Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
02.06.2010 р. Справа № 2а - 6275/09/1470
м.Миколаїв
13:25
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Богзі Н.А.,
за участю представників:
позивача: Голокоз С.В. -дов. від 28.10.2009,
відповідача-1: Матвєєв Є.В. -дов. №768/7/10-112 від 28.01.2010,
відповідача-2: Матвєєв Є.В. -дов. №6/9/10-007 від 11.01.2010,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомСПД ОСОБА_3, АДРЕСА_1
доДПА України у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54036
ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028
проскасування рішення 2-го відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.10.2009 №0002192303,
Згідно заяви від 27.03.2010 про уточнення позовних вимог: визнання протиправними дій ДПА у Миколаївській області при проведенні перевірки;скасування рішення ДПІ у Ленінському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.10.2009 №0002192303, -
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення 2-го відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.10.2009 №0002192303.
Заявою від 27.03.2010 (а.с.71) позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати протиправними дії ДПА у Миколаївській області при проведенні перевірки та скасувати рішення ДПІ у Ленінському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.10.2009 №0002192303.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на таке:
- перевірка від 06.10.2009 не відповідає вимогам чинного законодавства, здійснена без дотримання податковою адміністрацією вимог ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ (надалі - Закон №509-ХІІ) направлення повідомлення за 10 днів про проведення перевірки ДПІ не здійснювалось, право на проведення контрольної закупки у перевіряючи відсутнє; перевіряючими вчинено ряд службових порушень, зокрема не дали можливості викликати ПП ОСОБА_3, проводили перевірку у іншого підприємця ПП ОСОБА_5; тому рішення прийняте на підставі такої перевірки не може вважатись правомірним;
- при перевірці не взято до уваги, що в приміщенні здійснюють свою діяльність два приватних підприємця, каси яких були об'єднані у одну, що призвело до невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених у денному звіті РРО;
- роздрукування Z-звітів за ті дні, які зазначені у акті перевірки, у переважній частині випадків, відбувалось наступного дня у зв'язку з частими відключеннями електропостачання.
- всі первинні документи (накладні) у позивача є в наявності, незважаючи на те, що позивач є фізичною особою-підприємцем, а для цієї категорії підприємців законодавством не передбачено
ведення обліку товарних запасів, тому вимоги податківців про надання накладних є безпідставними;
Відповідачі проти позовних вимог заперечують, вказуючи на те, що:
- планова перевірка позивача була проведена відповідно до вимог діючого законодавства: на підставі ст.ст.15,16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та ст.ст.111,112 Закону України «Про державну податкову службу України»;
- покупка товарів на суму 12,7 грн. не носила характеру контрольної закупки, оскільки ДПС дійсно такі повноваження не надані;
- стаття 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачає, що облік товарних запасів має вестися за місцем їх реалізації, тобто мається на увазі наявність первинних документів з місцем проведення розрахунків.
- невідповідність грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО на момент перевірки склала 756,30 грн., за що була застосована штрафна санкція.
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 11.03.2010 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
06.10.2009 працівниками ДПА у Миколаївській області була здійснена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці «магазин з павільйоном», який розташований за адресою м.Миколаїв, вул.Казарського, 1-Б та належить суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, про що складено акт перевірки №1095/14/00/23/2437811810 (а.с.11,12), яким встановлено порушення відповідачем п.п.1, 2, 9, 12, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон №265/95-ВР), а саме:
- не проведення розрахункової операції через РРО на суму 12,70 грн. та невидача відповідного розрахункового документу;
- не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО в сумі 756,3 грн. (сума готівки на місці проведення розрахунків - 785,3 грн.; покупка - 12,7 грн.; по денному звіту РРО -16,0 грн. -невідповідність 756,3 грн.);
- неведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на загальну суму 2888,1 грн.;
- не забезпечено щоденне друкування Z-звітів РРО (24 випадки).
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято рішення від 21.10.2009 №0002192303 (а.с.7) на суму 17781,2 грн., з яких:
- відповідно до п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, за порушення п.п.1,2 ст.3 Закону №265/95-ВР, застосована фінансова санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність (12,7 х 5 = 63,5 грн.);
- відповідно до ст.22 Закону №265/95-ВР, за порушення п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР, застосована фінансова санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів, на які виявлено невідповідність (756,3 х 5 = 3781,5 грн.);
- згідно ст.21 Закону №265/95-ВР до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, що склало 5776,2 грн. (2888,1 х 2);
- згідно п.4 ст.17 Закону №265/95-ВР за незабезпечення щоденного друкування 24-х Z-звітів 8160,0 грн. (340,0 х 24).
Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати його в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.
1. У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ (далі -Закон №509-ХІІ) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 15 Закону №265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно ч.1 ст.16 Закону №265/95-ВР контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Частина 4 ст.16 Закону №265/95-ВР також передбачає, що планові та позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються в порядку передбаченому законодавством України.
Доводи позивача про те, що підприємець не був повідомлений про проведення перевірки за 10 днів до початку перевірки, з посиланням на статтю 111 Закону України № 509-XII, судом відхиляються, оскільки, статтею 111 Закону №509-ХІІ визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до ст.13 Закону України «Про систему оподаткування»справляються на території України. Закон України № 265/95-ВР не пов'язаний із нарахуванням та сплатою податків, таким чином дія ст.111 Закону №509-ХІІ, щодо порядку проведення перевірки, а саме щодо повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планової перевірки за 10 днів до її початку, не розповсюджується на здійснення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу.
Перевірку ПП ОСОБА_3 було здійснено на підставі направлень на перевірку (а.с.61), які були вручені гр.ОСОБА_5, яка самостійно в них зазначила, що вона є працівником ПП ОСОБА_3
Згідно ч.2 ст.112 Закону №509-ХІІ ненадання платнику податку направлення на перевірку або надання з порушенням вимог, встановлених ч.1 цієї статті є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до планової або позапланової виїзної перевірки. Якщо працівник позивача вважав перевірку незаконною, він мав можливість використати своє право не допустити працівників ДПА у Миколаївській області до перевірки.
Працівники ДПА Миколаївської області були допущені до проведення планової перевірки, що є додатковим підтвердженням правомірності її проведення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПА у Миколаївській області при проведенні перевірки ПП ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
2. Відповідно до п.12 ст.3 Закону №265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг ) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95 є відсильною нормою, і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.
Відповідно до ст.21 Закону №265/95, якою керувався відповідач при прийнятті рішення, фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення до юридичної відповідальності є порушення встановленого законодавством порядку обліку товарів.
Жодним нормативно-правовим актом України не передбачений порядок ведення обліку товарних запасів фізичною особою -підприємцем та його обов'язок мати первинні документи та накладні на товар.
Єдиним документом, який повинен вести підприємець без створення юридичної особи є Книга обліку доходів і витрат.
Постановою Кабінету Міністрів України №1269 від 26.09.2001 (надалі -Постанова №1269) затверджено Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, пунктом 3 якого передбачено, що форма книги затверджується Державною податковою адміністрацією України.
Згідно п.5 Постанови №1269 та форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності протягом календарного року (додаток №10 до Інструкція №12) суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг).
Таким чином, вказані нормативні акти передбачають обов'язок фізичних осіб-підприємців, здійснювати облік шляхом зазначення лише відповідних сум витрат, а не первинних бухгалтерських документів, якими ці суми підтверджуються.
Обов'язок щодо внесення записів на підставі первинних документів визначений лише в Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат громадян -суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф.№10, який ухвалений у вигляді листа ДПА від 05.11.97 №17-0117/10-8886.
Враховуючи статус цього документу, його не можливо вважати нормативно-правовим актом, тому він може носити лише рекомендаційний характер.
Крім того, в подальшому листом від 14.05.1999 №6990/7/23-3117 (чинним на момент перевірки) ДПА України змінила свою думку та зазначила, що (мовою оригіналу): «…на физических лиц, которые осуществляют предпринимательскую деятельность в сфере торговли, без создания юридического лица, понятие «приходование товаров»не распространяется. Поэтому требования статьи 6 вышеуказанного Закона в части ответственности за неоприходованный товар к физическим лицам - субъектам предпринимательской деятельности не относятся».
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95-ВР не можуть бути застосовані до фізичних осіб-підприємців, оскільки законодавством не передбачено їх обов'язку ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, і, відповідно нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.12 ч.1 ст.3 Закону №265/95-ВР у порядку, передбаченому ст.21 Закону №265/95-ВР є безпідставним.
Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення від 21.10.2009 №0002192303 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5776,2 грн. за неведення обліку товарів за місцем реалізації.
3. Згідно п.п.1,2 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а також видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Факт продажу товару на загальну суму 12,7 грн. без проведення розрахункової операції через РРО та без видачі відповідного розрахункового документа зазначено перевіряючими у акті перевірки. В якості додатку до акту відповідачем-1 надано пояснення ОСОБА_5 (а.с.59 зворотна сторона), в яких вона підтверджує факт продажу товарів на загальну суму 12,7 грн.
Відповідно до п.1.3 Порядку №327, акт -це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Пунктом 2.2.7 акту перевірки встановлено факт реалізації товару на суму 12,7 грн.
Під час розгляду справи, викликана в якості свідка гр.ОСОБА_5 пояснила, що факту покупки товару не пам'ятає, про це їй сказав перевіряючий.
В той же час, під час перевірки будь-яких заперечень до акту перевірки щодо цього факту продавцем не було висловлено та до акту не внесено.
У позовній заяві позивачем факт продажу товару не заперечується, а вказується на неправомірність контрольної закупки.
З цього приводу слід зазначити, що будь-яких свідчень, на підтвердження проведення під час перевірки 06.10.2009 ПП ОСОБА_3 контрольної закупки, матеріали справи не містять, тому розглядати питання її правомірності суд не вбачає за доцільне.
Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Оцінивши наявні по справі докази суд дійшов висновку, що наявні у справі докази не спростовують факту продажу товару на загальну суму 12,7 грн. без застосування РРО та видачі відповідного розрахункового документу.
4. Відповідно до п.13 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Під час перевірки у акті було зафіксовано факт порушення позивачем вказаних приписів закону, в підтвердження чого відповідач посилається на денний звіт від 06.10.2009 (а.с.59), згідно якого станом на 12:17 по касі пройшло 16,0 грн., що не заперечується позивачем, а також опис готівкових коштів на місці проведення розрахунків на суму 785,0 грн., складений та підписаний ОСОБА_5, яка зазначили, що вона є продавцем ПП ОСОБА_3 (а.с.59).
Позивач в обґрунтування своїх вимог щодо скасування рішення в цій частині зазначає, що у магазині здійснюють підприємницьку діяльність два підприємця: ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що підтверджується договором від 15.02.2008 (а.с.72). При перерахунку готівки були враховані кошти, які знаходились у ПП ОСОБА_5
Викликана в якості свідка гр.ОСОБА_5 зазначила, що враховуючи юридичну необізнаність та тиск, який чинився щодо неї з боку перевіряючих, вона підписала опис готівки та пояснення. Грошові кошти для перерахунку були взяті з каси ПП ОСОБА_5 та каси ПП ОСОБА_3 Свідок зробив про це відмітку у поясненнях та відмовився від підписання акту.
Згідно письмової заяви гр.ОСОБА_5 від 13.03.2010 (а.с.48) грошові кошти у магазині знаходились у трьох місцях: у касі ПП ОСОБА_3, у касі ПП ОСОБА_5 та гроші відкладені для оплати товару. Перевіряючі об'єднали усі кошти в одну суму та змусили її підписати направлення на перевірку та опис готівкових коштів.
Перевіряючими ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказані обставини заперечуються. Ними зазначено, що готівка знаходилась на місці проведення розрахунків ПП ОСОБА_3, де відбувалась покупка товару (передача грошей, видача здачі та видача товару), саме туди були покладені грошові кошти за куплений товар, та вся сума була самостійно перерахована продавцем ОСОБА_5
Суд ставиться критично до показань свідка, враховуючи ті обставини, що останнім не було вчинено будь-яких дій щодо запобігання протиправній, на його думку, поведінці перевіряючих. Зокрема, ОСОБА_5 не була позбавлена права відмовитись від перерахунку коштів та підписання опису, але свідок, навпаки, самостійно склав опис коштів і підписав його, що підтвердив у судовому засіданні. Надані пояснення (зворотній бік опису) також не містять посилань на приналежність частини перерахованих коштів іншому підприємцю, а саме ПП ОСОБА_5 Будь-яких доказів оскарження протиправних дій перевіряючих, у разі їх вчинення останніми, до керівництва ДПА або до правоохоронних органів, суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що свідчення продавця ОСОБА_5 не спростовують того факту, що готівка в сумі 785,0 грн. знаходилась на місці проведення розрахунків ПП ОСОБА_3 та не відповідала сумі зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, який належить ПП ОСОБА_3
5. Що стосується нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8160,0 грн. за незабезпечення щоденного друкування 24-х Z-звітів РРО, суд вважає їх застосування правомірним, виходячи з такого.
Відповідно до п.9 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Під час перевірки було встановлено, що Z-звіт за 14.12.2008, 27.12.2008, 30.12.2008, 07.02.2009, 12.02.2009, 19.02.2009, 25.02.2009, 01.03.2009, 09.03.2009, 21.03.2009, 14.04.2009, 26.04.2009, 01.05.2009, 26.05.2009, 31.05.2009, 07.06.2009, 10.06.2009, 17.07.2009, 24.07.2009, 01.08.2009, 07.09.2009, 10.09.2009, 13.09.2009, 19.09.2009 відсутні.
Під час огляду КОРО судом було встановлено, що за 07.09.2009 Z-звіт відсутній.
Z-звіти за 14.12.2008, 27.12.2008, 30.12.2008, 07.02.2009, 12.02.2009, 19.02.2009, 25.02.2009, 01.03.2009, 09.03.2009, 21.03.2009, 14.04.2009, 26.04.2009, 01.05.2009, 26.05.2009, 31.05.2009, 07.06.2009, 10.06.2009, 17.07.2009, 24.07.2009, 01.08.2009, 10.09.2009, 13.09.2009, 19.09.2009 також не роздруковані, замість них у КОРО вклеєні звіти, роздруковані наступного дня (а.с.88-110), при цьому проміжок часу між роздрукуванням попереднього та наступного Z-звіту перевищує 24 години, що не відповідає додатку до Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 №119.
Позивач пояснює вказані обставини відсутністю енергопостачання у дні нерозрукування та інколи і наступного дня.
Відповідачами така підставі для не роздрукування звітів заперечується з посиланням на те, що встановлений у позивача РРО має акумуляторні батареї, які надають можливість друкувати звіти навіть за відсутності електропостачання у мережі.
Згідно наданого позивачем витягу з паспорта на належний йому РРО типа MINI 500.03 МЕ заводський №ПБ 51004016 (а.с.111), останній дійсно обладнаний акумуляторною батареєю.
Позивачем в підтвердження того, що акумулятор не працював надано суду висновок технічної експертизи від 31.05.2010 (а.с.112), в якому зазначено, що у вказаному РРО потрібна заміна акумулятора, що не доцільно у зв'язку зі збігом строку експлуатації та необхідністю зняття РРО з обліку.
Вказані документи не приймаються судом до уваги як докази відсутності у позивача технічної можливості здійснювати щоденне роздрукування Z-звітів, оскільки відповідно до п.3 ст.3 Закону №265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, які включені до Державного реєстру розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування. Таким чином, обов'язок по забезпеченню надійної роботи РРО покладено саме на його власника, у даному випадку позивача у справі.
Стаття 5 Закону №265/95-ВР передбачає, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.
Позивачем доказів застосування приписів вказаної норми Закону №265/95-ВР не надано.
Відомості стосовно відключення електроенергії також не підтверджені будь-якими доказами.
За вказаних обставин, позовні вимоги щодо скасування рішення від 21.10.2009 №0002192303, в частині застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 8160,0 грн. задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.71, ч.3 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати рішення ДПІ у Ленінському районі від 21.10.2009 №0002192303 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5776,20 грн. за реалізацію не облікованого товару.
3. В решті позову відмовити.
4. Відшкодувати Приватному підприємцю ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) понесені ним судові витрати у сумі 1,11 грн. з Державного бюджету України.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя М.В. Мавродієва
Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України
та підписана суддею 15 червня 2010 року.