30.08.2021 Справа № 920/780/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Альянс»
до - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекордекс-Суми»,
про стягнення 3200 грн 00 коп.
Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач 15.07.2021 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3200 грн 00 коп. помилково перерахованих коштів.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним помилково було перераховано грошові кошти в розмірі 3200 грн 00 коп. на рахунок ТОВ «Рекордекс-Суми». Ним було надіслано відповідачу дві вимоги про повернення грошових коштів, проте відповідач відповіді на вимоги не надав, грошові кошти не повернув. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 3200 грн 00 коп.
Ухвалою суду від 16.07.2021 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.
Копія зазначеної ухвали була направлена відповідачу, однак була повернута на адресу суду.
06.08.2021 судом був зроблений Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 27588387.
Отже, ухвала суду направлялась на адресу відповідача, підтверджену даними реєстру, а тому відповідач вважається належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, оскільки судом вчинені всі дії, які передбачені ст. 120 ГПК України.
Суд звертає увагу, що справа розглянута 30.08.2021, оскільки з 12.08.2021 по 28.08.2021 включно суддя Резніченко О.Ю. знаходилась у відпустці, що позбавило суддю можливості дослідити матеріали справи та ухвалити рішення. Тому рішення ухвалене, а текст рішення підготовлено та підписано негайно після виходу судді з відпустки.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
27.05.2021 ТОВ «Моноліт Альянс» було помилково перераховано грошові кошти в розмірі 3200 грн 00 коп. на рахунок ТОВ «Рекордекс-Суми», що підтверджується платіжним дорученням та випискою з особового рахунку позивача (а.с.14-15).
28.05.2021 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення помилково перерахованих грошових коштів.
09.07.2021 позивач повторно надіслав вимогу на адресу відповідача.
Письмовими матеріалами справи підтверджується факт надсилання вимог на адресу відповідача (а.с. 11,13).
Відповідач доказів існування між сторонами договірних зобов'язань суду не подав, грошові кошти станом на день розгляду справи позивачу не повернув.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Оскільки вказані обставини визнаються сторонами, то вони є такими, що встановлені судом.
Крім того, згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому факт набуття відповідачем грошових коштів позивача без достатньої правової підстави є таким, що встановлений судом.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, які виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень цієї глави ЦК України для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Разом із тим для кондикційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено наявність правовідносин між позивачем та відповідачем, а отже грошові кошти в розмірі 3200 грн 00 коп. є помилково перерахованими та підлягають поверненню позивачу, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.
Стосовно вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Позивач серед іншого просить стягнути з відповідача на свою користь 3000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
Згідно з ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Факт надання правової допомоги ґрунтується на договорі № б/н від 10.06.2021 про надання правничої (правової) допомоги, укладеним між позивачем та адвокатським бюро «Баулін і партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Бауліна Олексія Івановича, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю СМ № 000489 від 25.09.2017 (а.с. 16-17); акті виконаних робіт (наданих послуг) від 14.06.2021 (а.с.19); квитанції №10 від 14.06.2021 на суму 3000 грн 00 коп. (а.с. 22)
Крім того, в обґрунтування вимог в цій частині позивачем подано додаток до договору про надання правничої (правової) допомоги від 10.06.2021 (а.с. 18).
Відповідно до умов додатку до договору, сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатським бюро правничої допомоги, вказаної в Договорі, у розмірі 3000 грн 00 коп.
Суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу, що на підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги.
В той же час, суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Суд дійшов висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, оскільки в договорі про надання правової допомоги визначена загальна сума (не погодинно), яку повинен сплатити клієнт, в матеріалах справи відсутній документ, який свідчить про приймання-передачу наданих адвокатом послуг по Договору, в якому було б зазначено час (погодинно по кожній послузі), який витрачений на надання правової допомоги, що позбавляє суд можливості встановити співмірність та необхідність наданих адвокатом клієнту послуг.
Тому суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення витрат з відповідача на правничу допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст.123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Альянс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекордекс-Суми», про стягнення 3200 грн 00 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекордекс-Суми» (пл. Незалежності, буд. 3, оф. 1, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 37846134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Альянс» (проспект Курський, буд. 36, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 43607183) 3200 грн (три тисячі двісті гривень) 00 коп. помилково перерахованих коштів, 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Альянс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекордекс-Суми» 3000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Моноліт Альянс» наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
У зв'язку із перебуванням судді Резніченко О.Ю. у відпустці з 12.08.2021 по 28.08.2021 повне судове рішення складено 02.09.2021.
Суддя О.Ю. Резніченко