Справа № 445/911/17
Провадження № 1-кп/445/7/20
02 вересня 2021 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області змінений обвинувальний акт у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140210000322 від 08 червня 2017 року та №12017140210000343 від 19 червня 2017, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, громадянина України, українця, тимчасово непрацюючого, раніше судимого 09.02.2016 Золочівським районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 317, ч. 1 ст. 317, ч. 2 ст. 309 КК України, до позбавлення волі терміном на 4 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,
за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.190, ч. 2 ст. 190 КК України,
ОСОБА_6 28.05.2017 близько 12:00 год. знаходячись у м. Золочеві Львівської області умисно, із корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою свого знайомого ОСОБА_8 , заволодів спортивним велосипедом марки «Ardis Infinite 01 V-Tech Rrd», належним батькові останнього ОСОБА_9 , після чого розпорядився даним велосипедом на власний розсуд, а саме 28.05.2017 близько 13:00 год. заложив у ломбард «Копійка», чим завдав шкоди потерпілому на суму 3544,80 грн.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство).
Крім того, 02.06.2017 близько 12:00 год. знаходячись у м. Золочеві Львівської області ОСОБА_6 умисно, повторно, із корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою свого знайомого ОСОБА_10 , заволодів спортивним велосипедом марки «Azimut Power 24», належним останньому, після чого розпорядився даним велосипедом на власний розсуд, а саме 02.06.2017, близько 13:00 год. за допомогою ОСОБА_11 заложив у ломбард, чим завдав шкоди потерпілому на суму 2679,00 грн.
Такі дії обвинуваченого кваліфіковано органом досудового розслідування за ч.2 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190 та ч.2 ст.190 КК України не визнав, від дачі показань відмовився згідно ст.63 Конституції України.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї винуватості у заволодінні чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайстві) та шахрайстві вчиненому повторно, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України у повному обсязі підтверджується сукупністю зібраних доказів, які були досліджені та перевірені судом в судовому засіданні, а саме:
показами потерпілого ОСОБА_9 , який повідомив, що приблизно через тиждень після його повернення з АТО до нього підійшов дільничний поліцейський і повідомив, що належний йому велосипед знаходиться у ломбарді. В цей же день він подав заяву у Золочівський ВП ГУ НП у Львівській області. Через день-два викупив велосипед у ломбарді. Син розповів йому, що ОСОБА_6 позичив у нього велосипед, щоб з'їздити до бабусі у село Гончарівка і не повернув. Вказаний велосипед він придбав у магазині «Надія» за 1500 грн.;
- показами потерпілого ОСОБА_10 , який повідомив, що ОСОБА_6 був його однокласником. Попросив позичити велосипед, сказав, що йому потрібно кудись з'їздити. Обіцяв повернути через день-два. Ввечері в цей же день він зателефонував ОСОБА_6 і останній пообіцяв повернути велосипед на наступний день. Так було і на наступний день, а потім ОСОБА_6 або не відповідав на телефонні дзвінки, або його телефон знаходився поза зоною досяжності. Пізніше з ним зв'язалися із поліції та повідомили, що належний йому велосипед знаходиться у ломбарді. Після цього він подав заяву в поліцію та викупив велосипед у ломбарді за 800 грн. В ході повторного допиту потерпілий заявив, що заяву в поліцію про вчинення злочину написав добровільно, тиску на нього ніхто не чинив. Про те, що ОСОБА_6 планує здати велосипед в ломбард йому нічого не було відомо. Якби він про це знав, то не позичав би йому велосипед.
- показами свідка ОСОБА_8 , який у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 знає давно. Останній попросив у нього велосипед, повідомивши, що йому потрібно кудись з'їздити, куди саме не пригадує. Він позичив йому велосипед, після чого телефонував ОСОБА_6 близько 5-10 разів з вимогою повернути велосипед. ОСОБА_6 завжди обіцяв повернути велосипед. В цей час свідок поїхав на роботу у с. Зарваниця на два тижні і після повернення йому зателефонували працівники поліції і повідомили, що велосипед знаходиться у ломбарді. Коли батько повернувся із АТО, повідомив йому, що велосипед позичив. В ході повторного допиту свідок показав, що спочатку не знав про те, що велосипед перебуває у ломбарді, а пізніше ОСОБА_6 повідомив йому про це. Дозволу здавати велосипед у ломбард він не давав.
- показами свідка ОСОБА_12 , яка у суді повідомила, що велосипед купили для синів за 5 тис. грн. Вона пригадує, що працювала на городі, коли їй зателефонували із поліції і повідомили, що її син позичив велосипед ОСОБА_6 , а останній здав його в ломбард. Знає, що син телефонував ОСОБА_6 2 - 3 рази. Їх викликали у поліцію, запропонували написати заяву і тоді можна буде викупити велосипед.
- показами свідка ОСОБА_13 , яка повідомила, що вона працює на посаді дільничного Золочівського ВП ГУ НП у Львівській області. Їй відомо, що ОСОБА_6 позичив у Шевчика і ще однієї особи велосипеди і здав їх у ломбард « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Вона ходила з потерпілими у ломбард і вони впізнали свої велосипеди. ОСОБА_6 надав квитанції про здачу велосипедів у ломбард. За яких обставин він надав ці квитанції не пригадує. Зазначила, що спочатку були заяви потерпілих. Після заяви ОСОБА_14 ходили і шукали велосипед. Інших обставин не пригадує.
- показами свідка ОСОБА_11 , який у судовому засіданні пояснив, що познайомився із ОСОБА_6 у 2015 році. У них були дружні відносини. В червні 2017 року ОСОБА_6 поросив його здати велосипед у ломбард, а він не міг йому відмовити. Знає, що велосипед належав товаришу ОСОБА_6 . За велосипед у ломбарді він отримав близько 600 - 800 грн., які передав ОСОБА_6 . Велосипед здавав на три тижні. Жодних коштів від ОСОБА_6 не отримував.
- заявою потерпілого ОСОБА_9 від 19.06.2017 у Золочівський ВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до відповідальності ОСОБА_6 , який у кінці травня 2017 року шляхом обману та зловживання довірою заволодів належним йому велосипедом;
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017140210000343, до якого 19.06.2017 внесено відомості за заявою ОСОБА_9 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України;
- заявою потерпілого ОСОБА_9 про надання слідчому велосипеда марки «Ардіс Інфініте 01», викупленого потерпілим у ломбарді «Копійка» та квитанції до прибуткового касового ордера №2884 від 19.06.2017, виданої філією №8 повного товариства «Ломбард «Копійка», згідно якої проведено погашення кредиту у розмірі 719,40 грн.;
- копією листа повного товариства «Ломбард «Копійка» від 19.06.2017, з якого встановлено, що 28.05.2017 від ОСОБА_6 прийнято у заставу велосипед Ardis Infinite 01 V-Tech Rrd та копією договору застави від 28.05.2017, предметом якого являється вказаний велосипед, При цьому суд враховує покази потерпілого, який вказав, що особисто викупляв велосипед у ломбарді та позицію обвинуваченого, який у останньому слові вказав, що мав намір викупити майно та повернути його потерпілим;
- даними протоколу огляду предмету від 19.06.2017, в ході якого оглянуто наданий ОСОБА_9 спортивний велосипед з написом на рамі біло-червоно-чорними латинськими літерами «ARDIS Infinite 01 V-Tech Rrd, mountain bike, 01", передня частина якого червоного кольору, а задня - чорного;
- постановою від 19.06.2017 про визнання спортивного велосипеда марки «ARDIS Infinite 01 V-Tech Rrd» речовим доказом у кримінальному провадженні;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.06.2017 із відеозаписом за участі підозрюваного ОСОБА_6 , в ході якого підозрюваний вказав на місце, де він заволодів велосипедом ОСОБА_8 та повідомив, що одразу здав його у ломбард;
- протоколом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_8 від 24.06.2017, в ході якого свідок показав та на місці продемонстрував обставини за яких ним було передано велосипед ОСОБА_6 ;
- заявою потерпілого ОСОБА_10 від 08.06.2017 у Золочівський ВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до відповідальності ОСОБА_6 , який 01.06.2017 шляхом обману та зловживання довірою заволодів належним йому велосипедом;
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017140210000322, до якого 08.06.2017 внесено відомості за заявою ОСОБА_10 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України;
- заявою потерпілого ОСОБА_10 про надання слідчому велосипеда марки «Азімут», викупленого потерпілим у ломбарді «Копійка» та квитанції до прибуткового касового ордера №2771 від 13.06.2017, виданої філією №8 повного товариства «Ломбард «Копійка», згідно якої проведено погашення кредиту у розмірі 896,80 грн.;
- копією листа повного товариства «Ломбард «Копійка» від 14.06.2017, з якого встановлено, що велосипед Azimut Power 24 у заставу надав ОСОБА_11 02.06.2017, з урахуванням показів свідка ОСОБА_11 , який підтвердив факт здачі вказаного велосипеда у ломбард на прохання ОСОБА_6 ;
- даними протоколу огляду предмету від 13.06.2017, в ході якого оглянуто наданий ОСОБА_10 спортивний велосипед з написом на рамі біло-червоно-чорними латинськими літерами «AZIMUT Power, FUSION, AZIMUT 24», основна частина якого червоного кольору, задня - чорного, а передня - чорно-хромового;
- постановою від 13.06.2017 про визнання спортивного велосипеда марки «AZIMUT Power 24» речовим доказом у кримінальному провадженні;
- протоколом проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_10 від 16.06.2017, в ході якого потерпілий показав та на місці продемонстрував обставини за яких ним було передано велосипед ОСОБА_6 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.06.2017 із відеозаписом за участі підозрюваного ОСОБА_6 , в ході якого підозрюваний вказав на місце, де він заволодів велосипедом ОСОБА_10 , місце де він зустрівся із ОСОБА_11 та ломбард, у який вони здали вказаний велосипед;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.06.2017 за участі свідка ОСОБА_11 , в ході якого останній показав та на місці продемонстрував обставини отримання велосипеда у ОСОБА_6 та здачі його у ломбард «Копійка»;
- висновком експерта №16/688 від 20.07.2020, згідно якого ринкова вартість велосипеда марки «Ardis» моделі «Infiniti AMT 26» станом на 28.05.2017 становила 3544,80 грн., а велосипеда марки «Azimut» моделі «Fusion» станом на 02.06.2017 - 2679,00 грн.
Дослідивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що вина обвинуваченого у заволодінні чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайстві) та шахрайстві вчиненому повторно, поза розумним сумнівом знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.
Покази свідків та потерпілих в цілому узгоджуються між собою, доказів того, що на них чинився тиск працівниками органу досудового розслідування, судом не здобуто.
Водночас, суд не бере до уваги протокол одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_8 від 24.06.2017, протокол одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_10 від 16.06.2017, протокол одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_11 від 17.06.2017, оскільки відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Також, суд не враховує висновки №6/12 та №6/7 про визначення вартості, виконані суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_15 , оскільки такі є недопустимими доказами у справі, адже згідно п. б ч. 2 ст. 242 КПК України для визначення розміру матеріальних збитків слідчий або прокурор зобов'язаний звернутися до експерта, яким ОСОБА_15 не являється.
Крім того, суд визнає неналежним доказом протокол пред'явлення для впізнання велосипеда від 14.06.2017 за участі потерпілого ОСОБА_10 . Вказаний велосипед потерпілий 13.06.2017 особисто видав слідчому для проведення експертизи. Даний велосипед не був віднайдений в результаті здійснення слідчо-оперативних дій. А тому проведення такої слідчої дії є беззмістовним, а наданий протокол не підтверджує жодних обставин, оскільки потерпілий не міг не упізнати велосипеда наданого ним же слідчому за день до проведення цієї слідчої дії.
З приводу кваліфікації дій обвинуваченого, суд зазначає наступне.
Відповідно до роз'яснення, викладеного у п.17 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 №10, шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Доказами, дослідженими у судовому засіданні підтверджується, що з метою заволодіння чужим майном обвинувачений застосовував обман, зокрема повідомив потерпілому та свідкові неправдиві відомості про необхідність здійснення поїздки, приховав інформацію про те, що він має намір здати велосипеди у ломбард, а також недобросовісно використав довіру останніх, з якими він був знайомим, перебував у дружніх відносинах.
Про наявність умислу в обвинуваченого на заволодіння майном потерпілих у момент передачі йому такого майна, свідчить ті обставини, що обвинувачений повідомляв їм неправдиві відомості про мету отримання цього майна, а отримавши доступ до майна (велосипедів), не здійснював ними жодних поїздок, одразу здавши їх у ломбард.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України.
Позицію обвинуваченого висловлену у судових дебатах та останньому слові про те, що він мав намір викупити у ломбарді вказані велосипеди і повернути потерпілим, суд сприймає як намагання уникнути відповідальності за вчинене, оскільки вважає, що у обвинуваченого не було перешкод об'єктивного характеру для здійснення таких дій.
Відповідно до положень ст. 50 КК України, до особи, визнаної винною за вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання: в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 , суд визнає рецидив злочинів.
Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що він раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку з приводу наркологічного захворювання не перебуває, згідно довідки № 306, останній знаходиться на диспансерному обліку з приводу психіатричного захворювання, однак згідно висновку судово-психіатричного експерта №300 від 15.06.2017, ОСОБА_6 психічною хворобою не страждає, виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіоїдів, синдром залежності, що не позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період вчинення інкримінованих йому дій він також хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Також суд бере до уваги, що обвинувачений хворіє тяжкою невиліковною хворобою (знаходиться на "Д" обліку у КНП Золочівська ЦРЛ з діагнозом В-20,4 Ш).
Крім того, суд враховує дані досудової доповіді, згідно якої виправлення обвинуваченого без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції неможливе.
Відтак, з урахуванням усіх обставин, покарання обвинуваченому повинно бути призначено в межах санкцій ч. 1 ст.190, ч. 2 ст. 190 КК України в редакції чинній на момент вчинення кримінальних правопорушень і вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді громадських робіт, а за ч. 2 ст. 190 КК України покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме такі види покарань є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
Враховуючи, що кримінальні правопорушення були вчинені обвинуваченим під час іспитового строку, підстав для застосування ст.75 КК України суд не вбачає.
Водночас суд вважає, що у строк відбування покарання обвинуваченому слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення з розрахунку що 1 день попереднього ув'язнення відповідає 2 дням позбавлення волі, оскільки інкримінований йому злочин вчинено до 21.06.2017 року (дня набрання чинності матеріальним Законом № 2046-VIII, що погіршує становище особи). При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у справі № 663/537/17.
Враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого, який після внесення застави неодноразово не з'являвся у призначені судові засідання, у зв'язку із чим до нього застосовувався привід, а також зважаючи, що обвинувачений може переховуватись від суду з огляду на тяжкість можливого покарання, суд приходить до висновку про необхідність змінити раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою
Вирішуючи питання внесеної застави суд виходить з того, що відповідно до ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
З огляду на викладене, застава, яка була внесена відповідно до ухвали Золочівського районного суду Львівської області від 13.04.2020, після набрання вироком чинності, має бути повернена заставодавцю.
Цивільного позову заявлено не було.
Витрати понесені державою у кримінальному провадженні стягнути з обвинуваченого.
Долю речових доказів вирішити в порядку 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 382 КПК України, ст. 50, 53, 65, ч.1, 2 ст. 190 КК України, суд,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання:
-за ч. 1 ст. 190 КК України - 200 (двісті) годин громадських робіт;
-за ч. 2 ст. 190 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до вищевказаного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Золочівського районного суду Львівської області від 09.02.2016 року, та остаточно призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому рахувати з моменту його взяття під варту в залі суду.
Зарахувати в строк відбування покарання, призначеного ОСОБА_6 за даним вироком, строк тримання під вартою за ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 13.04.2020 року, з 12.04.2020 до 15.12.2020 року із розрахунку день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Змінити раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до моменту набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі суду.
Дію запобіжного заходу у вигляді застави, обраного ОСОБА_6 ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 13.04.2020, припинити та після набрання вироком законної сили повернути заставу в розмірі 10510,00 (десять тисяч п'ятсот десять гривень 00 копійок) грн., внесену 15.12.2020 заставодавцем ОСОБА_16 за ОСОБА_6 - заставодавцю ОСОБА_16 .
Стягнути з ОСОБА_6 витрати на проведення товарознавчої експертизи (висновок № 16/688 від 20.07.2020) в розмірі 1307,60 грн. (тисячу триста сім гривень 60 копійок) на користь держави.
Речові докази: - спортивний велосипед марки "AZIMUT Power 24" червоного кольору, який переданий на зберігання власнику ОСОБА_10 - залишити за останнім; спортивний велосипед марки "Ardis Infinite 01 V-Tech Rrd" червоно-чорного кольору, який переданий на зберігання власнику ОСОБА_9 - залишити за останнім.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Золочівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя ОСОБА_1