справа № 759/4552/21 головуючий у суді І інстанції Войтенко Ю.В.
провадження № 22-ц/824/10798/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
03 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня 2021 року про передачу за підсудністю справи за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути за рахунок коштів державного бюджету України: 1 776 000 моральної шкоди; 8 250 грн. вартості вилученого майна, 20 000 грн. вилучених коштів, 41 192 грн. інфляційних збитків, 152 710 грн. 59 коп. втраченого заробітку, а всього 222 152 грн. 59 коп.; 116 500 грн. за надання правової допомоги в кримінальній справі, 149 563 грн. 05 коп. інфляційних збитків, 16 860 грн. транспортних витрат, а всього 282 923 грн. 05 коп.; 40 960 грн. витрат на правову допомогу у цивільній справі.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня 2021 рокупозовну заяву ОСОБА_1 направлено за підсудністю до Корольовського районного суду міста Житомира.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та повернути матеріали позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва для продовження її розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що визначення розміру відшкодування шкоди, якої зазнав громадянин внаслідок незаконних дій, у разі ухвалення виправдувального вироку здійснює суд, який такий вирок ухвалив. Місце проживання та реєстрації позивача у даному випадку значення не мають.
У відзиві на апеляційну скаргу Житомирська обласна прокуратура зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду Святошинським районним судом міста Києва як таким, що постановив стосовно позивача виправдувальний вирок.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвал суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Корольовського районного суду міста Житомира, суд першої інстанції виходив з того, що справа підлягає розгляду за місцем знаходження відповідача.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За змістом положень частини першої статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон 266/94-ВР) розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
Частиною другою зазначеної статті встановлено, що у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України затверджено Положення про застосування Закону 266/94-ВР від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 (далі - Положення), пунктом 6 якого встановлено, що суд, одночасно з копією виправдувального вироку, який набрав законної сили, направляє громадянинові повідомлення, в якому роз'яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які цей громадянин має право претендувати.
Згідно з пунктами 11, 12 Положення для визначення розміру заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.
У місячний термін з дня звернення громадянина суд витребовує від відповідних державних та громадських організацій усі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною першою статті 12 Закону 266/94-ВР ухвалу. Пункт 12 положення містить вимоги щодо змісту такої ухвали. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції в касаційному порядку.
Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
На даний час єдиним таким законом є Закон 266/94-ВР, прийнятий ще у 1994 році, сфера дії якого поширюється на широке коло суб'єктів, у тому числі на виправданих.
Отже, внаслідок незаконного засудження, ухвалення судом виправдувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає у силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону 266/94-ВР.
Законом встановлено, що визначення розміру відшкодування шкоди, якої зазнав громадянин внаслідок незаконних дій, у разі ухвалення виправдувального вироку здійснює суд, про що постановляє відповідну ухвалу. Таким судом у справі, що переглядається, є Святошинський районний суд міста Києва.
Оскільки Закон 266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Із аналізу положень статті 12 Закону 266/94-ВР вбачається, що саме суд, який ухвалив виправдувальний вирок, визначає розмір заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій та які підлягають стягненню на його користь, і таке судове рішення може бути оскаржене до суду вищої інстанції відповідно до положень цивільного процесуального законодавства.
У даному випадку позивач за захистом свого порушеного права звернувся у порядку цивільного судочинства до Святошинського районного суду міста Києва, який ухвалив виправдувальний вирок щодо нього, із позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, тому висновки суду першої інстанції щодо непідсудності справи Святошинському районному суду міста Києва є безпідставними.
Вказані правові висновки містяться також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, та у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 755/1887/17.
За таких обставин, передаючи справу на розгляд суду за місцем знаходження відповідача, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі, що у відповідності до ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.