02 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 200/9058/20-а
адміністративне провадження № К/9901/29490/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевірив касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №200/9058/20-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась в суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати судді Димитровського міського суду Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 , за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити недоотриману частину.
13 січня 2021 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати судді Димитровського міського суду Донецької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (місцезнаходження: 84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 26288796) провести перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити ОСОБА_1 недоотриману частину суддівської винагороди за вказаний період.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 09 серпня 2021 року.
У касаційній скарзі Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно виплати суддівської винагороди із застосуванням обмеження нарахування з квітня 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Такі доводи відхиляються Судом, оскільки у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 340/1916/20 викладено правовий висновок щодо неправомірності обмеження виплати, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-ІХ в редакції закону станом на дату виникнення спірних відносин).
Аналогічний правовий висновок викладений і у постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справах №160/12091/20, №260/3598/20, №460/6542/20, №560/6831/20, від 05 серпня 2021 року у справах №560/6212/20, №200/5490/20-а, №160/12182/20, №160/6089/20.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Також в касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідач у касаційній скарзі лише обмежився цитуванням пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак ним не викладено підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної приписами вказаної норми КАС України, тобто не зазначено підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визначених частинами другою і третьою статті 353 КАС України.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням відповідачем у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на наявність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а також не зазначено підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, визначених частинами другою і третьою статті 353 КАС України тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв'язку з відсутністю судді Шевцової Н.В. на робочому місці за листком тимчасової непрацездатності з 30.08.2021, розгляд цієї скарги відбувся після виходу її виходу на роботу.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року у справі №200/9058/20-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова