ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа № 1 - 153/10
Іменем України
15 червня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Савченка А.Г.
при секретарі Загорулько О.С.
за участю прокурорів Антонова С.В., Букало А.М.
захисника ОСОБА_1
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3
представників цивільного позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5
підсудних ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, розлученого, має на утриманні неповнолітню дитину, ніде не працює, судимого
10 березня 1999 року Вінницьким обласним судом за ст. 94 КК України (далі - КК) на 12 років позбавленні волі, звільненого 7 березня 2007 року відповідно до постанови Голопристанського районного суду Херсонської області умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 9 місяців 6 днів
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця і мешканця АДРЕСА_2 українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, ніде не працює, судимого
12 листопада 1999 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 229-6 КК в редакції 1960 року на 1 рік позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на підставі ст. 46-1 КК на1 рік;
21 вересня 2000 року Київським районним судом м. Полтави за ч. ч. 2 і 3 ст. 140, 102, ч. 1 ст. 42 КК в редакції 1960 року на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 43 КК приєднано 6 місяців позбавлення волі за вироком від 12 листопада 1999 року і остаточно визначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 2 липня 2003 року умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 21 день;
23 грудня 2004 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 309, 69, 395, 70, 72 КК на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК приєднано 1 рік 5 місяців позбавлення волі за попереднім вироком і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 5 місяців. Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 6 квітня 2005 року вирок змінено і кінцеве покарання визначено у виді 2 років позбавлення волі, звільненого 4 квітня 2006 року по відбуттю строку покарання;
15 лютого 2007 року цим же судом за ч. ч. 1 і 3 ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 70 КК до штрафу в сумі 1700 грн.;
2 серпня 2007 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, 70 КК України до 3 років обмеження волі з звільненням від відбування покарання на підставі ч. 1 ст. 75 КК з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;
17 березня 2008 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, 69 КК до штрафу в сумі 510 грн.;
25 липня 2008 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК з іспитовим строком на 2 роки;
15 жовтня 2009 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 316, 70, 71 КК до 6 років 6 місяців позбавлення волі
у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1 і 2 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України та
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця і мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, ніде не працює, не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України,
Е п і з о д № 1. В один із днів середини серпня 2009 року підсудний ОСОБА_7, перебуваючи на ринку «Кооператор-2», що по вулиці Новий Базар в м. Полтаві, у невстановленої досудовим слідством особи без передбаченого законом дозволу придбав сигнальний пістолет «Zoraki 914» серійний № НОМЕР_2 калібру 9 мм, який згідно висновку експерта № 948 від 12 жовтня 2009 року являється переробленою вогнепальною зброєю, а також два патрони до нього, які згідно цього ж висновку експерта являються бойовими припасами, виготовленими промисловим способом з використанням гільз капсулів промислового виготовлення з самостійним спорядженням виготовленням куль після чого носив при собі без передбаченого законом дозволу.
14 вересня 2009 року біля будинку № 30, що по вулиці Героїв Сталінграду в м. Полтаві вказані пістолет і боєприпаси у нього були вилучені працівниками міліції. Згідно зазначеного вище висновку експерта вилучений у підсудного пістолет являється придатним для проведення з нього пострілів.
Е п і з о д № 2. 12 серпня 2009 року приблизно о 20-й год., він же, перебуваючи в ломбарді «УМВК і Компанія», що по вулиці Жовтнева, 27 в м. Полтаві, з використанням предмету схожого на пістолет, з метою заволодіння чужим майном, вчинив напад на касира-оцінщика ломбарду ОСОБА_3, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, направивши руку, в якій він був обмотаний спортивною курткою на потерпілу, в ході якого заволодів грошовими коштами в сумі 6660 грн., завдавши ломбарду збитку на вказану суму. З викраденим з місця скоєння злочину втік та розпорядився ним на власний розсуд.
Е п і з о д № 3. 22 серпня 2009 року приблизно о 15-й год. 20 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які заздалегідь домовились між собою про вчинення розбійного нападу на ломбард «Благо», який розташований по вулиці Шевченка, 54 в м. Полтаві, перебуваючи в автомобілі НОМЕР_1, на якому працював підсудний ОСОБА_9, надаючи послуги таксі, схилили останнього за винагороду до надання їм допомоги у вчиненні розбійного нападу на ломбард, яка полягала в тому, що він, дочекавшись скоєння ними злочину і заволодіння чужим майном, повинен був вивезти їх з місця скоєння злочину. Після цього, приблизно о 16-й год. 40 хв., ОСОБА_7 і ОСОБА_6, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, зайшовши в ломбард, вчинили напад на потерпілу ОСОБА_2, яка працює спеціалістом ломбарду, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особа, яка зазнала нападу, використовуючи при цьому предмет, схожий на пістолет, який підсудний ОСОБА_7 направив на неї, імітуючи застосування зброї, в результаті чого заволоділи грошовими коштами в сумі 1730 грн. та виробами із золота на суму 64959,88 грн. З викраденим ОСОБА_7 сів в автомобіль ОСОБА_9, який чекав закінчення скоєння злочину і з місця його скоєння зникли, розпорядившись в послідуючому викраденим майном на власний розсуд.
Допитаний в суді підсудний ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів по епізоду № 1 визнав повністю, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище, а по епізодах № 2 і 3 - частково, зазначивши, що дійсно вчинив розбійні напади за вказаних обставин, але без участі інших підсудних, які нібито не знали і по обставинах вчинення ним злочину не могли знати про те, що він їх залучив до цього. Зазначив також, що при вчиненні розбійного нападу в першому випадку він, імітуючи застосування зброї, погрожував пальцем, направивши його на потерпілу і прикривши пакетом, а в останньому, імітуючи застосування зброї, він використав мобільний телефон, який також накривши пакетом, направив на потерпілу. Про те, що він вчинює розбійний напад і заволодіває таким чином чужим майном ні ОСОБА_6, ні ОСОБА_9 він до відома не ставив, а тільки попросив першого зайти з ним в ломбард, щоб нібито здати мобільний телефон та доки він це робитиме, постояти біля вхідних дверей, а останнього почекати з автомобілем біля приміщення ломбарду, щоб потім зразу ж поїхати звідти, чим він і скористався після скоєння злочину. Вважає, що інші підсудні не винні у вчиненні інкримінованого їм розбійного нападу. Він також визнав заявлені по справі цивільні позови.
Підсудний ОСОБА_6 в суді, заперечуючи факт вчинення розбійного нападу, вину в цьому фактично визнав і показав, що в той день, 22 серпня 2009 року, дійсно з підсудним ОСОБА_7 на автомобілі під керуванням ОСОБА_9 він їздив по місту, а потім вийшов з автомобіля і зайшов на ЦКР, де перебував протягом певного часу. За ним знову в другій половині дня на цьому ж автомобілі заїхав ОСОБА_7, який у нього на той час проживав, і запропонував їхати додому. Проїжджаючи повз ломбард, приблизно о 16-й год. 40 хв., ОСОБА_7 попросив зупинити автомобіль, вийшов з нього, зайшов в ломбард і через декілька хвилин, вийшовши з нього, покликав його і попросив зайти з ним та постояти біля дверей, доки він здасть в заставу майно. Сам же ОСОБА_7 підійшов до працівниці ломбарду і про щось з нею розмовляв. Змісту розмови він не чув і подумав, що то просто знайома останнього. Що робив ОСОБА_7, коли пройшов безпосередньо в приміщення ломбарду, він не бачив, а тому не знав, що той заволодів майном ломбарду і коли виходив з приміщення, то він спокійно пішов за ним, не знаючи про вчинення злочину.
Допитаний в суді підсудний ОСОБА_9 вину визнав частково і показав, що в той день, 22 серпня 2009 року, на прохання підсудного ОСОБА_7 він декілька раз возив того і ОСОБА_6 на автомобілі по місту. В другій половині дня він на прохання ОСОБА_7 віз обох додому. Коли проїжджав повз приміщення ломбарду приблизно о 16-й год. 40 хв., то обидва підсудні, поговоривши про щось, попросили зупинити автомобіль, вийшли з нього і зайшли в ломбард. Через декілька хвилин вони швидко вийшли звідти і направились до автомобіля. При цьому їх хтось переслідував. Першим в автомобіль сів ОСОБА_7 і скомандував їхати, не дочікуючись ОСОБА_6 Він виконав його прохання, а в дзеркало заднього виду побачив, що останній втік кудись в бік. По діях підсудних він зрозумів, що ті вчинили злочин і про свою причетність до цього, а тому висадивши ОСОБА_7, він зразу ж направився в міліцію, щоб повідомити про скоєне, однак по дорозі був затриманий працівниками міліції.
В ході досудового слідства всі підсудні давали інші показання, в яких визнавали свою вину у вчиненні інкримінованих їм злочинів, зазначаючи при цьому про свою попередню домовленість на їх вчинення та розподіл ролей при цьому. В суді ж, заперечивши факт визнання ними своєї вини, вони заявили, що змушені були обмовити себе в цьому внаслідок застосування щодо них недозволених методів досудового слідства з боку працівників міліції.
Аналізуючи показання підсудних, які вони давали в ході досудового і судового слідства в сукупності з іншими доказами по справі, суд критично оцінює ті показання, які вони дали в суді і розцінює їх як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене, а тому до уваги їх не приймає. Зважаючи на те, що докази вини підсудних в ході досудового слідства зібрані у визначеному ст. 65 КПК України порядку, вони в повній мірі узгоджуються з іншими доказами по справі і їм не суперечать, суд приймає до уваги ці докази як правдиві та покладає їх в основу обвинувачення підсудних разом з іншими доказами по справі.
Е п і з о д № 1
Оскільки фактичні обставини справи та розмір цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.
Е п і з о д № 2
Потерпіла ОСОБА_3 в суді показала, що 12 серпня 2009 року приблизно о 20 год. в «Ломбард «УМВК і Компанія», що по вулиці Жовтневій, 27 в м. Полтаві, де вона працювала, зайшов підсудний ОСОБА_7, просунув руку в вікно, тримаючи при цьому замотаний в спортивній куртці предмет, схожий на пістолет, який вона так і сприйняла, і попередивши про те, що це пограбування, сказав: «Веди себе тих, в тебе є напевно діти!». При цьому він попередив, що не хоче заподіяти їй тілесні ушкодження і зажадав, щоб вона зачинила двері та віддала гроші. Побоюючись втілення погроз та розцінивши їх як реальні, вона віддала йому 6660 грн., які знаходились в касі. Забравши гроші, він взяв ключі від дверей і вийшовши на вулицю, зачинив їх зовні та з місця скоєння злочину зник. Вона зразу ж викликала працівників міліції та повідомила про злочин завідуючу ломбардом ОСОБА_4
Остання в суді підтвердила цей факт, а також те, що внаслідок нападу на ломбард підсудний заволодів грішми в сумі 6660 грн., позов про відшкодування яких нею заявлено та вона просить його задовольнити.
При пред'явленні для впізнання в ході досудового слідства (т. 3 а. с. 32) потерпіла впізнала підсудного ОСОБА_7 як особу, що вчинила розбійний напад на ломбард та заволоділа грішми в сумі 6660 грн.
Підсудний ОСОБА_7 в ході досудового слідства, визнаючи свою вину у вчиненні розбійного нападу під час відтворення обстановки і обставин події злочину з його участю (т. 3 а. с. 47-57) показав місце скоєння злочину та розповів про обставини його скоєння, які в повній мірі відповідають встановленим в ході судового розгляду справи.
Виходячи з цього, суд приймає його показання про обставини скоєння злочину як правдиві та такі, що відповідають дійсності і покладає їх в основу обвинувачення разом з іншими доказами по справі.
Суд не розцінює його показання про те, що він не використовував ніякого предмету під час вчинення розбійного нападу, а прикривши руку курткою, пальцем імітував наявність у нього зброї, як не визнання ним своєї вини, оскільки ці дії він вчинював з тим, щоб викликати у потерпілої впевненість у тому, що ним дійсно застосовується зброя і погроза є реальною і це йому вдалось. Тому суд вважає його показання про обставини і мету вчинення нападу з метою заволодіння грішми, які належали ломбарду, правдивими і такими, що повністю підтверджують його вину у вчиненні злочину.
Виходячи з викладеного, суд вважає доведеною вину підсудного у вчиненні нападу на Повне товариство «Ломбард «УМВК і Компанія» з метою заволодіння грішми, тобто в розбійному нападі.
Е п і з о д № 3
Потерпіла ОСОБА_2 в суді показала, що 22 серпня 2009 року приблизно о 16-й год. 20 хв. в приміщення ломбарду «Благо», де вона в той час працювала, зайшов підсудний ОСОБА_7 і запитав, чи приймуть у нього мобільний телефон. Коли йому відмовили в цьому, він вийшов і через декілька хвилин повернувся разом з підсудним ОСОБА_6 При цьому він зразу ж через отвір просунув руку прикриту пакетом, в якій тримав предмет схожий на пістолет, який вона так і сприйняла, і зажадав, щоб вона поклала руки на стіл, не натискувала ніяких кнопок виклику охорони та віддала гроші. Сприйнявши погрозу як реальну, вона зразу ж віддала 1730 грн., які лежали в столі. Після цього він заставив її відчинити двері в ломбард, відімкнути сейф і віддати цінності, які там знаходяться. Сприймаючи його погрозу як реальну, вона виконала його вимоги і відчинивши сейф віддала цінності, які в ньому знаходились. В цей час підсудний ОСОБА_6, якого вона сприймала як співучасника розбійного нападу, стояв на вхідних дверях і не впускав туди відвідувачів, які пробували зайти, повідомляючи їм неправдиві відомості про те, що в ломбарді відбувається інкасація. Після заволодіння грішми і цінностями, які знаходились в ломбарді, підсудні відібрали у неї ключі від вхідних дверей і замкнувши їх ззовні, втекли з місця скоєння злочину. Після цього вона через вікно покликала на допомогу перехожого, який знаходився на тротуарі, і попросила його, щоб він затримав підсудних, які втікали, однак він цього зробити не встиг,оскільки вони на автомобілі, який їх чекав, зникли з місця скоєння злочину.
Аналогічно про обставини вчинення розбійного нападу показала свідок ОСОБА_11, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 2 а. с. 95-97), яка в той час також знаходилась в ломбарді і проходила там стажування та яка сприймала погрозу, застосовану підсудними під час нападу як реальну. Вона також зазначила, що підсудні вчиняли розбійний напад вдвох і діяли узгоджено, що свідчило про їх домовленість між собою.
При пред'явленні для впізнання в ході досудового слідства по фотознімках (т. 2 а. с. 92) потерпіла ОСОБА_2 впізнала підсудного ОСОБА_7 як особу, що спільно з іншим підсудним вчинила розбійний напад на ломбард та заволоділа грішми і цінностями, які були викрадені.
Свідок ОСОБА_12, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 2 а. с. 93-94), підтвердив, що дійсно 22 серпня 2009 року приблизно о 16-й год. 25 хв. він знаходився біля ломбарду «Благо», що по вулиці Шевченка, 54 в м. Полтаві, куди прийшов, щоб закласти свій золотий ланцюжок, але його всередину не впустив підсудний ОСОБА_6, який стояв на вхідних дверях зсередини і повідомив йому, що в ломбарді відбувається інкасація. Він залишився на вулиці чекати, доки закінчиться інкасація. Приблизно через дві хвилини він побачив, що з ломбарду вийшли двоє підсудних і швидко попрямували від ломбарду. Не придавши цьому значення, він продовжував стояти, доки через вікно не побачив потерпілу, яка махала руками і просила відчинити двері та яка йому повідомила, що то були грабіжники. Він зразу ж почав переслідувати їх і коли вже майже наблизився до одного з них, то той вскочив в автомобіль НОМЕР_1, на якому була фішка «таксі», який їх чекав, і автомобіль швидко поїхав з місця скоєння злочину. Куди подівся інший підсудний, він не бачив. Від потерпілої він дізнався, що на ломбард було вчинено розбійний напад та викрадено гроші і коштовності.
Свідок ОСОБА_13, показання якого були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 2 а. с. 165-166), підтвердив факт придбання у підсудного ОСОБА_7 золотого ланцюжка вагою 60 гр. та каблучки за 700 доларів США і 100 грн. в один із днів кінця серпня 2009 року. Збуваючи їх, останній сказав, що вони є його власністю, а збуває їх тому, що потрібні гроші на операцію. Золотий ланцюжок він потім збув в м. Харкові невідомій особі, а каблучка залишилась у нього та була вилучена працівниками міліції, від яких він і дізнався, що нею підсудний заволодів в ході розбійного нападу на ломбард.
Із досліджених в суді в порядку ст. 306 КПК України показань свідка ОСОБА_10 (т. 2 а. с. 161-162), знайомого підсудного ОСОБА_7, слідує, що останній проживав у нього в період з 11 по 14 вересня 2009 року. Про те, чим він займався, ОСОБА_7 йому не говорив. 14 вересня 2009 року від працівників міліції він дізнався, що ОСОБА_7 перебуває в розшуку за скоєння розбійних нападів, а 15 вересня 2009 року в нього вдома було проведено огляд, в ході якого були вилучені золоті каблучки, ланцюжки, 2 хрестики та сережки. Одну золоту каблучку він видав добровільно сам.
Відповідно до протоколу огляду від 15 вересня 2009 року (т. 2 а. с. 163-164) ОСОБА_10 добровільно видав працівникам міліції золоту каблучку.
Згідно протоколу огляду від 15 вересня 2009 року (т. 2 а. с. 160) під час огляду квартири АДРЕСА_4 було вилучено хрестик з зображенням розп'яття; хрестик інкрустований з прозорими каменями; каблучку з п'ятьма напівкруглими візерунками інкрустовану прозорими каменями; каблучку інкрустовану каменем чорного кольору та прозорими каменями; каблучку; каблучку з одним великим та декількома маленькими прозорими каменями; каблучку з візерунком у вигляді напівкола з прозорими каменями; каблучку з візерунками; каблучку з двома рядами прозорих каменів; дві пари сережок; три ланцюжка; медальйон.
Відповідно до Співставної відомості товарно-матеріальних цінностей станом на 23 серпня 2009 року Повного Товариства «Ломбард Донкредит Гулян Ко» (м. Полтава, вул. Шевченка, 54) (т. 2 а. с. 65-77) на підставі облікових даних відповідно з обліковими регістрами і первинними документами в ломбарді було прийнято і повинно знаходитись цінностей на суму 193797,76 грн., фактично ж їх відповідно до акту інвентаризації (т. 2 а. с. 78-84) знаходилось на суму 130572,88 грн. Недостача становить 63224,88 грн.
Згідно акту ревізії від 22 серпня 2009 року (т. 2 а. с. 64) недостача грошей в касі ломбарду становить 1730 грн.
Отже, судом встановлено, що підсудними внаслідок вчинення нападу на ломбард викрадено грошей на суму 1730 грн. та цінностей на суму 63224,88 коп. Виходячи з наведених доказів, суд вважає доведеною вину підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочину.
Оцінюючи показання підсудних, в яких ОСОБА_6 і ОСОБА_9 заперечують свою причетність до скоєння розбійного нападу, а ОСОБА_7 вину визнає частково, суд враховує їх непослідовність і суперечливість та очевидну надуманість, а тому розцінює їх як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене.
При цьому суд виходить з того, що протягом досудового слідства кожний із підсудних визнавав свою вину в повному обсязі пред'явленого їм обвинувачення, детально розповідаючи про обставини вчинення розбійного нападу та їх попередню домовленість про це (т. 2 а. с. 28-30, 31-35, 105-107, 119-121, 129-130, 156-158, 224-225; т. 3 а. с. 66-69, 85-86, 96-97, 107-108), даючи показання та викладаючи їх, в тому числі і власноруч.
Аналіз змісту показань підсудних, які вони давали в ході досудового слідства, свідчить про їх повну узгодженість між собою як про факт вчинення розбійного нападу, так і обставини його вчинення та роль у цьому кожного із підсудних.
Так, підсудний ОСОБА_9 в своєму поясненні від 22 серпня 2009 року (т. 2 а. с. 28-30) зразу ж після вчинення розбійного нападу стверджував про те, що він не тільки чув розмову між підсудними ОСОБА_7 і ОСОБА_6 про вчинення розбійного нападу, а й сам з'ясовував у них про свою роль у цьому та частку в розподілі краденого.
Підсудний ОСОБА_6 протягом всього досудового слідства стверджував як про попередню домовленість з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про вчинення розбійного нападу, так і свою роль у цьому як співучасника нападу.
Свої показання про обставини вчинення розбійного нападу 22 серпня 2009 року підсудні ОСОБА_6С і ОСОБА_7 підтвердили в ході відтворення обстановки і обставин події злочину з їх участю (т. 2 а. с. 137-148, т. 3 а. с. 47-57). При цьому кожний із них детально розповів і показав як саме вчинювався розбійний напад, де і хто з них знаходився та які дії вчинював. Їх показання про це не тільки узгоджуються між собою, а й з показаннями потерпілих по справі в зв'язку з чим суд приймає їх до уваги як правдиві та такі, що відповідають дійсності.
При цьому суд виходить ще й з того, що за заявою підсудних про примус їх з боку працівників міліції до обмови себе у скоєнні розбійного нападу прокурором була проведена перевірка в порядку ст. 97 КПК України, в ході якої факт застосування недозволених методів досудового слідства не знайшов свого підтвердження і в порушенні кримінальної справи за результатами перевірки було відмовлено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях працівників міліції складу злочину.
Цей факт заперечили в ході судового розгляду справи і свідки ОСОБА_15, слідчий, який розслідував справу, та ОСОБА_16, оперуповноважений карного розшуку, який безпосередньо опитував підсудних зразу ж після їх затримання та якому підсудні давали показання, підтверджуючи про свою участь у вчиненні розбійного нападу. Обидва вони зазначили, що ніякого тиску на підсудних не чинили, до дачі неправдивих показань їх не примушували і не схиляли і підсудні про те, що це робив хтось інший із працівників міліції не скаржились.
Отже, судом встановлено, що показання підсудних про їх причетність до скоєння злочину в ході досудового слідства були отримані у визначеному законом порядку, а тому суд приймає їх як допустимі докази. Оскільки вони в повній мірі узгоджуються з іншими доказами по справі, то суд покладає їх в основу обвинувачення підсудних у вчиненому, розцінюючи їх як правдиві та такі, що відповідають дійсності.
На підставі наведеного суд приходить до висновку про доведеність вини підсудних і по цьому епізоду їх злочинної діяльності.
Суд кваліфікує дії підсудних: ОСОБА_7 по епізоду № 1 за ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки він без передбаченого законом дозволу придбав та носив при собі вогнепальну зброю та бойові припаси до неї; по епізоду № 2 за ч. 1 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій); по епізоду № 3 як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб та особою, яка раніше вчинила розбій; ОСОБА_6 по епізоду № 3 як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 2 ст. 187 КК України; ОСОБА_9 по епізоду № 3 як співучасть у нападі шляхом пособництва з метою заволодіння чужим майном, поєднаним з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_7, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, часткове відшкодування завданого збитку шляхом повернення вкраденого, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, а також наявність у нього захворювання на туберкульоз легень (РТБ (2006 рік).
Обставинами, які пом'якшують покарання підсудних ОСОБА_6 і ОСОБА_9 суд визнає фактичне визнання ними своєї вини у вчиненому та сприяння встановленню істини у справі, часткове відшкодування завданого збитку шляхом повернення вкраденого, наявність на утриманні кожного із них неповнолітньої дитини, а у останнього і хворої дружини. Як обставину, що пом'якшує покарання, суд враховує також наявність в кожного із названих підсудних другої групи інвалідності з приводу захворювання: підсудного ОСОБА_6 - ХТБ легень (дисемінований) 3 клінічна стадія, хронічний гепатит С, внаслідок чого він має стан здоров'я середньої тяжкості, у нього відмічається негативний перебіг захворювання та він потребує довготривалого лікування в умовах спеціалізованого медичного закладу; підсудного ОСОБА_9 - активного туберкульозу легень.
Обставин, які обтяжують покарання підсудних, суд не знаходить.
При призначенні покарання суд враховує характер і тяжкість вчинених підсудними злочинів, наявність непогашених судимостей у підсудних ОСОБА_6 і ОСОБА_7 і невідбутого покарання у останнього, позитивну характеристику кожного із них за місцем проживання, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і відсутність тих, які його обтяжують, і приходить до висновку про можливість виправлення підсудних шляхом застосування до них покарання у вигляді позбавлення волі, яке з урахуванням наведеного суд вважає за можливе застосувати близьким до мінімального, визначеного в ч. 2 ст. 187 КК України щодо підсудного ОСОБА_7 та нижче від найнижчої межі, визначеного зазначеною нормою КК основного покарання з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК щодо підсудних ОСОБА_6 і ОСОБА_9 Зважаючи на те, що останній вперше притягається до кримінальної відповідальності, його пасивну роль у скоєнні злочину, поведінку як під час скоєння злочину, так і після цього, суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання відповідно до ч. 1 ст. 75 КК з випробуванням.
По справі Повним товариством «Ломбард «УМВК і Компанія» до підсудного ОСОБА_7 та ЗАТ Страхова компанія «Кремінь» до всіх підсудних заявлені цивільні позови про відшкодування завданої злочинами збитків на суму 6660 та 52343,41 грн. відповідно.
Вирішуючи цивільний позов, суд керується статтями 28, 328 КПК України, статтями 23 і 1166 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (далі - Постанова). При цьому суд виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
Визначаючи суму, що підлягає стягненню з підсудного, суд керується положеннями п. 16 Постанови, згідно з яким «мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна».
Суми, які добровільно повернуті підсудними в ході розслідування справи, позивачами в розмір завданої шкоди не враховувались, а тому вимога про їх стягнення ними не заявлялась.
Виходячи із доведеності вини підсудних у вчиненні злочину, суд задовольняє цивільні позови про відшкодування матеріальної шкоди повністю на заявлені цивільними позивачами суми, оскільки ними надані докази заподіяння їм матеріальної шкоди.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.
Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,
ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1 і 2 ст. 187 та ч. 1 ст. 263 КК України і засудити його:
за ч. 1 ст. 187 КК України на чотири роки позбавленні волі;
за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна;
за ч. 1 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 15 жовтр67ня 2009 року більш суворим за цим вироком у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.
ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.
ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 187 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_9 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Строк відбування покарання рахувати: засудженому ОСОБА_7 з 14 вересня 2009 року, зарахувавши в нього час перебування його під вартою в зв'язку з обранням відносно нього запобіжного заходу у виді взяття під варту по цій справі (т. 3 а. с. 46) та строк відбування покарання за попереднім вироком; засудженому ОСОБА_6 з 23 серпня 2009 року, зарахувавши в нього час перебування під вартою в зв'язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у виді взяття під варту по цій справі.
Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили у виді підписки про невиїзд залишити без змін.
Задовольнити заявлені по справі цивільні позови і стягнути з засудженого ОСОБА_7 на користь Повного товариства «Ломбард «УМВК і компанія» 6660 (шість тисяч шістсот шістдесят) грн. та солідарно з засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь ЗАТ Страхова компанія «Кремінь» 52343 (п'ятдесят дві тисячі триста сорок три) грн. 41 коп. завданої злочинами матеріальної шкоди.
Речові докази, які передані на зберігання представнику ломбарда «Благо», повернути ломбарду, а сигнальний пістолет «Zoraki 914» серійний № НОМЕР_2 калібру 9 мм та два бойових патрони передати в НДЕКЦ при ГУ МВС України в Полтавській області для використання в експертних цілях.
Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженими, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.
Суддя А.Г.Савченко