02 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 826/5246/15
адміністративне провадження № К/9901/29654/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №826/5246/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про скасування наказів, поновлення на публічній службі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління державної податкової служби у Вінницькій області, в якому просив:
- визнати дії Міністерства доходів і зборів України по складанню та видачі наказу Міністерства доходів і зборів України № 187-о від 16.03.2015 протиправними;
- визнати дії Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області по складанню та видачі наказу Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області № 17-о від 16.03.2015 протиправними;
- скасувати наказ Міністерства доходів і зборів України № 187-о від 16.03.2015;
- скасувати наказ Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області №17-о від 16.03.2015;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді - на публічній службі- першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області;
- стягнути з Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи із 17.03.2015 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
- допустити негайне виконання постанови про поновлення на посаді у відносинах публічної служби згідно з пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України.
21 грудня 2020 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва позов задоволено.
Визнано протиправними дії Міністерства доходів і зборів України по складанню та видачі наказу Міністерства доходів і зборів України № 187-о від 16.03.2015.
Визнано протиправними дії Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області по складанню та видачі наказу Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області № 17-о від 16.03.2015 протиправними.
Скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України № 187-о від 16.03.2015.
Скасовано наказ Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області №17-о від 16.03.2015.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді - на публічній службі - першого заступника начальника Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області.
Стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 17.03.2015 по день поновлення на публічній службі.
12 травня 2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року змінено в мотивувальній та резолютивній частинах.
Викладено абзац сьомий резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року в наступній редакції:
"Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 43142454, 21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2015 по 21.12.2020 у сумі 494 342, 94 грн".
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року залишено без змін.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції відповідачем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 09 серпня 2021 року.
У касаційній скарзі Головним управлінням ДПС у Вінницькій області зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18.
Проте, в касаційній скарзі відповідачем не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, а також не наведено обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справі №826/9815/18 є подібними.
Крім того, Судом установлено, що відповідач уже подавав касаційну скаргу з визначенням підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України, яка ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року (К/9901/ 21725/21) повернута особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та надано вичерпні роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстави, передбаченою пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд в ухвалі від 05 липня 2021 року (К/9901/ 21725/21) дослідивши вказану скаржником постанову Верховного Суду, установив, що обставини справи №826/9815/18 не є тотожними з обставинами справи, що розглядається, оскільки предметом касаційного оскарження у справі №826/9815/18 була ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року, залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року, якою замінено боржника за виконавчим листом, виданим Окружним адміністративним судом міста Києва від 17 листопада 2017 року, з ДФС України на Державну податкову службу України).
Крім того, ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року (К/9901/ 21725/21) відповідачу було надано вичерпні роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Подаючи касаційну скаргу вдруге, скаржником так і не викладено підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв'язку з чим така касаційна скарга підлягає поверненню.
Подана касаційна скарга відповідача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, посилання на постанови Верховного Суду, незгоду з рішеннями суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, та не викладення відповідачем підстав для касаційного оскарження судових рішень у даній справі, визначених пунктами 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відповідачем не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду, а також покликаючись на постанови Верховного Суду не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справах за подібними відносинами із цією справою, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв'язку з відсутністю судді Шевцової Н.В. на робочому місці за листком тимчасової непрацездатності з 30.08.2021, розгляд цієї скарги відбувся після виходу її виходу на роботу.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі № 826/5246/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про скасування наказів, поновлення на публічній службі - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова