Справа № 761/16766/21 суддя в І-й інстанції Кваша А.В.
Провадження № 33/824/3227/2021 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
16 серпня 2021 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Кузьміна Євгена Олександровича на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 ,за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 08 квітня 2021 року серії ДПР18 № 004554 ОСОБА_1 08 квітня 2021 року о 14 годині 00 хвилини, за адресою: місто Київ, вулиця Стеценка № 1 керував транспортним засобом марки «Honda Giorno», без номерних знаків, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно зі ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі адвокат Кузьмін Є.О. просить скасувати постанову місцевого суду через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та закрити провадження у справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Кузьмін Є.О. зазначає, що чинне законодавство має очевидну колізію в межах однієї статті 266 КУпАП, тобто, розбіжність або суперечність між нормативно-правовими актами, що регулюють одні й ті ж або суміжні правовідносини. ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі в присутності двох свідків, про що свідчить відеозапис, який міститься у матеріалах справи. Адвокат Кузьмін Є.О. посилається на ряд рішень Європейського Суду з прав людини.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Кузьмін Є.О. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Заслухавши пояснення адвоката Кузьміна Є.О., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Така відмова зафіксована поліцейськими на відеокамеру.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП (у редакції, що діяла на момент вчинення адміністративного правопорушення) огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
За змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП обов'язкова присутність свідків під час огляду особи на стан сп'яніння на місці зупинки, передбачена виключно у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
Отже, запропонувавши водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, та фіксуючи зазначений процес на відео, поліцейський правомірно не залучав свідків.
З наданого суду відеозапису вбачається,що ОСОБА_1 відмовився як від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, так і відмовився проїхати до медичного закладу для такого огляду, не заперечував факт вживання алкогольних напоїв.
У даному випадку апеляційний суд вважає, що місцевий суд надав належну оцінку зазначеним діям ОСОБА_1 та обґрунтовано дійшов висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги в частині наявності колізій між ч. 6 та ч. 2 ст. 266 КУпАП апеляційний суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Так, за змістом ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 4, 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року:
Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Вказаним порядком визначено, що до медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння водій направляється виключно, якщо він відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами. Тобто, направлення до медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння можливе, якщо водій на місці зупинки транспортного засобу відмовився проходити огляд на стан сп'яніння, однак, при цьому, висловив бажання проїхати для огляду до медичного закладу, або пройшовши огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічних засобів та не погодився з його результатом.
У даному випадку ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду як за допомогою технічних засобів, так і відмовився проїхати до закладу охорони здоров'я, а, відтак, посилання в апеляційній скарзі на вимоги ч. 6 ст. 266 КУпАП в частині, що таке направлення здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, є безпідставним.
Враховуючи зазначену відмову ОСОБА_1 проходити огляд на стан сп'яніння у будь-який спосіб, що було зафіксована на відеозапис, у поліцейського не було обов'язку направляти водія до медичного закладу.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16 лютого 2021 року, який набув чинності 17 березня 2013 року, ч. 2 ст. 266 КУпАП викладена саме в тій редакції, що зазначена вище, за змістом якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Частиною 3 прикінцевих положень зазначеного закону встановлено обов'язок Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Оскільки п. 4, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року передбачають обов'язкове залучення свідків під час огляду особи на стан сп'яніння, апеляційний суд вважає, що зазначені норми положення не відповідають чинній редакції ч. 2 ст. 266 КУпАП.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
У даному випадку застосування підлягає саме ч. 2 ст. 266 КУпАП в чинній редакції, а також положення порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, в частині, що не суперечать їй.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що положення ч. 2 ст. 266 КУпАП, відповідно до якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків стосується також і випадків, коли під час спроби поліцейського провести огляд водія на місці зупинки транспортного засобу, останній відмовляється від такого огляду та висловлює свою незгоду не тільки проходити огляд на місці, а й не згоду проїхати до медичного закладу для огляду взагалі.
Відтак, зазначена відмова може бути зафіксована у відповідності до вимог зазначеної статті за допомогою відеозапису без необхідності залучення свідків.
Адвокат Кузьмін Є.О., діючи як захисник Сидорова І.О., не спростував обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, та що від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння він відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Посилання адвоката Кузьміна Є.О. на рішення Європейського суду з прав людини є безпідставними, оскільки у матеріалах справи містяться докази вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
Постанови місцевих судів від 19 травня 2021 року (справа № 205/2809/21), від 26 травня 2021 року (справа № 760/12065/21), від 18 травня 2021 року (справа № 367/2532/21), на які вказує в апеляційній скарзі захисник Сидорова І.О., не є обов'язковими для суду при розгляді даної справи.
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 також визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення за вказаною статтею на ОСОБА_1 не складався.
Жодних фактичних обставин справи, обґрунтувань чи доводів щодо правопорушення, визначеного ст. 124 КУпАП, оскаржувана постанова не містить.
Крім того, в зазначеній частині постанова місцевого суду не оскаржується.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що зазначення місцевим судом в резолютивній частині оскаржуваної постанови ст. 124 КУпАП є опискою, питання про яку має вирішуватися судом, який її допустив.
Враховуючи зазначене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушень місцевим судом норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, які б мали своїм наслідком скасування постанови, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані, а, відтак, підстави для скасування постанови суду відсутні.
Керуючись ст. 245, ст. 280, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Кузьміна Євгена Олександровича залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 04 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Фінагеєв