Департаменту патрульної поліції про нарахування і стягнення заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час, заборгованості по індексації грошового забезпечення.
Витрати на виконання договору про надання правничої допомоги від 25 листопада 2019 року підтверджуються копією платіжного доручення від 02 січня 2020 року №81 на суму 2 000,00 грн., відносяться до витрат на професійну правничу допомогу та відповідно до приписів статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України є судовими витратами позивача.
Частинами п'ятою, шостою та сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), підтверджених документально, суд зазначає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу є співмірним, а відповідач розмір витрат на професійну правничу допомогу та їх співмірність не заперечує.
З урахуванням вимог позивача стосовно стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн. та часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу та присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з 01 червня 2016 року по 30 листопада 2017 року.
3. Зобов'язати Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно.
4. Відмовити в іншій частині адміністративного позову.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Департамент патрульної поліції України (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, буд. 3; ідентифікаційний код 40108646).
Суддя В.А. Кузьменко