Справа № 760/19662/20 суддя в І-й інстанції Курова О.І.
Провадження № 33/824/1848/2021 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
16 серпня 2021 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 29 серпня 2020 року серії ДПР18 № 147485 29 серпня 2020 року о 21 год. 38 хв. в м. Києві, вул. Сергія Колоса, 2Б, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf, н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, проводився у лікаря нарколога за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 20. Висновок лікаря-нарколога № 005098, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Мотивуючи постанову, місцевий суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 був оглянутий в закладі охорони здоров'я в законний спосіб і результатом огляду встановлено, що він перебував стані наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги ПДР України, зокрема вимоги п. 2.9 а ПДР України.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року, скасувати вказану постанову через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 зазначає, що він був відсутній 28 жовтня 2020 року у судовому засіданні, а про існування оскаржуваної постанови дізнався 24 лютого 2021 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що він не порушував правил дорожнього руху, був відсутній у місці складання протоколу і в суді під час слухання справи та не проходив огляд на стан сп'яніння в КМНКЛ «Соціотерапія». 29 серпня 2020 року ОСОБА_1 весь вечір, починаючи з 18 год. 00 хв., пробув дома, де він постійно проживає і дану обставину можуть підтвердити свідки, сусіди та гості. ОСОБА_1 нічого на час розгляду справи не знав про зазначену подію і не володів інформацією про час та місце розгляду справи. ОСОБА_1 ніколи не володів номером телефону, на який було надіслано смс-повідомлення, та не проживав за адресою, що вказана у повістці, жодної заявки до суду про намір отримання судової повістки в електронному вигляді не подавав. Місцевий суд формально підійшов до розгляду справи, не з'ясував обставини справи, не повідомив належним чином апелянта про час та місце розгляду справи, чим фактично позбавив можливості захистити свої права.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Судом встановлено, що розгляд справи відбувся за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення апелянта про розгляд справи, призначений на 28 жовтня 2020 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що мобільний номер, на який йому судом надсилалося смс-повідомлення про дату та час розгляду справи, ніколи йому не належав.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 258 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Зазначених вимог закону місцевий суд не дотримався та копію постанови ОСОБА_1 не направив. Про існування оскаржуваної постанови захисник Міанкуікіла Сержа Мельник О.А. дізнався 24 лютого 2021 року під час ознайомлення з матеріалами справи (а.с.7), тобто, після закінчення строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин, право особи на апеляційне оскарження судового рішення, про ухвалення якого вона не знала, має бути забезпечене шляхом поновлення пропущеного з поважних причин строку.
Дослідивши матеріали провадження, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Мельника О.А., суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 29 серпня 2020 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння. Перебування ОСОБА_1 у стані сп'яніння підтверджується висновком КМНКЛ «Соціотерапія» від 01 вересня 2020 року.
Жодних інших доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення матеріали справи не містять.
У той же час, ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом 29 серпня 2020 року та вказує на те, що на момент складення протоколу він перебував вдома, огляд на стан наркотичного сп'яніння в КМНКЛ «Соціотерапія» він не проходив, а його посвідчення водія було втрачено.
У відповідності до розділу ІІ інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року - включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
У порушення вимог зазначеної інструкції відеозапис на місці зупинки транспортного засобу не вівся, до матеріалів справи жодного відеозапису долучено не було.
З метою всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи апеляційним судом було викликано в якості свідка лейтенанта поліції ОСОБА_3 , який складав протокол про адміністративне правопорушення від 29 серпня 2020 року.
У судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив суду, що під час зупинки 29 серпня 2020 року транспортного засобу Volkswagen Golf, н.з. НОМЕР_1 він побачив, що зовнішній вигляд водія є відмінним від того, що на фото в посвідченні водія. Особа, яка керувала транспортним засобом за статурою була значно стрункішою, а на його суб'єктивний погляд приблизно на двадцять кілограмів легшою. На його запитання чому наявна така різниця його фізичного стану з станом особи, яка зображена на фото в посвідченні водія, особа, яка керувала транспортним засобом відповіла, що в даний час хворіє і має серйозні проблеми зі шлунком, і саме з цим пов'язане його схуднення. Оскільки як водій, так і особа, що була зображена на фото посвідчення водія були темношкірими, він суттєвої різниці в рисах обличчя не помітив, оскільки зазначені люди, на його суб'єктивну думку, схожі між собою.
Також в судовому засіданні суду апеляційної інстанції працівник поліції ОСОБА_3 не зміг ствердно вказати суду апеляційної інстанції, що присутній в судовому засіданні ОСОБА_1 був тією особою, яка керувала транспортним засобом Volkswagen Golf, н.з. НОМЕР_2 серпня 2020 року та що саме щодо присутнього ОСОБА_1 він складав протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 245, п.1 ч.1 ст. 247, ст. 280, 294 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Фінагеєв