вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" серпня 2021 р. Справа№ 910/6640/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Корсака В.А.
Сітайло Л.Г.
За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.
представників сторін:
від позивача - Соколов А.О. (ордер ЗР №72906 від 15.07.21);
від відповідача 1 - Денисенко Г.В. (ордер АО №1030580 від 19.05.21);
від відповідача 2- Бандура В.І. ( ордер ЗР №72910 від 10.08.21);
від третьої особи - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації "Всеукраїнська вища рада юристів"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021
у справі № 910/6640/21 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Громадської організації "Всеукраїнська вища рада юристів"
до 1) Національного університету "Одеська юридична академія"
2) Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету "Одеська юридична академія"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Фонду державного майна України
про визнання недійсним договору оренди
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у справі №910/6640/21 в позові відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:
- передача державного нерухомого майна в оренду, яка відбулась на підставі договору, укладеного відповідачами, відповідала вимогам чинного на дату укладення вказаного договору законодавства України; відповідно до положень чинного законодавства було змінено умови надання в оренду майна, що перебуває на балансі закладів освіти, та надано право закладам освіти передавати в оренду таке майно в порядку, встановленому законодавством, без погодження Фонду державного майна України.
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30 червня 2021 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:
- згідно з приписами ч.1 ст. 287 ГК України єдиними орендодавцями державного майна - єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення;
- опублікування інформації, оприлюднення Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, здійснюються на офіційних веб-сайтах орендодавців, а також у друкованих засобах масової інформації, якщо це передбачено рішенням представницького органу місцевого самоврядування; відповідачем 1 не було оприлюднено необхідної інформації на його офіційному веб-сайті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Всеукраїнська вища рада юристів» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021, справу №910/6640/21 призначено на 19.08.2021.
Не погоджуючись з рішенням, третя особа звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі третя особа зазначає про те, що:
- враховуючи той факт, що передача нерухомого державного майна відбулася без дозволу Фонду державного майна, орендна плата за укладеним договором оренди державного майна не була погоджена із Фондом, який і є правомочною особою на укладення договорів оренди державного майна, тобто фактично між сторонами не могло бути укладено договір оренди, оскільки це майно є власністю не відповідача 1, а держави; відповідач 1 не мав права на передачу державного майна у користування іншим особам без відповідного дозволу Фонду державного майна України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І. апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 залишено без руху.
Від відповідача 2 (11.08.2021) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в кому відповідача просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 - залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 зазначає про те, що:
- орендна плата за договором №476 встановлена у відповідності до статті 8 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX та не потребує погодження із Фондом державного майна, а отже Київський інститут інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія» є правомочною особою на укладення договорів оренди державного майна.
Від відповідача 2 (11.08.2021) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 2 просить апеляційну скаргу третьої особи залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 зазначає про те, що:
- згідно до положеннями чинного законодавства України, передача в оренду державного майна, що знаходиться на балансі закладу вищої освіти, здійснюється без проведення аукціону, а саме, частиною 2 статті 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-IX встановлено випадки отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону; відтак, право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону зокрема мають: заклади освіти всіх форм власності, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності.
Від відповідача 1 (11.08.2021) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 1 просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 зазначає про те, що:
- всі аргументи апелянта, в апеляційній скарзі щодо обов'язковості узгодження укладення договору з Фондом державного майна є необґрунтованими та недоведеними.
Від відповідача 1 (11.08.2021) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 1 просить апеляційну скаргу третьої особи залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 зазначає про те, що:
- відповідно до положень чинного законодавства України, укладення договору №476 не потребує дозволу Фонду державного майна.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021, у зв'язку перебуванням суддів Шапрана В.В. та Буравльова С.І., які не є головуючими суддями (суддями-доповідачами), у відпустках, у справі № 910/6640/21 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021 справа № 910/6640/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Пашкіна С.А. (головуючий), судді Сітайло Л.Г., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Сітайло Л.Г., Корсак В.А. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Громадської організації "Всеукраїнська вища рада юристів" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у справі № 910/6640/21.
В судове засідання апеляційного господарського суду 19.08.2021 не з'явився представник третьої особи.
Від третьої особи (19.08.202) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано надмірним навантаженням на представника Фонду державного майна України, оскільки 19.08.2021 призначено справи в Господарському суду міста Києва та Господарському суді Запорізької області.
Розглянувши у судовому засіданні 19.08.2021 подане клопотання, судова колегія відмовила у його задоволенні з огляду на те, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.
Відповідно до ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Таким чином, зазначений у клопотанні представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси третьої особи в суді.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів колегією суддів встановлено.
02.06.2020 між Національним університетом "Одеська юридична академія", (орендодавець, балансоутримувач, відповідач-1) та Київським інститутом інтелектуальної власності та права Національного університету "Одеська юридична академія" (орендар, відповідач-2) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 476, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: будівля головного корпусу, площею 3791,2кв.м. (далі - майно), що розташована за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 210, перебуває на балансі Національного університету "Одеська юридична академія", та належить Державі Україна в особі Міністерства освіти і науки України, балансова вартість якого визначена згідно з Довідкою, виданою Національним університетом "Одеська юридична академія" 28.05.2020 за № 534/1-3 і становить 793 538,00грн (без ПДВ). Право господарського відання за орендодавцем (балансоутримувачем) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Іващенко Н.В., Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 29.05.2020, номер запису про інше речове право: 36684472, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним № 210755201 від 29.05.2020.
За умовами пункту 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення приватного навчального закладу.
У пункті 2.1 Договору сторони погодили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2020 року 6 665,72грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди червень 2020 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за попередні місяці 2020 року. Враховуючи цільове призначення орендованого майна, сторони дійшли згоди, що орендна плата за цим Договором буде нараховуватися та сплачуватись лише після початку навчального процесу здобувачів вищої освіти орендаря, якщо такий початок настане пізніше першого місяця оренди - червня 2020 року.
Відповідно до п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
За змістом пункту 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
У пункті 3.6 Договору сторони погодили, що орендна плата перераховується балансоутримувачу щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п.7.1 Договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим Договором за актом приймання-передавання майна, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 19.1 Договір укладено строком на десять років, що діє з 02 червня 2020 року по 02 червня 2030 року включно.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності від 02.06.2020 відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: будівлю головного корпусу, площею 3791,2кв.м., що розташована за адресою: Україна, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 210 та перебуває на балансі відповідача-1.
Частинами 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Тлумачення статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: по-перше, пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18 та від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18, постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17 та від 05.05.2020 у справі № 911/1634/19.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).
Оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором оренди державного майна, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до наявного в матеріалах справи Розрахунку плати за оренду державного нерухомого майна, наданого в оренду, та довідки Національного університету "Одеська юридична академія" від 28.05.2020 № 534/1-3 будівля головного корпусу, площею 3 791,2кв.м., що розташована за адресою: Україна, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд.210, з інвентарним № 101311101 та балансовою вартістю 793 538,00грн, знаходиться на балансі відповідача-1.
У матеріалах справи міститься Наказ Міністерства освіти і науки України № 394 від 14.03.2017 "Про закріплення державного майна за Національним університетом "Одеська юридична академія", яким на праві господарського відання закріплено за Національним університетом "Одеська юридична академія" нерухоме держане майно, зокрема, будівлю головного корпусу, площею 3 791,2кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 210, інвентарний номер 101311101 (пункт 113 Додатку до Наказу №394 від 14.03.2017).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Саме позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання Договору недійсним, має довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а не відповідачі повинні доводити правомірність договору. Тобто обов'язок доказування обставин, з якими закон пов'язує недійсність договору, покладається на позивача. При цьому, враховувати необхідно саме підстави заявленого позивачем позову.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу в момент вчинення правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За доводами позивача, з огляду на положення ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України, орендодавцями державного майна - єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.
Частиною першою статті 287 Господарського кодексу України визначено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.
Як зазначає позивач, 27.12.2019 набрав чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX, який введений в дію з 01.02.2020, крім положень в частині роботи ЕТС, які стосуються внесення (включення) та опублікування інформації в ЕТС, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в ЕТС, опублікування в ЕТС Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, які вводяться в дію з 1 жовтня 2020 року. Опублікування інформації, оприлюднення Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, здійснюються на офіційних веб-сайтах орендодавців, а також у друкованих засобах масової інформації, якщо це передбачено рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Однак, як зазначає позивач, відповідачем-1, всупереч вимогам Закону № 157-IX, не було оприлюднено необхідну інформацію на його офіційному веб-сайті.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда - це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Частиною другою статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і надалі в редакції станом на дату укладення Договору) унормовано, що орендодавцями є: а) Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна); б) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке належить Автономній Республіці Крим; в) органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності; г) балансоутримувачі - щодо: нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об'єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна; нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує п'яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб'єктам виборчого процесу для проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії; нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організування конгресів і торговельних виставок; іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Згідно з ч.1 ст.184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 612/553/15-ц (провадження № 61-22051св18) вказано, що "індивідуалізація речі - це надання певній речі (або ж наявність у неї) відмітних властивостей (рис чи характеристик), що дозволяють в необхідних випадках виділити її з числа подібних. Можливо виокремити три групи речей, визначених індивідуальними ознаками: унікальні речі, тобто єдині у своєму роді; речі, що відрізняються від подібних особливими позначеннями чи характеристиками; речі, індивідуалізовані в процесі вибору або відбору".
Об'єкт оренди за Договором, а саме: будівля головного корпусу, площею 3791,2кв.м., що розташована за адресою: Україна, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 210, перебуває на балансі відповідача-1 на праві господарського відання та належить Державі Україна в особі Міністерства освіти і науки України, є індивідуально визначеним майном.
Згідно з умовами договору за відповідачем-1 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право господарського відання, номер запису про інше речове право: 36684472, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним № 210755201 від 29.05.2020.
Отже, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також виходячи зі змісту Наказу Міністерства освіти і науки України № 394 від 14.03.2017, об'єкт оренди за Договором характеризується індивідуальними властивостями, а саме, окремим реєстровим номером, визначеною індивідуальною площею тощо.
Згідно з ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону мають, зокрема, заклади освіти всіх форм власності, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності.
Як встановлено, Київський інститут інтелектуальної власності та права Національного університету "Одеська юридична академія", відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань та Статуту відповідача-2, затвердженого протоколом Загальних зборів учасників 15.12.2020, є приватним закладом вищої та фахової передвищої освіти, основним видом економічної діяльності якого є: 85.42 Вища освіта.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вартістю об'єкта оренди для цілей визначення стартової орендної плати є його балансова вартість станом на останнє число місяця, який передує даті визначення стартової орендної плати.
За змістом наявної в матеріалах справи довідки Національного університету "Одеська юридична академія" № 534/1-3 від 28.05.2020, балансова вартість орендованого відповідачем-2 за Договором нерухомого майна складає 793 538,00 грн.
З огляду на балансову вартість нерухомого майна та відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 № 786 (чинної на дату укладення відповідачами Договору), а саме пункту 14 Додатку 2 до вказаної Методики, який встановлює орендну ставку в розмірі 10 відсотків для розміщення приватних закладів освіти, була розрахована плата за оренду державного майна, наданого в оренду за Договором, в розмірі 6 665,72 грн.
Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк договору оренди не може становити менше п'яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.
Частиною шостою статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами.
Згідно з частинами 4, 5 статті 80 Закону України "Про освіту" об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства. Заклади освіти всіх форм власності, зареєстровані у встановленому законом порядку, мають рівні умови користування нерухомим майном державної або комунальної власності, що передається в оренду. Усі кошти, отримані від оренди нерухомого майна державного чи комунального закладу освіти, використовуються виключно на потреби цього закладу освіти.
Пунктом 4 частини третьої статті 70 Закону України "Про вищу освіту" унормовано, що заклад вищої освіти у порядку, визначеному законом, та відповідно до статуту має право використовувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та в користування відповідно до законодавства.
Відповідачем-1 погоджено укладення Договору з уповноваженим органом - Міністерством освіти і науки України, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист вказаного міністерства № 1/11-3277 від 14.05.2020 "Про надання дозволу на укладення договору оренди".
З огляду на вищенаведене, доводи позивача та третьої особи про порушення вимог законодавства при укладенні відповідачами Договору є безпідставними, оскільки відповідно до вищевказаних положень законодавства було змінено умови надання в оренду майна, що перебуває на балансі закладів освіти, та надано право закладам вищої освіти передавати в оренду таке майно в порядку, встановленому законодавством, без погодження Фонду державного майна України.
Доводи позивача щодо непогодження відповідачем-1 укладення Договору з органом управління спростовуються наявним в матеріалах справи листом Міністерства освіти і науки України № 1/11-3277 від 14.05.2020.
Судом обґрунтовано відхилено доводи позивача щодо порушення відповідачами вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині не проведення аукціону, а також відсутності опублікування інформації, оприлюднення Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, оскільки за змістом наведених вище положень законодавства передача в оренду державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі закладу вищої освіти, здійснюється без проведення аукціону.
Як було вказано вище, відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону, мають, зокрема, заклади освіти всіх форм власності, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності, і при розгляді цієї справи суд встановив, що відповідач-2 є приватним закладом, що здійснює свою діяльність за кодом класифікації видів економічної діяльності - 85.42 Вища освіта (основний) та відповідно до ліцензії на провадження освітньої діяльності.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що передача державного нерухомого майна в оренду, яка відбулася на підставі Договору, укладеного відповідачами, відповідала вимогам чинного, на дату укладення вказаного договору, законодавства України.
Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Громадської організації "Всеукраїнська вища рада юристів" залишити без задоволення .
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у справі №910/6640/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/6640/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 03.09.2021
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді В.А. Корсак
Л.Г. Сітайло