СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/17/21
ун. № 759/11849/20
12 серпня 2021 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018110200004238 від 10.07.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263КК України,
20.07.2020 слідчому судді Святошинського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів.
Захисник ОСОБА_2 у клопотанні просить надати йому дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до інформації з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо руху кримінального провадження № 12018110200004238 від 10.07.2018 року із зазначенням дії, часу, дати, посади та ПІБ службових осіб, які здійснювали доступ разом з хронологічною довідкою з усіма відомостями, що були внесені, які перебувають у слідчого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 як реєстратора або у будь-якої іншої уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 яка є реєстратором та здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110200004238 від 10.07.2018 року з можливістю їх вилучення на паперовому та електронному носіях.
Рух кримінального провадження та інформація, що міститься в розширеному витязі, на думку заявника, має суттєве значення для встановлення обставин, котрі підлягають доказуванню в кримінальному провадженні в частині спростування факту вчинення кримінального правопорушення, а саме зазначені відомості дадуть змогу перевірити достовірність:
-об'єднання матеріалів кримінального провадження;
-легалізацію проведення слідчих/розшукових дій;
-розмір встановленої матеріальної шкоди (збитків) та/або її відшкодування;
-відомостей внесених до процесуальних документів;
-повноваження слідчих та прокурорів у вказаному провадженні;
-законність дій керівників органу досудового розслідування та керівників органів прокуратури.
У судове засідання учасники, повідомлені належним чином, не прибули.
Дослідивши зміст клопотання на відповідність вимогам КПК України та дослідивши додані до клопотання документи кримінального провадження, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є тимчасовий доступ до речей і документів.
З аналізу норм ч. 1 ст. 159 КПК України вбачається, що тимчасовий доступ до документів полягає в наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Стаття 132 КПК України встановлює загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням. При цьому зазначено, що для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Вимоги до клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів встановлені в ч. 2 ст. 160 КПК України.
Слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів (ч. 6 ст. 163 КПК України).
Із матеріалів справи вбачається, що СУ ГУНП у Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12018110200004238 від 10.07.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України (а.с. 8-14).
Відповідно до фабули вказаного кримінального провадження, ОСОБА_3 та інші особи, що діяли у складі злочинної організації, незаконно заволоділи транспортним засобом «Lexus», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_2 зазначає, що його підзахисний ОСОБА_3 був затриманий працівниками поліції у порядку ст. 208 КПК України та допитаний у рамках іншого кримінального провадження № 12019110000000972 від 30.11.2019 року (а.с. 54-56, 57-59), а про підозру йому повідомляли уже в рамках згаданого раніше провадження № 12018110200004238 від 10.07.2018 року (а.с. 15-23). Також, захисник звертає увагу на постанова про доручення проведення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування містить номер кримінального провадження № 12019110200004265 від 07.09.2019 року, що є першочерговим провадження відносно ОСОБА_3 (а.с. 64) та яке не згадано у постанові про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 02.12.2019 року (а.с. 60-63).
Захисник звернувся до слідчого судді із клопотанням про дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, а саме до інформації з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо руху кримінального провадження № 12018110200004238 від 10.07.2018 року із зазначенням дії, часу, дати, посади та ПІБ службових осіб, які здійснювали доступ разом з хронологічною довідкою з усіма відомостями, що були внесені, які перебувають у слідчого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 як реєстратора або у будь-якої іншої уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 яка є реєстратором та здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110200004238 від 10.07.2018 року з можливістю їх вилучення на паперовому та електронному носіях.
Твердження захисника про те, що відомості з ЄРДР, до яких він просить надати доступ, самі по собі та в сукупності з іншими документами кримінального провадження № 12018110200004238 від 10.07.2018 року мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у цьому кримінальному провадженні, є необґрунтованим та не відповідає нормам КПК України щодо доказів і доказування.
При цьому слідчий суддя керується такими нормами законодавства і мотивами.
Розділом ІІІ «Доступ до відомостей, внесених до Реєстру» Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (затверджено Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139) (далі - Положення) доступ до Єдиного реєстру досудових розслідувань передбачений лише для держателя, прокурорів, слідчих, детективів та інших уповноважені користувачів. Положення не надає прав безпосереднього доступу до відомостей, внесених до Реєстру стороні захисту.
Пунктом 5 глави 4 розділу І Положення визначено, що надання витягу з Реєстру на всіх стадіях кримінального провадження, а також копії інформації, яка міститься у Реєстрі, у конкретному кримінальному провадженні до закінчення досудового розслідування здійснюється Реєстраторами, уповноваженими на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у ньому. Щодо Держателя Реєстру - Генеральної прокуратури України, - то у взаємозв'язку із наведеною нормою п. 5, на підставі наступного пункту шостого Положення, він надає відомості з Реєстру з додержанням вимог КПК України та Закону України «Про захист персональних даних» у кримінальних провадженнях, в яких стадія досудового розслідування закінчена.
Згідно з п.5 ч. 1 ст. 3 КПК України, стадія досудового розслідування кримінального провадження закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Отже, з наведених норм КПК України і Положення вбачається, що надання копії інформації, яка міститься у Реєстрі, у кримінальному провадженні № 12018110200004238 від 10.07.2018 року, та, відповідно, тимчасовий доступ до такої інформації можливий виключно через Реєстраторів, уповноважених на здійснення досудового розслідування та нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у них, та не повинна надаватися на цій стадії будь-яким іншим суб'єктом, який має права доступу до Реєстру.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 26.03.2019 (справа № 807/1456/17, провадження № 11-1460апп18) зазначила, що діяльність уповноважених службових осіб правоохоронних органів щодо інформаційного наповнення ЄРДР полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них. Внесення до Реєстру відомостей про закінчення досудового розслідування в одній з установлених КПК України форм, у тому числі звернення до суду з обвинувальним актом, саме по собі не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав та обов'язків та існуючого стану правовідносин, а також не містить ознак управління діяльністю інших суб'єктів (пункт 44).
Реєстр, як визначено в п. 2 глави 1 розділу І, - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 глави 2 цього розділу, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.
Пункт 4 ч. 1 ст. 91 КПК України дійсно передбачає, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Частинами 1, 2, 3 ст. 93 КПК України визначено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом; і сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом; а сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Доказами в кримінальному провадженні відповідно до ст. 84 КПК України є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. І процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зважаючи на закріплене у ч. 1 ст. 99 КПК України визначення, постанови прокурора щодо руху кримінального провадження підпадають під ознаки документа як джерела доказів.
Статтею 86 КПК України врегульоване питання допустимості доказів. Так, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів, яка полягає в тому, що суд досліджує докази безпосередньо (п. 16 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 23 КПК України).
Згідно з правилами ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. І жоден доказ не має наперед встановленої сили.
З наведеного вище вбачається, що доказом у кримінальному провадженні під час судового розгляду може бути виключно оригінал або дублікат відповідних постанов прокурора про передачу кримінального провадження чи матеріалів за підслідністю, об'єднання матеріалів досудових розслідувань, виділення досудового розслідування в окреме провадження, закінчення досудового розслідування, зупинення досудового розслідування, відновлення досудового розслідування, продовження строку досудового розслідування та інших, які сторона обвинувачення зобов'язана надати суду на стадії судового розгляду для встановлення законності вчинення процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень на стадії досудового розслідування. Установити достовірність постанов прокурора можливо шляхом безпосереднього дослідження цих постанов.
Як вбачається з наведеної вище Постанови Верховного Суду і правил розділу VI «Контроль та нагляд» Положення, відомості, наявні в ЄРДР, є похідними від процесуальних рішень прокурора. Такий висновок узгоджується із п. 4 зазначеного розділу, яким передбачено, що в разі встановлення фактів невідповідності внесеної до Реєстру інформації матеріалам кримінального провадження або її неповноти вживаються заходи щодо усунення виявлених порушень. Тобто відомості, внесені до ЄРДР не можуть бути використані для встановлення або спростування факту винесення або не винесення прокурором певного процесуального рішення у кримінальному провадженні.
Отже, матеріалами клопотання не доведено, що відомості ЄРДР можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні № № 12018110200004238 від 10.07.2018 року для встановлення чи спростування обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, і що доступ до таких відомостей має право надати Управління організаційного забезпечення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Генеральної прокуратури України.
Ураховуючи наведене вище, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання не відповідає вимогам КПК України і захисник на основі належних і допустимих доказів не довів наявність достатніх підстав вважати, що мають місце обставини, передбачені ч. 3 ст.132, ч. 6 ст. 163 КПК України, і тому відсутні визначені КПК України необхідні і достатні підстави для задоволення клопотання захисника про тимчасовий доступ до речей і документів.
Керуючись статтями 26, 132, 159, 160, 162, 163, 309 КПК України,-
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 про тимчасовий доступ до речей та документів, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018110200004238 від 10.07.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263КК України
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1