Справа № 359/4238/21 суддя в І-й інстанції Вознюк С.М.
Провадження № 33/824/3373/2021 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
16 серпня 2021 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Рахильчука Олександра Вікторовича на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 22 квітня 2021 року серії ДПР18 № 181536 22 квітня 2021 року о 01 год. 30 хв. на а/д Київ-Ревне-Рогозів, під'їзд до с. Проців Бориспільського району Київської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей не реагують на світло, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі відмовився. Факт відмови зафіксовано на бодікамеру № 1, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Ухвалюючи постанову, місцевий суд дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення вимог ПДР, а саме п. 2.5, що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Рахильчук О.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року, скасувати вказану постанову через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, адвокат Рахильчук О.В. зазначає, що ОСОБА_1 про винесення постанови дізнався лише 18 червня 2021 року. Постанова була направлена ОСОБА_1 лише 02 червня 2021 року, тобто, через 11 календарних днів з дня прийняття зазначеної постанови.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Рахильчук О.В. зазначає, що в разі встановлення поліцейськими підозри, що водій перебуває у стані сп'яніння, у поліцейського виникає імперативний обов'язок відсторонити вказаного водія від керування, чого не відбулося. ОСОБА_1 продовжував керувати транспортним засобом. У зв'язку з цим, можливо ставити під сумнів саму «підозру у сп'янінні». У екземплярі протоколу про адміністративне правопорушення відсутня інформація про свідків. Під час складання протоколу ніяких свідків не було. За відсутності направлення вимога пройти огляд на стан сп'яніння у відповідному закладі охорони здоров'я, не є законодавчо обґрунтованою. ОСОБА_1 не було належним чином роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Місцевий суд розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи. 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 перебував у відрядженні у м. Кропивницький та відразу після повернення у м. Київ пройшов медичний огляд 22 квітня 2021 року о 22:00. Лікар-нарколог в КМНКЛ «Соціотерапія» ОСОБА_2 підтвердив той факт, що ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи адвоката Рахильчука О.В. щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Судом встановлено, що розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, призначений на 21 травня 2021 року.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 258 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Зазначених вимог закону місцевий суд не дотримався та копію постанови ОСОБА_1 направив лише 02 червня 2021 року (а.с.21-23), тобто, після закінчення строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин, право особи на апеляційне оскарження судового рішення, про ухвалення якого вона не знала, має бути забезпечене шляхом поновлення пропущеного з поважних причин строку.
Дослідивши матеріали провадження, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та адвоката Рахильчука О.В., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке проявилося у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Така відмова зафіксована поліцейськими на відеокамеру.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП (у редакції, що діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення)
огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
За змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП обов'язкова присутність свідків під час огляду особи на стан сп'яніння на місці зупинки, передбачена виключно у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
Отже, запропонувавши водію ОСОБА_1 проїхати на огляд з метою визначення стану сп'яніння та фіксуючи зазначений процес на відео, поліцейський правомірно не залучав свідків.
З наданого суду відео вбачається, що ОСОБА_1 відмовився проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння.
Доказами вчинення адміністративного правопорушення є:
- протокол про адміністративне правопорушення, в якому містяться особисті пояснення ОСОБА_1 про те, що він від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився. Покази надасть у суді та претензій до співробітників поліції не має.
- направлення на огляд, в якому також зафіксовано факт відмови від проходження огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння;
- відеозапис з нагрудної камери поліцейського, на якому чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
У даному випадку апеляційний суд вважає, що місцевий суд надав належну оцінку зазначеним діям ОСОБА_1 та обґрунтовано дійшов висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Рахильчук О.В. вказує на пункт 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Так, за змістом ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
У даному випадку ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу відмовився проїхати до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан сп'яніння, а, відтак, посилання в апеляційній скарзі на вимоги ч. 6 ст. 266 КУпАП в частині, що таке направлення здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, є безпідставним.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16 лютого 2021 року, який набув чинності 17 березня 2013 року ч. 2 ст. 266 КУпАП викладена саме в тій редакції, що зазначена вище, за змістом якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Частиною 3 прикінцевих положень зазначеного закону встановлено обов'язок Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Оскільки п. 4, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року передбачають обов'язкове залучення свідків під час огляду особи на стан сп'яніння, апеляційний суд вважає, що зазначені норми положення не відповідають чинній редакції ч. 2 ст. 266 КУпАП.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
У даному випадку застосування підлягає саме ч. 2 ст. 266 КУпАП в чинній редакції, а також положення Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, в частині, що не суперечать їй.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що положення ч. 2 ст. 266 КУпАП відповідно до якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків стосується також і випадків, коли під час спроби поліцейського провести огляд водія на місці зупинки транспортного засобу, останній відмовляється від такого огляду та висловлює свою незгоду не тільки проходити огляд на місці, а й не згоду проїхати до медичного закладу для огляду взагалі.
Відтак, зазначена відмова може бути зафіксована у відповідності до вимог зазначеної статті за допомогою відеозапису без необхідності залучення свідків.
В апеляційній скарзі адвокат Рахильчук О.В. вказує на те, що відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не відбулося.
Однак, вирішення питання відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом ніяким чином не впливає на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову пройти огляд на стан сп'яніння, а не за керування транспортним засобом у стані сп'яніння.
До апеляційної скарги адвокат Рахильчук О.В. додав висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначено, що 22 квітня 2021 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння та ознак сп'яніння не виявлено.
У даному випадку поданий ОСОБА_1 висновок правового значення для вирішення справи не має, оскільки за змістом протоколу про адміністративне правопорушення він притягується до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, а не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що є окремим складом правопорушення.
Доводи апеляційної скарги в частині зазначення в постанові Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відбулася в присутності свідків, в той час як їх не було, апеляційний суд вважає обґрунтованими.
У той же час, зазначене порушення, яке виразилось в невірному зазначені даної обставини, не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки помилкове зазначення судом свідків, присутність яких в силу вимог закону не обов'язкова, але і не заборонена ніяким чином не впливає на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги в частині відсутності в матеріалах справи направлення для проходження медичного огляду на стан сп'яніння є необґрунтованими, оскільки, як було зазначено вище, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України та абз.3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі, про проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 3 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
У відповідності до п. 6 вказаного Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а згідно п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Аналогічні положення містить п. 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно якого у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Наведені нормативні документи та КУпАП не передбачають видачу направлення для проходження медичного огляду на стан сп'яніння особі, яка відмовилася від такого огляду, як і обов'язку поліцейського оформляти таке направлення у разі, якщо особа відмовляється від такого огляду.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність належного роз'яснення ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду, апеляційний суд вважає недоречним, оскільки обов'язок водія пройти на вимогу поліцейського зазначений огляд встановлено Правилами дорожнього руху, а саме п. 2.5.
В апеляційній скарзі захисник Лавришка І.М. вказує на те, що суд розглянув справу без участі останнього.
Апеляційний суд погоджується з зазначеним доводом скарги.
Разом з тим, права ОСОБА_1 були повністю поновлені апеляційним судом шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження та надання можливості надати суду апеляційної інстанції свої пояснення, користуватися послугами захисника, надавати суду будь-які докази, які він не зміг надати суду першої інстанції.
У той же час, надані суду апеляційної інстанції пояснення, доводи та докази не спростовують висновків місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, визначеного ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення місцевим судом вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП в частині не врахування характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин що пом'якшують і обтяжують відповідальність, апеляційний суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Стаття 130 КУпАП відноситься до адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а відтак зазначені в апеляційній скарзі обставини, в тому числі, і визначені ст. 34, 35 КУпАП в силу вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП врахуванню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
Враховуючи зазначене, місцевим судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованих мотивів прийнятого рішення.
Керуючись ст. 245, ст. 280, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Рахильчука Олександра Вікторовича залишити без задоволення.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Фінагеєв